Субота 21 вер. 2024

Засідання круглого столу у Верховній Раді України «ГМО в Україні: законодавчі аспекти».

Результати роботи круглого столу сприяли повнішому висвітленню стану та шляхів розв’язання проблем ГМО в Україні, аналізу виконання міжнародних конвенцій, угод у сфері довкілля, рівня забезпечення нормативно-правої бази у сфері ГМО, взаємодії з органами місцевої влади, бізнесовими структурами, громадськими екологічними організаціями для стабілізації й поліпшення ситуації в регіонах, наукової, освітянської, пропагандистської та виховної роботи з екологічних питань, залученню широких кіл громадськості до найактуальнішої екологічної інформації. В ході засідання було обговорено зміни до проекту Закону України «Про біобезпеку» та нові підходи до формування українського законодавства щодо ГМО.

Нині в нашій державі поводження з ГМО регулюється лише Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Тимчасового порядку ввезення, державного випробування, реєстрації та використання трансгенних сортів рослин в Україні», прийнятою ще в 1998 р. Кілька спроб прийняти Закон «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів» не були реалізовані Верховною Радою.

З огляду на зазначене пропонуємо до ухвалення Закону «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів» прийняти Постанову Кабінету Міністрів України «Про посилення контролю за ввезенням, транзитом та використанням ГМО в Україні».

Засідання дискусійного клубу з представниками владних структур різних рівнів, бізнесу, громадськості та ЗМІ.

Було розглянуто питання щодо регулювання використання ГМО в світі та в Україні, впливу ГМО на навколишнє середовище; ризиків, пов’язаних зі створенням та використанням генетично модифікованих рослинних організмів, міжнародного і національного законодавства у сфері поводження з ГМО.

Конференція представників неурядових організацій «Біобезпека для України: стан та перспективи»

Було ухвалено узгоджені вимоги громади до владних структур щодо біобезпеки в Україні, зокрема:

  • створити інформаційну базу даних про біологічні особливості та вплив генетично модифікованих організмів на збереження і стале використання біорізноманіття;
  • розробити адаптовані до норм ЄС критерії, норми і стандарти щодо методів визначення генетично модифікованих організмів;
  • до прийняття Закону України ухвалити Постанову Кабінету Міністрів України щодо посилення контролю за ввезенням та використанням ГМО в Україні з метою:

–        обов’язкового зазначення у супровідних документах на продукцію рослинного і тваринного походження і на етикетках для такої продукції інформації про наявність генетично модифікованих організмів, їхній кількісний вміст та якісний склад;

–        визначення наявності генетично модифікованих організмів у складі продукції рослинного і тваринного походження спеціальними акредитованими лабораторіями, які мають бути створені у системі Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства аграрної політики України, інших органів, на які чинним законодавством України покладено обов’язок контролювати якість відповідної продукції;

Резолюція

конференції представників неурядових організацій «Біобезпека для України: стан та перспективи»

28 лютого 2007 року, м. Київ

Використання генетично модифікованих організмів (ГМО) в державах ЄС регулюється національними законодавствами відповідно до директив Європейського Парламенту та Ради 2001/18/ЄЕС від 12 березня 2001 року щодо навмисних викидів у навколишнє середовище генетично модифікованих організмів і відміни Директиви Ради 90/220/ЄЕС від 23 квітня 1990 року, Директиви Ради 90/219/ЄЕС від 23 квітня 1990 року щодо обмеження використання генетично змінених мікроорганізмів (OВ L 117, 08.05.1990 С. 1).

В Україні єдиним нормативно-правовим документом, що регулює механізми ввезення, державного випробування, реєстрації та використання генетично модифікованих організмів, є Тимчасовий порядок ввезення, державного випробування, реєстрації та використання трансгенних сортів рослин в Україні, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 року № 1304.

Кількість генетично модифікованих рослин, тварин, мікроорганізмів постійно зростає. Це зумовлює потребу в проведенні спеціальних наукових досліджень продукції біотехнологій, в тому числі трансгенних рослин, для визначення відповідних критеріїв безпеки для здоров’я людини та напрацювання відповідної нормативно-правової бази.

Виникає необхідність у посиленні контролю за ввезенням та використанням ГМО в Україні.

Слід відрегулювати правові відносини в галузі генетично-інженерної діяльності, визначити засади використання генетично модифікованих організмів в Україні, повноваження суб’єктів, що забезпечують їх виконання для захисту здоров’я людини та запобігання можливому негативному впливу на навколишнє середовище.

Наявність генетично модифікованих організмів в Україні – це небезпечний і незаконний експеримент над населенням і родючими землями цілої країни, що може призвести до непередбачуваних наслідків. Особливе занепокоєння викликає те, що:

  • досі в світі немає наукового обґрунтування і гарантій безпечності споживання ГМО людьми і сільськогосподарськими тваринами в довгостроковій перспективі, відсутня обґрунтована державна оцінка доцільності, необхідності та корисності від впровадження генетично модифікованих об’єктів;
  • не забезпечується жорсткий контроль за якістю генетично модифікованої продукції, немає лабораторного обладнання, а державний кордон відкритий для проникнення ГМО на територію України;
  • широкий загал населення України не поінформований про те, що таке ГМО, як вони впливають на людей, тварин, довкілля, доцільність їх використання у сільському господарстві, землеробстві, садівництві тощо, що унеможливить розвиток натурального органічного землеробства, тваринництва, які сьогодні є основною експортною складовою, джерелом продовольчого забезпечення в Україні.
  • Конвенцією про охорону біорізноманіття (ратифіковано Законом України № 257/94-ВР від 29 листопада 1994 р.);
  • Конституцією України;
  • вимогами громадських організацій, громадян України;
  • громадянською відповідальністю за долю країни та прийдешні покоління.
  • Кабінету Міністрів України,
  • Президента України,
  • Ради національної безпеки і оборони України,
  • Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Міністерства охорони здоров’я України,
  • народних депутатів всіх рівнів з пропозиціями:

Керуючись:

Звертаємось до:

  1. Доопрацювати проект Закону України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні та практичному використанні генетично модифікованих організмів» і внести його на розгляд Верховної Ради України.
  2. Розробити адаптовані до відповідних правових норм ЄС підзаконні акти до Закону України про державну політику регулювання в галузі генетично-інженерної діяльності.
  3. Створити інформаційну базу даних про біологічні особливості та вплив на збереження і стале використання біорізноманіття генетично модифікованих організмів.
  4. Розробити адаптовані до норм ЄС критерії, норми і стандарти щодо методів визначення генетично модифікованих організмів.
  5. Створити Національний координаційний центр впровадження Протоколу з біобезпеки.
  6. До прийняття Закону України ухвалити Постанову Кабінету Міністрів України щодо посилення контролю за ввезенням та використанням ГМО в Україні з метою:
  • запровадження контролю за наявністю генетично модифікованих організмів у складі продукції рослинного і тваринного походження, що виробляється, ввозиться, використовується та споживається на території України;
  • обов’язкового зазначення у супроводжувальних документах на продукцію рослинного і тваринного походження та на етикетках для такої продукції інформації про наявність генетично модифікованих організмів в ній та їх якісний склад;
  • визначення наявності генетично модифікованих організмів у складі продукції рослинного і тваринного походження спеціальними акредитованими лабораторіями, які мають бути створені у системі Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства аграрної політики України, інших органів, на які чинним законодавством України покладено обов’язок контролювати якість відповідної продукції.

Прес-конференція в УНІАН

У прес-конференції взяли участь представники Всеукраїнської екологічної ліги:

Ситник К. М., академік НАН України;

Тимочко Т. В., перший заступник голови ВЕЛ;

Вадзюк С. Н., д. м. н., професор, директор Інституту медико-біологічних проблем Тернопільського державного медичного університету імені І. Горбачевського.

Учасники прес-конференції наголосили на агротехнічних, екологічних та медичних ризиках, пов’язаних з неконтрольованим ввезенням та використанням трансгенних організмів в Україні.

Увагу журналістів було привернуто до нагальних проблем створення системи біобезпеки в Україні шляхом формування законодавчого поля, взаємодії громадськості з органами влади та бізнесовими структурами для поліпшення екологічної ситуації, активізації інформаційних процесів з питань біобезпеки.

Всеукраїнська екологічна ліга наполягає на встановленні жорсткого контролю за ввезенням і використанням трансгенних організмів в Україні та прийнятті відповідної Постанови Кабінету Міністрів України до прийняття Закону України про біобезпеку.

Засідання Наукової ради ВЕЛ на тему: «Екологічно безпечне харчування»

Питання, що були розглянуті у колі науковців із залученням представників засобів масової інформації, стали початком інформаційної кампанії з обговорення проблем, пов’язаних з відсутністю законодавчої бази щодо ГМО в Україні, використанням та широким вживанням ГМО, включаючи досвід мораторію на поширення нових ГМО-культур у Європі, практичним використанням методів генної інженерії в сільськогосподарському рослинництві, впливом ГМО на здоров’я людини.

foto GMO1Генетично модифіковані організми (ГМО) з`явились ще наприкінці 80-х років минулого століття. Відтоді перед вченими постають непрості питання, пов`язані з прогнозуванням можливих, нині недостатньо досліджених, наслідків поширення ГМО та безконтрольного вживання ГМ-продуктів.

Так зване генетичне забруднення, яке відбувається на фоні втрат біологічного та генетичного різноманіття, стає однією з найбільших загроз сучасності.

За останнє десятиріччя площа засіяна трансгенами збільшилась на планеті у 40 разів. Якщо 1996 році площі під вирощування ГМО складали приблизно 2,8 млн га, то нині фахівці називають цифру понад 85 млн га.

foto GMO2Генетично модифікований організм має в собі нову, неприродну комбінацію генетичного матеріалу, переміщеного завдяки генній інженерії.

В Україні офіційно жоден сорт ГМ-рослин в комерційних цілях не вирощується. Дослідження ГМ-сортів, створених компанією «Монсанто», відбувалися у 1997 та 1998 роках. Зокрема досліджувалася картопля, стійка до колорадського жука, цукровий буряк, стійкий до певних гербіцидів, та кукурудза, стійка до шкідливих комах. У 1999 р. ці випробування були припинені, через загрозу негативного впливу трансгенних сортів на здоров’я людини і довкілля. bookmakers bitcoin

foto GMO3Водночас, у 2006 році в Україні посівні площі сої та рапсу значно перевищували мільйон гектарів. В Європі це найбільші посіви цих культур. За неофіційними даними, значна їх частина – ГМ-сорти.

Представники міжнародних організацій, які протидіють неконтрольованому розповсюдженню ГМО заявляють, що українські ринки вже насичені ГМ-продукцією, проте, на відміну від країн ЄС, вона тут не маркована.

Оцінюючи ризики, пов’язані з ГМО, слід наголосити, що для людства і для природного середовища вони є надто суттєвими. 

 

Документи

1) Методичні рекомендації до проведення акції «Громадський контроль вмісту ГМО в продуктах харчування».

2) Лист на Директора Української лабораторії якості і безпеки продукції АПКщодо перевірки продуктів харчування на вміст ГМО

Роз’ясніть, якими законодавчими нормами регулюється сфера поводження з відпрацьованими джерелами струму?

У Законі України «Про відходи» батарейки, акумулятори до телефонів і ноутбуків, фото- та відеокамер безпосередньо не віднесено до небезпечних відходів. Такими вони стають тоді, коли потрапляють на смітник (а звідти у ґрунт і водні екосистеми). До цього моменту доречніше говорити про батарейки як про предмети вжитку. Українським законодавством не передбачена необхідність ліцензування збирання та зберігання відпрацьованих хімічних джерел струму.

Чи є якісь вимоги до місця розміщення контейнера? Хто і як часто вилучає зібрані у контейнер відпрацьовані батарейки?

Контейнери для збору бажано розміщувати на підлозі. Особливих вимог до приміщення/місця встановлення немає, основна умова – доступність для всіх громадян.

В Україні досі не створено державну систему збирання та утилізації відпрацьованих хімічних елементів живлення.

Оскільки ми є громадською організацією, нашим завданням є привернення уваги до проблеми та демонстрація засобів її розв’язання, а не виконання завдань держави. Тому ми пропонуємо Вам збирати та утилізувати батарейки за кошти місцевих бюджетів.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України  щодо  цільового   спрямування   екологічного   податку»   (№ 918-VIII   від 24.12.2015) 80 % екологічного податку належать до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів. Керуючись цим Законом, Ви можете звернутися до представників органів місцевої влади з пропозицією запровадити збирання та утилізацію відпрацьованих батарейок у Вашому населеному пункті за кошти місцевого бюджету.

Чому зібрані відпрацьовані батарейки відправляють саме у Францію?

Це питання безпеки. Жоден український завод не має ліцензії на утилізацію відпрацьованих джерел струму. Завод «Tredi» у Франції, з яким співпрацює наш партнер – компанія «Сігмас Еколоджі», є широко відомим у світі і має всю необхідну документацію та значний досвід роботи.

Яких результатів уже вдалося досягти?

З початку громадської природоохоронної акції «Батарейкам – утилізація» по всій території України встановлено близько 518 контейнерів для збирання відпрацьованих батарейок. Проведено презентацію природоохоронної акції у м. Києві та в регіонах України, організовано публічні відкриття пунктів збору відпрацьованих джерел струму, розгорнуто постійну інформаційно-просвітницьку роботу в ЗМІ, освітніх закладах, серед мешканців населених пунктів.

Що Ви порадите тим, у кого поблизу немає контейнера для збирання відпрацьованих батарейок?

До кампанії постійно долучаються нові учасники, оскільки дедалі більше українців розуміють шкоду, якої завдають відпрацьовані батарейки довкіллю та здоров’ю людини. Багато небайдужих людей різного віку, активістів з усіх куточків країни вже давно збирають батарейки в 5–6-літрові пластикові пляшки у своїх навчальних закладах, будинках, організаціях, підприємствах. Це оптимальний спосіб зберігання відпрацьованих хімічних джерел струму до моменту передачі їх на утилізацію.

Методичні рекомендації

щодо проведення всеукраїнської громадської

природоохоронної кампанії «Батарейкам – утилізація!»

 

Під час планування проведення кампанії можна виділити такі кроки:

  1. Визначення проблеми.
  2. Аналіз проблеми.
  3. Планування стратегії:
  4. Планування акції.
  5. Проведення заходів у рамках кампанії.
  6. Оцінка результатів.

-виявлення та вивчення можливих спільників та опонентів;

- визначення довгострокових, проміжних, короткострокових цілей;

- визначення цільових груп;

- розроблення стратегії і вибір тактики.

1. Визначення та аналіз проблеми

В Україні спостерігається стійка тенденція до збільшення обсягів твердих побутових відходів, які вивозять для захоронення на 4157 сміттєзвалищ і полігонів загальною площею близько 7,4 тис. га. Отже, Україна сьогодні є однією з країн з найвищими абсолютними обсягами утворення й нагромадження відходів. Щороку їх утворюється 700–720 млн т. Загальна маса накопичених на території України відходів у поверхневих сховищах перевищує 25 млрд т, що в розрахунку на один квадратний кілометр площі становить близько 40 тисяч тонн.
Однією з найбільших екологічних проблем є зростання земельних площ, зайнятих під використану електроніку, тому що здебільшого це великогабаритна техніка. Наприклад, тільки в Донецькій області практично 2% території зайнято відходами. Ці відходи, маючи специфічний склад, залишаться в незмінному стані протягом багатьох століть. Електронні відходи завдають величезної шкоди довкіллю та здоров’ю людей, оскільки містять ряд токсичних матеріалів: свинець, миш’як, ртуть та ін.

Важко уявити, але одна пальчикова батарейка забруднює вісім тонн води або 20 м² ґрунту, адже батарейки та акумулятори містять шкідливі для людини й навколишнього середовища метали та хімічні речовини. Потрапляючи у загальні відходи, вони не знешкоджуються методами утилізації звичайного сміття й потребують окремого оброблення. Звичайна пальчикова батарейка, якщо на ній не вказано зворотного, містить ртуть, кадмій, нікель, кобальт та інші важкі метали. Врешті-решт, усі ці важкі метали та отруйні речовини можуть потрапити до організму людини, руйнуючи нирки, печінку, нервову систему тощо. Зрозуміло, що згодом вміст звичайної батарейки через воду та ґрунт потрапляє на городи та поля, а з продуктами харчування до наших з вами організмів. У містах їх звозять на спеціальні полігони, хоча це не рятує від потрапляння їх вмісту в землю. У селах чи маленьких містечках цим питанням взагалі не переймаються. Майже на кожному подвір’ї можна знайти безліч використаних батарейок.

Тому такою важливою є тема збирання й переробки відпрацьованих хімічних джерел струму. У країнах ЄС дуже серйозно ставляться до заходів запобігання екологічній загрозі, пов’язаній з накопиченням таких відходів. Європейська комісія прийняла два важливі документи – Директиву про відходи електричного та електронного устаткування й Директиву про обмеження використання деяких небезпечних речовин в електричному та електронному обладнанні 2002/95/ЄС. Основними їх цілями є підвищення обсягів вторинного перероблення електронних відходів і скорочення обсягів їхнього накопичення. Виробники фінансують процес поводження з електронними відходами через цільовий грошовий платіж до спеціального фонду повторного перероблення. Ці витрати формують оптову й роздрібну ціну продукції, яку покупці сплачують за нове обладнання.

Держави з розвинутими технологіями переробки та утилізації небезпечних відходів можуть мати велику економічну вигоду від їхньої купівлі, адже електричне й електронне обладнання складається з матеріалів, які мають високу цінність: золото, платина, срібло, мідь та ін.

В Європі є кілька заводів, які мають потужності переробляти батарейки: у Швейцарії (Batrec Industrie AG ), Італії (TERMAR), Франції (TREDI), Болгарії (Nadin) та багатьох інших країнах західної Європи.

 

2. Ситуація щодо переробки відпрацьованих хімічних джерел струму в Україні

Через низький рівень організації збирання батарейок в Україні обсяги перероблення є зовсім незначними. Всеукраїнська екологічна ліга наголошує, що основною причиною накопичення батарейок на смітниках, а не на переробних підприємствах є відсутність в Україні законодавчого поля, що має регулювати весь процес поводження з такими відходами – від виробництва або імпорту нового обладнання в Україну до організації збирання, перероблення та утилізації відпрацьованої техніки.

Ще у 2006 р. в Україні було ухвалено базовий Закон у цій сфері – «Про хімічні джерела струму», який вперше окремо врегулював сферу поводження з цим видом відходів. Проте він так і залишився законом, який майже ніхто не виконує. Сьогодні, замість широкої мережі приймання та утилізації в Україні відбуваються лише поодинокі спроби громадськості своїми силами реалізувати ті завдання, які, за цим законом, мають виконувати спеціальні підприємства.

Зокрема, Всеукраїнська екологічна ліга в числі перших почала роботу з налагодження належної утилізації відпрацьованих ХДС. Закон взагалі не передбачає участі громадськості в цьому процесі, що є одним з доказів його недосконалості. Немає також чітко визначених обов’язків і відповідальних за створення й функціонування мережі пунктів збирання та утилізації хімічних джерел струму, що є кінцевою метою всього процесу. Закон є досить загальним і дає змогу звітувати,  з огляду на міжнародні зобов’язання, про врегулювання цього питання, наприклад, перед Європейським Союзом, але не сприяє реальному його вирішенню, в той час як хімічні джерела струму продовжують накопичуватися й забруднювати довкілля.

Варто зазначити, що в Україні діє Технічний регламент обмеження використання деяких небезпечних речовин в електричному та електронному обладнанні, затверджений постановою КМУ від 3 грудня 2008 р. № 1057.

 

3. Планування природоохоронної кампанії

План має містити опис цілей (як загальних, так і конкретних), опис і аналіз проблеми, яку потрібно розв’язати, звернення; повинні бути визначені цільові групи, організаційні можливості і засоби. Опишіть кожну дію, кожен крок планування, кожен тренінг для місцевих груп чи для вашої групи, допомогу місцевим групам, розподіл завдань, фінансів та інших ресурсів.

Наприклад:

1. Звернутися до органів державної влади, обласного управління охорони навколишнього природного середовища, Міносвіти з проханням підтримати акцію у вашому регіоні.

2. Домовитися з пунктами прийому відпрацьованих ХДС

3. Звернутися до освітніх закладів, наукових установ, громадських об’єднань, бізнес-структур щодо участі та співпраці у цій акції.

4. В освітніх закладах у рамках кампанії оголосити та провести:

– конкурс на збирання відпрацьованих батарейок (наприклад, переможцем може стати клас чи група, що збере найбільшу кількість батарейок);

– конкурс малюнків на задану тематику тощо.

5. Організувати проведення семінарів та круглих столів із залученням науковців, фахівців, представників громадських екологічних організацій.

6. Провести агітаційну роботу із залучення до акції людей різних соціальних груп.

7. Розповсюдити листівки, плакати та інші інформаційні матеріали стосовно необхідності відповідної утилізації відпрацьованих ХДС, де буде вміщено перелік закладів, які приймають для утилізації зазначені відходи.

8. Надати інформацію у регіональні ЗМІ щодо проведення акції та про підсумки заходів.

 

4. Проведення заходів природоохоронної кампанії

Необхідно передбачити проведення широкого кола різних заходів, які разом мають вплинути на людей, відповідальних за розв’язання екологічних проблем, таким чином, щоб спонукати їх до дії та зміни ставлення до порушеного питання. Серед них:

- написання особистих або колективних листів, відгуків;

- статті у місцевих газетах;

- збори громадськості;

- написання, оформлення та розповсюдження листівок та інші форми роботи з громадськістю;

- виставки;

- лобіювання нормативно-правових документів;

- зустрічі з депутатами чи посадовцями місцевих рад;

- незалежний моніторинг (інспектування), вивчення громадської думки;
- науково-дослідна робота та пошук фактів;

- показові виступи;

- протести.

Широке висвітлення подій на радіо та в пресі – одна з найважливіших складових успішної акції, оскільки це привертає увагу громадськості до проблеми. Поінформованість є вирішальним чинником у впливі на людей, діяльність яких ми намагаємося змінити. 

5. Оцінка результатів

Під час та після закінчення кампанії важливо оцінити її в цілому. Для оцінки можна використати такі контрольні запитання:

ЧИ досягли ви своєї мети?

ЧИ правильно були обрані партнери?

ЧИ вдалося налагодити співробітництво?

ЯК здійснювалося співробітництво з іншими організаціями?

ЧИ достатньо якісним був рівень підготовки інформаційних матеріалів, які були використані в ході кампанії?

ЧИ вдалося вам налагодити контакти з партнерами, цільовими групами, потрібними установами, особами, що приймають рішення?

ЧИ бачите ви можливості подальших дій і яких саме?

ЯКИМ чином все перелічене вище можна поліпшити?

ЧИ досягнуті цілі кампанії?

 

Звіт за підсумками кампанії потрібно подавати до Виконкому ВЕЛ. Якщо у Вашому регіоні вдалося налагодити практичний збір батарейок, звіт має містити інформацію про кількість зібраних батарейок (у кг).

Згідно з цією інформацією буде підведений підсумок і оголошена та відзначена найактивніша обласна (міська, районна, сільська) організація.

 

Ресурси для проведення кампанії

Людські ресурси. Активне залучення якомога більшої кількості людей до громадського руху є необхідним для успіху в боротьбі проти негативного впливу на довкілля. Мотивацію людей для роботи в громадській організації можна пояснити ідеологічними, особистими і практичними причинами.

Громадські активісти працюють не лише для поліпшення довкілля – люди долучаються ще й тому, що це задовольняє інші їхні потреби, як-от: розширення кола спілкування, реалізація своїх інтелектуальних чи творчих здібностей, одержання додаткових зручностей і грошей. Щоб підтримати активність, важливо стимулювати зацікавленість, влаштовувати регулярні зустрічі, на яких слід оцінювати роботу вашої організації і демонструвати результати, якими б вони не були. Людський ресурс є основним чинником на всіх стадіях громадської кампанії.

Фінансові ресурси. Будь-яка діяльність потребує фінансової підтримки, адже брак грошей обмежує ваші можливості. Але, з іншого боку, досвід багатьох організацій переконує в можливості успішно здійснювати акції майже без грошей.

Є кілька способів одержати необхідне фінансування:

- збирати членські внески і приватні пожертви;

- брати участь у процедурі державних закупівель;

- одержувати фінансову допомогу від екологічно орієнтованих бізнес-структур;

- звертатися до фондів і фондових установ.

Інформаційні ресурси. Чим більше інформації ви маєте стосовно теми, що вас цікавить, тим легше буде переконати інших людей і владу в тому, що проблема існує і заслуговує на увагу. Тож варто використовувати усі наявні джерела інформації.

Робота з місцевим населенням.

1. Знайдіть людей та інші громадські організації серед місцевого населення, яких цікавлять ті самі проблем, що й вас.

2. З’ясуйте, чи хтось із них знає про інші спільноти, що мають ті самі проблеми.

3. Знайдіть людей, які можуть бути експертами з визначеної проблеми (біологи, хіміки, юристи, медики, інженери та ін.).

Робота з владою і виробничими структурами.

1. Визначте, які національні, регіональні, місцеві органи влади є відповідальними за прийняття екологічно значущих рішень.

2. З’ясуйте адміністративні процедури прийняття таких рішень і виконання екологічних законів.

Документи для завантаження

1) Методичні рекомендації.

foto batareyka1Всеукраїнська екологічна ліга, Національний молодіжний центр «Екологічні ініціативи» та Всеукраїнська дитяча спілка «Екологічна варта» проводять всеукраїнську громадську природоохоронну кампанію «Батарейкам – утилізація!».

Основним завданням кампанії є інформування населення про необхідність правильного поводження з відпрацьованими хімічними джерелами струму, зокрема батарейками, та залучення небайдужих громадян до збирання таких відходів для подальшої їх утилізації.

foto batareyka2Кампанія «Батарейкам – утилізація!» проводиться з 2012 року, і за цей час було встановлено 518 контейнерів у всіх регіонах України та зібрано понад 14 тон відпрацьованих батарейок.

Для того, що б дізнатися, чи є поблизу місця вашого проживання пункт збирання відпрацьованих батарейок, пропонуємо вашій увазі карту з позначеними місцями розміщення контейнерів.

foto batareyka3

До кампанії постійно долучаються нові учасники, оскільки дедалі більше українців розуміють шкоду, якої завдають відпрацьовані батарейки довкіллю та здоров’ю людини. Відпрацьовані батарейки відносять до небезпечних відходів, і в разі потрапляння на полігони під дією атмосферних чинників вони розкладаються з виділенням отруйних речовин у довкілля. Проте в Україні досі не створено державну систему збирання та утилізації відпрацьованих хімічних елементів живлення.

Оскільки ми є громадською організацією, нашим завданням є привернення уваги до проблеми та демонстрація засобів її розв’язання, а не виконання завдань держави. Тому ми пропонуємо Вам збирати та утилізувати батарейки за кошти місцевих бюджетів.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України  щодо  цільового   спрямування   екологічного   податку»   (№ 918-VIII   від 24.12.2015) 80 % екологічного податку належать до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів. Керуючись цим Законом, Ви можете звернутися до представників органів місцевої влади з пропозицією запровадити збирання та утилізацію відпрацьованих батарейок у Вашому населеному пункті за кошти місцевого бюджету. Додаємо зразок Листа-звернення

Зі свого боку ми готові надати інформаційну, методичну та організаційну допомогу в питаннях, пов’язаних з екологічно безпечним поводженням з відпрацьованими батарейками.

Збирати батарейки можна як у спеціалізований контейнер, так і в 5–6-літрові пластикові пляшки. Обов’язковою умовою є нанесення на ємність спеціальних наліпок, які Вам безкоштовно надсилаються після отримання координатором акції Вашої заявки.

Учасники кампанії «Батарейкам – утилізація!» повинні знати, що для переробки приймають відпрацьовані хімічні джерела струму ємністю до 7 А•год:

–  неперезаряджувані побутові хімічні елементи живлення стандартних типорозмірів (у побуті – батарейки);

–  перезаряджувані побутові хімічні елементи живлення стандартних типорозмірів (акумулятори);

–  акумулятори нестандартних типорозмірів, які використовують у годинниках, у тому числі наручних, мобільних телефонах і смартфонах, кишенькових та портативних комп’ютерах, побутових радіостанціях, побутовій портативній фото- та відеоапаратурі, іграшках, інших побутових приладах.

Довідково. Однією з найбільших екологічних проблем є зростання обсягів використаної електроніки та супутнього обладнання, серед яких особливу загрозу становлять відпрацьовані батарейки.

Батарейки – це хімічні джерела струму, елементи яких вступають у реакцію, що під дією заряду перетворюється на електричну енергію. Ці елементи є токсичними та небезпечними, оскільки містять:

- свинець (накопичується в нирках, спричинює нервові розлади, захворювання мозку);

- кадмій (є токсичним для легенів та нирок);

- ртуть (послаблює зір, слух, призводить до захворювань органів дихання, рухового апарату);

- нікель і цинк (спричинюють дерматити);

- луги (зумовлюють опіки слизових оболонок і шкіри).

Батарейки не знешкоджуються методами утилізації звичайного сміття і потребують спеціального оброблення для знешкодження. Розкладання однієї неправильно утилізованої пальчикової батарейки триває понад 20 років.

Одна відпрацьована батарейка, потрапляючи у довкілля, забруднює 400 л води або 20 м2 ґрунту.

У країнах ЄС дуже серйозно ставляться до заходів запобігання екологічній загрозі, пов’язаній з накопиченням електронних відходів. Європейська комісія ухвалила два важливі документи – Директиву про відходи електричного та електронного обладнання й Директиву про обмеження використання деяких небезпечних речовин в електричному та електронному обладнанні 2002/95/ЄС. Основними їхніми цілями є підвищення обсягів вторинного перероблення електронних відходів і скорочення їхньої кількості. Виробники фінансують процес поводження з електронними відходами через цільовий грошовий платіж до спеціального фонду повторного перероблення.
В Європі є кілька заводів, які мають потужності для переробки батарейок, зокрема: у Швейцарії (Batrec Industrie AG), Італії (TERMAR), Франції (Tredi), Болгарії (Nadin). Всеукраїнська екологічна ліга наголошує, що основною причиною накопичення батарейок на смітниках, а не на переробних підприємствах є відсутність в Україні законодавчого поля, що має регулювати весь процес поводження з такими відходами – від виробництва або імпорту нового обладнання в Україну до організації збирання, перероблення та утилізації відпрацьованої техніки. Ще в 2006 році в Україні було ухвалено базовий Закон у цій сфері – «Про хімічні джерела струму», який вперше окремо врегулював поводження з цим видом відходів. Але він так і залишився законом, який не виконується. Сьогодні, замість широкої мережі приймання та утилізації, Україна має лише поодинокі спроби громадськості своїми силами реалізувати ті завдання, які, за цим законом, мають виконувати спеціальні підприємства. Зокрема, Всеукраїнська екологічна ліга в числі перших почала роботу з налагодження належної утилізації відпрацьованих батарейок.

Щоб завантажити наліпки, натисніть правою кнопкою мишки на посиланні і оберіть пункт "Зберегти як"

1) Наліпка №1;

2) Наліпка №2;

3) Наліпка №3.

 

 

Громадська приймальня

Актуально!

Снимок

 

Вплив воєнних дій на довкілля

 

 

Інфографіка

Біорізноманіття

Відходи