Четвер 28 трав. 2020
Еколого-економічні питання будівництва малих ГЕС у Карпатах

Відповідно до Закону України «Про альтернативні джерела енергії», альтернативна енергетика - сфера енергетики, що забезпечує вироблення електричної, теплової та механічної енергії з альтернативних джерел енергії.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо встановлення "зеленого" тарифу» "зелений" тариф - спеціальний тариф, за яким закуповується електрична енергія, вироблена на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - вироблена лише малими гідроелектростанціями).

Величина "зеленого" тарифу встановлюється щорічно для кожного суб'єкта господарювання на рівні подвоєного середньозваженого тарифу на електричну енергію, яка закуповується в енергогенеруючих компаній, що працюють на оптовому ринку електричної енергії України за ціновими заявками, за рік, що передує року встановлення тарифу. Такий порядок стимулювання виробництва електроенергії з альтернативних джерел застосовується для кожного суб'єкта господарювання протягом 10 років з дати його встановлення".
Якщо врахувати, що у ст. 3 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» існує норма про: «додержання екологічної безпеки за рахунок зменшення негативного впливу на стан довкілля при створенні та експлуатації об'єктів альтернативної енергетики, а також при передачі, транспортуванні, постачанні, зберіганні та споживанні енергії, виробленої з альтернативних джерел», то "зелений" тариф, на моє глибоке переконання, застосовувати до гідроенергії - виробленої малими гідроелектростанціями у переважній більшості випадків неможливо. Тому, що будівництво, а в подальшому – експлуатація – не лише не зменшують негативний вплив на стан довкілля, а суттєво його збільшують на тих територіях, де відбувається таке будівництво та експлуатація. А ефемерні політичні чи майбутні економічні дивіденди від такого будівництва ніяк не можуть вважатися зменшенням негативного впливу на стан довкілля.
Коли йдеться про поновлювані джерела, до яких відносять енергію біомаси та вторинні енергетичні ресурси, до яких дійсно потрібно застосовувати то "зелений" тариф – тут ситуація кардинально інша. Держава зацікавлена у поліпшенні екологічної ситуації через утилізацію вторинних ресурсів, які нині забруднюють довкілля, погіршують ситуацію з викидами парникових газів і просто втрачаються, як дешевий ресурс, при втратах на дороге імпортне пальне.
Коли йдеться про поновлювані джерела, до яких відносять енергію сонячного випромінювання чи вітру, відповідні державні органи мають добре порахувати і аргументувати: чому у тих чи інших випадках держава має дотувати через «зелений» тариф приватних виробників електроенергії, бо технології виробництва такого обладнання не є екологічно дружніми та й його використання має хоча й не значний, за умов малих площ таких електростанцій, але все ж негативний вплив на тваринний світ, зокрема перелітних птахів.
А що стосується поновлюваних джерел, до яких відносять енергію річок, то я прошу назвати мені приклади – де і коли ГЕС (зокрема й малі) зменшували негативний вплив на стан довкілля. – Це по перше.
По друге. Нинішня кампанія масового будівництва малих ГЕС у Карпатах – це, не побоюся такого слова, черговий шахрайський і популістський антиукраїнський проект, у якому зацікавлені приватні структури, що стоять за ним. Тому, що вигоди матимуть виключно окремі бізнесмени, які будуватимуть, продаватимуть труби великого діаметру, ввозитимуть дороге зарубіжне обладнання, що не виробляється в Україні, а також експлуатуватимуть за рахунок опосередкованих бюджетних дотацій ці споруди. Держава і народ України матимуть, як я вже говорила: фінансові втрати за рахунок дотацій (а це від 50 копійок до однієї гривні на кіловаті), економічні втрати через погіршення туристичної привабливості цих територій, видові втрати у біорізноманітті, а в подальшому втрати водних ресурсів та втрати ландшафтів.
Чи порахували ті державні чиновники, які нині дають добро на реалізацію проекту, моральні й політичні втрати держави Україна від порушень міжнародних конвенцій, серед яких Карпатська, ландшафтна та кілька водних міжнародних документів. А можливо, у нас у сфері енергетики і охорони довкілля завелись свої «кірєєви», для яких головне – винести замовлений вирок Карпатам і отримати свої срібняки, а там – «і трава не рости».
Що стосується, ніби-то, позитиву у питанні протипаводкового захисту. Панове, відповідна цільова держпрограма передбачала перш за все створення акумулюючих об'єктів, так званих – польдерів, а вони, наскільки мені відомо, мають дещо інше значення.
Ви уявляєте собі об'єм водосховища на гірській річці, яке б стримало повені кінця 90-х років. Я наведу Вам приклад степової річки Вовча, де нерозважливе будівництво і експлуатація Курахівського водосховища призвели до двох катастрофічних повеней. У 1964 та 87 році стотисячний Павлоград і кілька навколишніх сіл, вперше за свою історію існування, плавали, бо хтось не правильно порахував швидкість танення снігу і наповнення талими водами цього водосховища. Але то спокійна степова річка з широкими долинами, які самі, в якійсь мірі, виконали роль польдерів. А тепер уявіть собі, що станеться з людьми, які живуть на Черемоші, Тисі чи якійсь іншій гірській річці, коли приватний власник малої ГЕС десь у верхів'ї річки захоче врятувати свою приватну власність і після початку Карпатської зливи почне здійснювати аварійний скид. Та не дай Бог таке побачити навіть у страшному сні.
Нині ми все частіше говоримо про негативний баланс у вигодах і втратах України від будівництва каскаду дніпровських ГЕС. Тому слід добре порахувати, перш ніж будувати у Карпатах, не те що кілька сотень гідроелектростанцій, а навіть окремі такі об'єкти.