Середа 06 лист. 2024

Сільське господарство України є однією з найважливіших галузей економіки. Воно забезпечує 8,2 % валової доданої вартості, тут зайнято понад 3 млн населення, використовується основних засобів вартістю понад 100 млрд грн, функціонують майже 56,5 тисяч господарюючих суб’єктів, що використовують 21,6 млн га сільськогосподарських угідь (2010 р.).

Аграрний сектор економіки за рівнем негативного впливу на довкілля нині можна порівняти з екологічно небезпечними промисловими галузями (внесок агропромислового комплексу у забруднення і деградацію довкілля становить у середньому 35–40%, у тому числі, земельних ресурсів – понад 50%, поверхневих водойм – 40–45%, ґрунтових вод – до 30%). Практика незбалансованого ведення сільського господарства є несприятливою для довкілля. Рівень сільськогосподарської освоєності територій становить 72%.

Позиція ВЕЛ

Екологізація сільського господарства

 

erozia

Ерозія сільськогосподарських угідь внаслідок нераціонального ведення господарства

Одним з найбільших у світі є рівень розораності ґрунтів (61%). В окремих областях України він коливається від 75% до 90%. Розораність крутосхилів (2,7%) спричиняє посилення ерозійних процесів. Забруднення ґрунтів важкими металами, радіоактивними елементами, хімічним речовинами, які використовують для захисту рослин загрожує біорізноманіттю, знижує якість харчових продуктів, негативно впливає на здоров‘я людей. Розв‘язання всіх цих проблем потребує інтеграції екологічної складової в усі галузі сільського господарства.

Події

Круглий стіл «Інтеграція екологічної складової в аграрному секторі» (07.11.13)

Однак, і діючі, і перспективні стратегічні документи розвитку агропромислового комплексу не належним чином враховують природоохоронні вимоги при формуванні державної аграрної політики та стратегічному плануванні розвитку сільського господарства.

В чинних державних програмах розвитку аграрної сфери екологічні аспекти мають переважно декларативний характер без наведення необхідної конкретики, зокрема, не визначені терміни реалізації завдань, їх пріоритетність та етапність реалізації, не встановлені чіткі індикатори цілей екологічної складової, за якими можна відстежувати стан процесу успішності їх досягнення.

Інформаційні матеріали

Резолюція круглого столу «Інтеграція екологічної складової в аграрному секторі» (07.11.13)

Стратегічні напрямки розвитку сільського господарства України на період до 2020 року

В умовах, коли програми не забезпечуються достатніми фінансовими ресурсами, це фактично унеможливлює вирішення поставлених завдань з охорони довкілля.

s g tabl

Чинні та перспективні стратегічні та програмні документи не повною мірою охоплюють сучасні тенденції щодо впровадження еколого-інвестиційної політики та переходу до «зеленої» економіки в галузі, в тому числі, з питань впровадження ресурсозберігаючих, енергоефективних, безпечних та екологічно чистих технологій виробництва та ведення сільського господарства, в тому числі органічних технологій, не враховують проблеми зміни клімату, внесок сільського господарства у викидах парникових газів та впровадження заходів щодо їх скорочення тощо.

Публікації

Фурдичко О. І. Cучасний стан агроландшафтів України (2013 р.)

Енергетика є одним з основних забруднювачів довкілля. З усіх впливів на природне середовище та населення України наймасштабнішими і небезпечними є газопилові викиди підприємств паливно-енергетичного комплексу (ПЕК) (з них 70% – викиди теплоенергетики), які становлять близько 40% викидів усіх секторів економіки та 58% від стаціонарних джерел забруднення, а також більше 51% загальної емісії діоксиду вуглецю.

Позиція ВЕЛ

Всеукраїнська екологічна ліга виступає проти добудови третього та четвертого енергоблоків Хмельницької атомної електростанції

Позиція ВЕЛ щодо проекту  оновленої Енергетичної стратегії України до 2030 року

Інтерв'ю Тетяни Тимочко "Загрози атомної енергетики". Програма "Подробиці тижня" телеканалу "Інтер".

Pridniprovska TEC

Одна з найпотужніших теплових електростанцій України - Придніпровська ТЕЦ (м. Дніпропетровськ)

Вплив паливно-енергетичного комплексу України на стан довкілля є значним.

Загальний рівень викидів електростанцій в Україні в 5-30 разів перевищує стандарти ЄС. Концентрації викидів оксидів азоту сягають 600-1400 мг/нм3 за норми 600-200 мг/нм3; твердих часток – до 1000-1500мг/нм3 за норми 50-100 мг/нм3; діоксиду сірки – 3000-8000 мг/нм3 за норми 200-400 мг/нм3.

Події

Круглий стіл «Енергетичні альтернативи України: екологічний аспект» (22 квітня 2013 року)

На території України розміщено понад 1200 породних відвалів вугільних шахт і збагачувальних фабрик, які займають площу понад 10 тис. га. Щорічний обсяг накопичення відходів вуглевидобутку та вуглезбагачення перевищує 42 млн т.

 P2080044

Ландшафт, порушений в результаті незаконного видобування вугілля (Донецька область)

Інформаційні документи

Пропозиції ВЕЛ щодо екологізації енергетики та енергозбереження

Резолюція круглого столу «Енергетичні альтернативи України: екологічний аспект» 

Стан врахування природоохоронних вимог при розробленні програмних документів і стратегічному плануванні розвитку енергетики взагалі є недостатнім, оскільки:

– не встановлені чіткі індикатори цілей екологічної складової, за якими можна відстежувати стан процесу успішності екологізації розвитку галузі;

– не встановлені завдання та заходи зі зменшення техногенного забруднення довкілля;

– не встановлені завдання та заходи з екологізації галузей шляхом технічного переоснащення, впровадження енергоефективних і ресурсозберігаючих технологій, маловідходних, безвідходних та екологічно безпечних технологічних процесів.

Проект оновленої Енергетичної стратегії України на період до 2030 року в галузі електроенергетики:

– не враховує сучасних викликів національний безпеці України та консервує негативні тенденції в розвитку паливно-енергетичного комплексу та економіки України;

– не враховує цілей та завдань «Основних засад (стратегії) державної екологічної політики України на період до 2020 року» та «Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища на 2011-2015 роки».

ІНФОРМАЦІЙНІ матеріали

В Україні 7,5 тисяч родин перейшли на «зелену» електроенергію

Zelena energetyka

 Як свідомо підходити до проблем енергоощадності?Як свідомо підходити до проблем енергоощадності?

Атомна енергетика

Питання безпеки Чорнобильської зони досі не знято з порядку денного

Ціна атомного кіловата для України (Інтерв'ю з О.Недавою, 2016 р.)

Створення Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива (Холоша В.І.)

Стан проблеми поводження з радіоактивними відходами в Україні (Шестопалов В. М.)

Про стан радіаційного моніторингу довкілля України (Табачний Л.Я.)

Основні аспекти поводження з відпрацьованим  ядерним паливом в Україні (Шепітчак А.В.)

English below

Всеукраїнська екологічна ліга надає пріоритету напрямам екологічної модернізації секторів економіки, удосконаленню економічних інструментів природокористування та екологічної безпеки, впровадженню ресурсо- та енергозберігаючих технологій, екологічним аспектам поводження з відходами, підготовці та перепідготовці фахівців з питань екологічної безпеки та збалансованого розвитку.

Всеукраїнська екологічна ліга об’єднує зусилля науковців, представників бізнесу, органів державної влади та місцевого самоврядування, громадських організацій у екологізації секторів економіки та формуванні моделі збалансованого розвитку України.

На сьогодні питання екологізації економіки України є особливо актуальним – процеси деградації довкілля мають місце практично в усіх регіонах нашої держави, а змінене людиною навколишнє природне середовище впливає на суспільство в зворотному напрямку і не завжди позитивно.

Питання інтеграції екологічної політики в галузеві політики є ключовим для природоохоронних структур. Утім, для міністерств і відомств воно не є першочерговим, а часто розглядається як таке, що встановлює певні обмеження у галузевій діяльності та створює відповідні труднощі для розвитку галузі. На інституційному рівні немає державного органу, який би координував інтеграцію екологічної складової в усі сектори економіки та суспільного життя.

Передумовою збалансованості розвитку України є інтеграція екологічної політики, тобто узгодження на ранніх стадіях планування галузевих і природоохоронних цілей, завдань і заходів з метою пошуку можливостей їх взаємного підсилення та визначення природоохоронних пріоритетів там, де це необхідно. За таких підходів визначення та впровадження стратегічних загальнодержавних пріоритетів і заходів забезпечує більш високий рівень охорони довкілля. Природоохоронна політика не в змозі вирішити це завдання самотужки, у відриві від інших галузевих політик.

Greening of sectors of economy

The All-Ukrainian Environmental League gives priority to the areas of environmental modernization of economic sectors, improvement of economic instruments for environmental management and environmental safety, introduction of resource- and energy-saving technologies, environmental aspects of waste management, training and retraining of specialists in environmental safety and sustainable development.

The All-Ukrainian Environmental League pools efforts of scientists, business representatives, state authorities and local governments, public organizations in the greening of economic sectors and the formation of a model for a sustainable development of Ukraine.

To date, the issue of greening the economy of Ukraine is especially relevant - the processes of environmental degradation take place in almost all regions of our state, and the environment changed by man affects society in the opposite direction and not always beneficially.

The issue of integrating environmental policy into sectoral policies is a key issue for environmental structures. However, for ministries and departments it is not a top priority, and is often seen as imposing  certain restrictions in industry activities and creating appropriate difficulties for the development of the industry. At the institutional level, there is no state body that would coordinate the integration of the environmental component into all sectors of the economy and public life.

A prerequisite for a sustainable development of Ukraine is the integration of environmental policy, that is, the coordination of sectoral and environmental goals, tasks and measures at the early stages of planning in order to find opportunities for their mutual reinforcement and determine environmental priorities where necessary. With such approaches, the determination and implementation of strategic national priorities and measures ensures a higher level of environmental protection. Environmental policy is not able to solve this problem on its own, in isolation from other sectoral policies.

Позиція ВЕЛ

Україна на шляху до «зеленого зростання»

Передумовою збалансованості розвитку України є інтеграція екологічної політики, тобто узгодження на ранніх стадіях планування галузевих і природоохоронних цілей, завдань і заходів з метою пошуку можливостей їх взаємного підсилення та визначення природоохоронних пріоритетів там, де це необхідно. За таких підходів визначення та впровадження стратегічних загальнодержавних пріоритетів і заходів забезпечує більш високий рівень охорони довкілля. Природоохоронна політика не в змозі вирішити це завдання самотужки, у відриві від інших галузевих політик.

 

ecologizacia virobnytstva

Системно-екологічний підхід до поступової екологізації виробництва (екологічної модернізації)

Події

Український екологічний конгрес «Структурна перебудова та екологізація економіки в контексті переходу України до збалансованого розвитку» (10-11 грудня 2009 р., м. Київ)

В Україні стратегічне планування розвитку країни не орієнтоване на планування збалансованого розвитку. При цьому планування розвитку галузевих політик майже не враховує третю складову збалансованого розвитку – екологічну. Навіть ті галузеві стратегії та програми, які мають розділ з екологічної проблематики, не пов‘язані зі стратегічними завданнями державної екологічної політики і відображають лише окремі аспекти поводження з відходами, енергоефективності, ресурсозбереження. Наслідком цього є те, що галузеві програми та стратегії не мають потужної екологічної складової, реалізація якої могла б забезпечити технічне переоснащення, запровадження енергоефективних і ресурсозберігаючих технологій, маловідходних, безвідходних і екологічно безпечних технологічних процесів.

Публікації

Остроумова В. В.«Зелена» економіка і «зелені» закупівлі як екологічні складові розвитку бізнесу (2014 р.) 

Степанов В. Н. Волошин Д. В. «Зелёная экономика» как современный феномен (2014 р.)

Химинець В. В. Функції і завдання «синьої» економіки в контексті сталого розвитку України (2014 р.) 

Брижань І.А. Екологізація промисловості як інструмент сталого розвитку України (2012 р.) 

Аналіз заходів щодо врахування положень Закону України «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики на період до 2020 року» в програмах розвитку галузей економіки та регіонів свідчить, що основні його завдання не виконуються, а запровадження його основ в галузеві політики ігнорується або здійснюється повільно та безсистемно.

Інформаційні матеріали 

Екологізація секторів економіки

Інтеграція екологічної політики та збалансований розвиток

English below

Збалансований (сталий) розвиток – такий розвиток країн і регіонів, коли економічне зростання, матеріальне виробництво і споживання, а також інші види діяльності суспільства відбуваються в межах, які визначаються здатністю екосистем відновлюватися, поглинати забруднення і підтримувати життєдіяльність теперішніх та майбутніх поколінь. У 50–60-х рр. 20 ст. розвиток пов’язували лише з економічним прогресом та зростанням економічної ефективності.

На початку 70-х рр. у зв’язку з несправедливим розподілом прибутків та зі зростанням кількості бідних у країнах, що розвиваються, питання соціальної справедливості були визнані такими ж важливими, як і питання зростання економічної ефективності. Проте зростаюче споживання природних ресурсів призвело до деградації довкілля й негативно вплинуло на здоров’я людей. Реальною загрозою стала проблема «меж зростання», на яку 1972 звернув увагу світової громадськості Римський клуб.

Всеукраїнська екологічна ліга підтримує та розвиває Концепцію збалансованого розвитку – глобальне партнерство країн світу для досягнення збалансованого розвитку держав, комплексний підхід до проблем довкілля та розвитку, структуру систематичної спільної роботи, конкретні дії щодо здійснення цього переходу як для глобального, національного, так і для місцевого, локального рівнів.

Серед основних заходів:

– створення Проекту Стратегії сталого розвитку України до 2030 року;

– створення Проекту реформування природоохоронної галузі;

– проведення кампанії з приведення природоохоронного законодавства України у відповідність до Директив Європейського Союзу;

– участь у створенні Стратегії державної екологічної політики на період до 2020 року та Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища на 2011–2015 роки;

– лобіювання врахування положень Закону України «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики на період до 2020 року» та Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища на 2011–2015 роки до програм розвитку галузей (секторів) економіки та регіонів;

– розроблення та реалізація  ініціативи «Громадське лобіювання інтеграції екологічної складової у стратегії і програми регіонального розвитку»;

– підготовка Стратегічної цілі «Екологічна безпека та збереження довкілля» для обласних програм регіонального розвитку;

– участь у розробленні та лобіювання законопроєктів «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері поводження з відходами», «Про обмеження використання полімерних пакувальних пакетів», «Про державне регулювання у сфері мийних засобів», «Про екологічний аудит» тощо.

Integration of environmental policy and sustainable development

The All-Ukrainian Environmental League supports and develops the Concept of sustainable development - a global partnership of the countries of the world to achieve a balanced development of states, an integrated approach to environmental and development problems, a structure of systematic joint work, specific actions to implement this transition for both global, national and local level.

The main measures include:

– creation of a draft Strategy for Sustainable Development of Ukraine until 2030;

– creation of a project for reforming the environmental sector;

– conducting a campaign to bring the environmental legislation of Ukraine in line with the Directives of the European Union;

– participation in the creation of the Strategy of State Environmental Policy for the period up to 2020 and the National Action Plan for the Protection of the Environment for 2011-2015;

– lobbying for the inclusion of the provisions of the Law of Ukraine “On the Basic Principles (Strategy) of the State Environmental Policy for the Period until 2020” and the National Action Plan for Environmental Protection for 2011–2015 into programs for the development of industries (sectors) of the economy and regions;

– development and implementation of the initiative “Public lobbying for the integration of the environmental component in the strategies and programs of regional development”;

– preparation of the Strategic goal "Ecological safety and preservation of the environment" for regional programs of regional development;

– participation in the development and lobbying of draft laws “On Amendments to Some Legislative Acts of Ukraine in the Sphere of Waste Management”, “On Restricting the Use of Polymer Packaging Bags”, “On State Regulation in the Sphere of Detergents”, “On Environmental Audit”, etc. 

Позиція ВЕЛ

Яка екологічна політика потрібна Україні? (Тимочко Т.В., 2016 р.)

Концепція переходу України до сталого розвитку (проект)

Щоб уникнути екологічної кризи, до концепції розвитку необхідно було включити третю мету – збереження довкілля. Вперше це питання було порушено на Конференції ООН з довкілля людини (1972, м. Стокгольм), яка визнала актуальність екологічної проблематики та необхідність створення дієвих міжнародних механізмів для її розв’язання.

Інформаційні матеріали

Текст Стратегії сталого розвитку для України до 2030 року (проект)

Історія виникнення та становлення концепції збалансованого розвитку

Резолюція Саміту ООН зі збалансованого розвитку (25-27 вересня 2015 р., Нью-Йорк)

Проект реформування природоохоронної галузі в Україні

Конференція "Ріо+20 – міст у майбутнє"

Підсумки Конференції ООН зі збалансованого розвитку «Ріо+20»

Навчальний посібник "Сталий розвиток суспільства" (2011 р.)

Методичні рекомендації щодо включення положень Закону України «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики на період до 2020 року» та Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища на 2011–2015 роки

Stokholm1972

Виступ прем'єр-міністра Індії Індіри Ганді на першій конференції з проблем оточуючого середовища у Стокгольмі (1972 рік)

Події 

Міжрегіональна науково-технічна конференція «Функціонування та сталий розвиток системи моніторингу довкілля в умовах проведення ООС» (18-19 вересня 2019 р., м. Краматорськ Донецької обл.)

Навчально-методичний семінар для освітян «17 глобальних цілей збалансованого розвитку та практична діяльність» (5 квітня 2019 р., м. Київ)

Круглий стіл «Цілі сталого розвитку: регіональний вимір в Україні» (2017 р.)

Національна консультація щодо проекту Стратегії сталого розвитку України до 2030 року (2016 р.)

Консультації щодо проекту Стратегії сталого розвитку для України до 2030 року (2016 р.)

Дискусійні платформи на тему «Україна на шляху до сталого розвитку: інтеграція положень Конвенцій Ріо в національну політику України» (2015 р.)

Міжнародна конференція «Цілі збалансованого розвитку для України» (18-19 червня 2013 р., м. Київ)

Круглий стіл «Врахування екологічної складової при формуванні регіональних стратегій, програм і планів» (28 травня 2013 р., м. Київ)

Термін «збалансований розвиток» з’явився у 1980 році, коли вийшла «Всесвітня стратегія охорони природи» (ВСОП), підготовлена Міжнародною спілкою охорони природи (МСОП). Ця стратегія висунула принципово нове положення: збереження природи нерозривно пов’язане з питаннями розвитку. Розвиток суспільства має відбуватися за умови збереження природи. Поняття «збалансований розвиток» почали широко застосовувати після публікації 1987 звіту Міжнародної комісії з довкілля та розвитку «Наше спільне майбутнє», підготовленого під керівництвом Г. Х. Брундтланд.

Rio 1992

"Самміт Землі" - конференція ООН в Ріо-де-Жанейро (1992 рік)

Концепція збалансованого розвитку набула провідного статусу після Конференції ООН з довкілля та розвитку (1992, м. Ріо-де-Жанейро) і була відображена в прийнятому на конференції Порядку денному на 21 століття.

Публікації

Хлобистов Є. В. Імплементація положень Конвенцій Ріо у національну політику сталого розвитку: еколого-економічні прогалини регуляторної діяльності 

Хвесик М.А. Економічні проблеми природокористування та сталий розвиток

 

Методичні матеріали до тренінгу 28

Ліквідація екологічної експертизи – загроза довкіллю

Влітку 2010 року Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України розпочало  підготовку проекту Закону України  «Про вдосконалення дозвільної системи у будівництві», який передбачав істотні зміни щодо правил містобудування.

Докладно аналізуючи цей проект, експерти ВЕЛ зрозуміли, що наслідками його прийняття стане цілковита зміна не лише дозвільної системи у будівництві, а й брутальне ігнорування, іноді навіть скасування прав громадян, передбачених чинними нормативно-правовими актами, обмеження функцій органів влади, що контролюють дотримання екологічних норм у будівництві, положень, пов’язаних з імовірним виникненням надзвичайних ситуацій та охороною праці, санітарно-епідеміологічної складової тощо.

Міністерство, яке мало б турбуватися про регіональний розвиток, цим проектом обмежує права місцевих громад щодо їхнього впливу на вирішення питань, життєво важливих для населених пунктів.

Цей закон дає можливість забудовнику ігнорувати екологічну експертизу своїх проектів на будівництво і реконструкцію підприємств та інших об’єктів, що можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища.

Новий Закон суперечить міжнародним зобов’язанням України в частині доступу громадськості до інформації і можливості впливу на прийняття управлінських рішень.

Відповідно до ч. 4 Оргуської конвенції «Кожна зі сторін забезпечує участь громадськості вже на ранньому етапі, коли відкриті всі можливості для вивчення різних варіантів і коли участь громадськості може бути найефективнішою». Частини 4–10 ст. 6 цієї Конвенції регламентують порядок участі громадськості у процедурі оцінки впливу на навколишнє природне середовище.

Новий Закон скасовує положення законів України «Про охорону навколишнього природного середовища» і «Про екологічну експертизу» стосовно обов’язковості  екологічної експертизи у процесі інвестиційної, господарської та іншої діяльності, яка впливає чи може вплинути на стан довкілля. Новий Закон вилучає з переліку об’єктів екологічної експертизи інвестиційні проекти, техніко-економічні обґрунтування і розрахунки, проекти і робочі проекти на будівництво нових і розширення або реконструкцію діючих об’єктів, технічне переобладнання підприємств.

Повний текст дивіться у файлах нижче.

Документи

1) Переглянути повний текст цієї статті у вигляді *.pdf

Звернення

Всеукраїнської екологічної ліги

щодо неприпустимості скасування Програми формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 р.

Кабінет Міністрів України доручив Міністерству екології та природних ресурсів підготувати та подати на розгляд проект Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність Закон України від 21 вересня 2000 року №1989-ІІІ“Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000–2015 роки”».

Загальнодержавна програма формування національної екологічної мережі на 2000–2015 роки (далі – Програма) є єдиною державною цільовою програмою, яка дозволяє фінансувати (в основному з Державного фонду охорони навколишнього природного середовища) природоохоронні заходи, спрямовані на збереження живої природи України, збереження біо- та ландшафтного різноманіття, створення нових територій і об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення та формування національної екомережі. Скасування Програми унеможливить ведення кадастрів тваринного і рослинного світу, ведення і видання Червоної і Зеленої книг України, у т.ч. збереження і відтворення видів занесених до Червоної книги України.

Україна задекларувала вступ до Європейського Союзу як один із стратегічних напрямків розвитку держави. Але варто зазначити, що однією з умов вступу до ЄС країни-кандидата є наявність природно-заповідного фонду на рівні не менше ніж 10 % від загальної площі країни. Зараз цей показник в нашій державі складає біля 6 %. 

Через це пріоритетність напряму зі збереження біо- та ландшафтного різноманіття, формування екомережі визначена Законом України від 21.12.2010 № 2818-VI «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року».

У грудні 2010 року Генеральна Асамблея ООН, у т.ч. і Україна, визначила наступне десятиріччя – десятиріччям збереження біорізноманіття. Експерти цієї організації вже офіційно заявили, що через діяльність людини на планеті відбувається глобальне вимирання видів, яке планета не знала з часів вимирання динозаврів. Отже, екомережа будь-якої держави з її природоохоронними територіями є скарбницею та генофондом планетарного значення.

Повний текст дивіться у файлах нижче.

Документи

1) Переглянути повний текст цієї статті у вигляді файлу *.pdf;

2) Лист Голові Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Семинозі А. І.

Парламент знищує систему охорони природи в Україні

16 жовтня 2012 року відбулося безпрецедентне голосування у Верховній Раді України. 234 народні депутати практично почали руйнацію системи охорони навколишнього природного середовища в Україні. По-іншому рішення українського парламенту назвати не можна, коли у другому читанні та в цілому був затверджений сумнозвісний законопроект № 10218 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо оптимізації повноважень органів виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів, у тому числі на місцевому рівні)», внесений представником Президента у Верховній Раді України народним депутатом Ю. Мірошниченком.

Попри протести громадськості, негативне рішення парламентського Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, нищівну критику законопроекту фахівцями юридичного та науково-експертного управління Верховної Ради України, а також заклики опозиції прислухатися до доводів здорового глузду, під час голосування депутати фракцій Партії регіонів, блоку Литвина та ті, які змінили свою фракційну належність, натиснувши кнопку «ЗА», прирекли на знищення систему охорони природи в Україні.

Ухвалення цього закону свідчить про цілковиту безвідповідальність частини депутатського корпусу за свої рішення перед довкіллям, українським народом і прийдешніми поколіннями.

 Зокрема, Закон пропонує законодавчі акти узгодити не з Конституцією та законами України, а з указами Президента України, якими затверджено систему центральних органів виконавчої влади та положення про них, тобто з підзаконними актами. Передбачається перерозподілити владні повноваження шляхом формальної заміни назв деяких центральних органів виконавчої влади, а також повноваження ліквідованих Президентом України територіальних органів Мінприроди України між місцевими державними адміністраціями, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, відповідними органами виконавчої влади АР Крим з наданням цим органам повноважень територіальних органів Мінприроди України. Такі законодавчі пропозиції не відповідають засадам організації і діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади, що встановлені статтями 6, 19, пунктом 12 частини першої статті 92 та статті 120 Конституції України.

Повний текст дивіться у файлах нижче.

Документи

1) Переглянути повний цієї статті у вигляді файлу *.pdf

3 липня 2012 року Всеукраїнська екологічна ліга провела у Верховній Раді України засідання круглого столу, під час якого було представлено проекти Законів України «Про заборону ввезення і реалізації на території України мийних засобів на основі фосфатів» та «Про обмеження виробництва, використання, ввезення та розповсюдження в Україні полімерних пакетів», розроблені експертами ВЕЛ із залученням науковців, провідних юристів, фахівців різних секторів економіки.

Всеукраїнська екологічна ліга ініціювала розробку цих нормативних документів врахувавши складність ситуації, яка склалась на сьогодні в Україні щодо забруднення довкілля фосфатними похідними та полімерними матеріали, що не розкладаються природним шляхом. Нині полімерні пакунки складають до 9 % від усіх відходів, що утворюються людством, середній час їх розкладу становить 200 років та супроводжується вивільненням токсичних речовин. В Україні у переважній більшості їх використання відбувається дуже неефективно і не врегульовано, що загострює проблему. Не меншу стурбованість викликає ситуація щодо синтетичних мийних засобів. Сьогодні біля 90 % мийних засобів, що використовуються в Україні, містять до 50-60 % фосфатів. Через перевищення вмісту фосфатів у стічних водах якість очищення стічних вод на станціях аерації знижується у кілька разів. Вміст фосфатів в Україні у питній воді часто перевищує допустиме значення 3,5 мг/л.

Тетяна Тимочко, голова Всеукраїнської екологічної ліги, представила проект Закону України «Про заборону ввезення і реалізації на території України мийних засобів на основі фосфатів». Під час презентації вона розповіла, що метою прийняття законопроекту є поліпшення стану навколишнього середовища через приведення національного законодавства у відповідність з вимогами Європейського Союзу та стимулювання впровадження суб’єктами господарської діяльності екологічно безпечних мийних засобів. Законопроект передбачає поступове обмеження виробництва та використання на території України мийних засобів на основі фосфатів та поверхнево-активних речовин, які не відповідають вимогам ЄС, стимулювання заходів спрямованих на розуміння даних дій суспільством та створення у подальшому належних правових підстав та умов для розвитку підприємництва у сфері виробництва та реалізації екологічно безпечних мийних засобів.

Після презентації відбулось обговорення законопроекту, учасники надали свої зауваження та пропозиції, які будуть враховані при подальшому опрацюванні проекту закону перед поданням до Верховної Ради України, яке планується найближчим чином.

Вплив на природне середовище мийних засобів на основі фосфатів в усій країні є вкрай негативним. Так зазначив Олександр Романюк, начальник управління інвестиційної політики та технологій розвитку у сфері водопостачання та водовідведення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. Адже, незважаючи на те, що Постанова Верховної Ради України «Про розроблення Загальнодержавної програми щодо зменшення та поступового припинення використання на території України мийних засобів на основі фосфатів» була прийнята майже два роки тому – 15 червня 2010 року, наразі жодних реальних кроків для зменшення впливу фосфатів на водні ресурси на законодавчому рівні не зроблено.

Володимир Гончаренко, голова громадського руху України «За право громадян на екологічну безпеку» розповів про вплив мийних засобів на основі фосфатів та поверхнево-активних речовин на якість поверхневих вод та питну воду. А Віта Струкова, заступник генерального директора ПАТ «АК «Київводоканал» представила перспективи заборони використання фосфатів у мийних засобах в Україні. Вона зазначила, що розв’язання проблеми негативної дії фосфатів, які входять до складу синтетичних миючих засобів, на навколишнє природне середовище і здоров’я людини можливе лише шляхом негайного прийняття закону щодо зменшення та поступового припинення використання на території України мийних засобів на основі фосфатів.

Радник голови правління з питань інформаційної політики ПАТ «АК «Київводоканал» Вікторія Яковлева та Алла Казімірова, голова Міжнародної екологічної громадської організації «Аква Дім», відмітили, що Київводоканал підготував проект листа-звернення до народних депутатів Верховної Ради з проханням якнайшвидше розпочати впровадження такого необхідного документу. Даний законопроект також підтримується з боку зацікавлених держаних установ, про що заявив Олексій Чунарьов, заступник голови Державного агентства водних ресурсів України. Адже, прийняття даного законопроекту сприятиме поліпшенню стану навколишнього середовища, зокрема водних об’єктів через зменшення викидів небезпечних речовин у водні об’єкти, поліпшення якості питної води, а також зменшення негативного впливу на здоров’я громадян через зменшення випадків порушення імунітету, розвитку алергійних хвороб, уражень внутрішніх органів.

Позицію виробників безфосфатних мийних засобів висловили Юрій Гуленок, перший заступник генерального директора Українського фінансово- промислового концерну «УФПК», та Анатолій Драник, директор ТОВ «3А». Вони наголосили, що виробники готові вже завтра відмовитись від використання фосфатів у своїй продукції, та зазначили, що вартість продукції від цього не збільшиться. Адже дорожнеча безфостаних засобів є міфом, який нав’язують населенню лобісти фосфатного виробництва. В цей же час Олексій Прокопов, головний спеціаліст відділу ринків промисловості Управління досліджень продовольчих та виробничих ринків Антимонопольного комітету України, підтвердив, що після ретельного дослідження українського ринку мийних засобів перехід до безфосфатного виробництва може бути майже не травматичним для вітчизняних підприємців.

Друга частина заходу була присвячена обговоренню проекту Закону України «Про обмеження виробництва, використання, ввезення та розповсюдження в Україні полімерних пакунків». Тетяна Тимочко розповіла, що заплановані обмеження мають вступити в дію поступово, а повна заборона набере чинності лише в 2015 р. шляхом стимулювання використання екологічно дружніх пакувальних засобів. Вона підкреслила, що прийняття даного законопроекту сприятиме зменшенню навантаження на довкілля та поліпшенню стану благоустрою населених пунктів, зменшенню ризиків техногенних аварій, засмічення зелених та прибережних зон, водойм та морських акваторій, а також загибелі представників тваринного світу.

Олександр Посмітний, заступник директора Департаменту екологічної безпеки Міністерства екології та природних ресурсів України, підтвердив, що Мінприроди підтримує ініціативу подання зазначених законопроектів на розгляд Верховної Ради України, і зазначив що в багатьох країнах світу вже зрозуміли шкідливий вплив полімерних відходів та фосфатів на довкілля, і там вживаються відповідні заходи. Так в Італії та Франції з 1 січня 2011 року набула чинності заборона на використання і виробництво полімерних пакетів, а інші держави (зокрема Норвегія, Малайзія, Кенія, Ізраїль, Японія, Данія, Великобританія, Латвія, Іспанія, Ірландія, Шотландія, Німеччина, Естонія, Фінляндія, Польща, Молдова, Португалія, Швейцарія, Туреччина) теж вживають заходів щодо обмеження або заборони застосування пакетів довготривалого розкладу.

Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України також працює в напрямку скорочення використання полімерної упаковки в Україні, про це розповіла Людмила Полтораченко, заступник директора Департаменту благоустрою територій  та комунального обслуговування. Розуміючи негативний екологічний та фінансовий вплив полімерних пакунків на житлово-комунальне господарство, Мінрегіон також підготував проект Закону України щодо обмеження їх використання, який передбачає заборону пакетів довготривалого розкладу. Адже сьогодні, як зазначила Людмила Іванівна, фактично, в усіх населених пунктах наявні несанкціоновані звалища використаних пакетів довготривалого розкладу, часто вони висять на деревах чи будівлях, значні території (навіть на території поза населеними пунктами) захаращені ними. Пакунки плавають у водоймах і на побережжях Чорного та Азовського морів. Ці дані також підтвердили Юрій Чигирик, начальник департаменту технічної політики та інноваційного розвитку, та Сергій Шило, заступник начальника юридичного департаменту Державного підприємства «Укрекоресурси», пріоритетом якого є забезпечення екологічної безпеки шляхом зменшення обсягів захоронення твердих побутових відходів.

Законопроекти також мають широку підтримку серед суспільства, про що зазначили представники громадських організацій природоохоронного спрямування Світлана Берзіна, президент ВГО «Жива планета» та Денис Павловський, координатор проектів з хімічної безпеки ВЕГО «Мама–86».

З наукової точки зору необхідність прийняття цих двох законопроектів, розроблених Всеукраїнською екологічною лігою, обґрунтували Горлицький Борис Олександрович, доктор геолого-мінералогічних наук, керівник відділу техногенезу Інституту геохімії навколишнього середовища НАН України, Романов Юрій Сергійович, кандидат фізико-математичних наук, старший науковий співробітник, проректор з наукової роботи Одеського національного університету, та Тарасова Тетяна Володимирівна, кандидат технічних наук, старший науковий співробітник ДУ «Інститут геохімії навколишнього середовища Національної Академії наук України». Вони підтвердили, що ситуація навколо фосфатів та полімерних пакунків, яка склалася на сьогодні в Україні, унеможливлює забезпечення належного стану благоустрою та екологічної безпеки.

Наприкінці роботи круглого столу було сформовано дві робочі групи з представників органів державної влади, громадськості та науковців для доопрацювання проектів законів із урахуванням всіх пропозицій та зауважень та підготовки для подальшого розгляду у Верховній Раді України.