Останні новини
20 лютого 2014 рокувідбувся Міжнародний науково-практичний семінар «Пріоритети наукової цінності природних територій Полісся, що охороняються» в приміщенні Чернігівського національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка, співорганізатором якого виступила Чернігівська обласна організація Всеукраїнської екологічної ліги.
Учасники семінару в своїх доповідях зупинилися на питаннях біологічних та ландшафтних особливостей природно-заповідних територій Полісся, рідкісних видів біоти та созологічно цінних рослинних угрупованнях.
За результатами семінару була підготовлена та видана збірка, в якій подані доповіді учасників з України, Білорусі, Росії та Польщі.
Колектив Всеукраїнської екологічної ліги щиро вітає Ірину Олександрівну з цією знаменною датою і зичить міцного здоров’я, щастя, успіхів у будь-яких починаннях, щоденних справах, планах та сподіваннях.
Нехай Вас підтримують і надихають рідні люди, розуміють і допомагають колеги.
Хай доля й далі збагачує Вас життєвою мудрістю, енергією, дає натхнення та дарує радість життя.
4 грудня 2014 р. виповнюється 80 років від дня народження та 55 років наукової і громадської діяльності доктора біологічних наук, професора Ірини Олександрівни Дудки, видатного українського вченого, тричі лауреата Державної премії України в галузі науки та техніки, Заслуженого діяча науки та техніки України, члена-кореспондента НАН України, завідувача відділу мікології Інституту ботаніки імені М. Г. Холодного НАН України. Ірина Олександрівна – надзвичайно обдарований учений-біолог і громадський діяч, що опікується широким спектром питань: від загальних та деяких спеціальних напрямів мікології до проблем охорони природи, збереження біорізноманіття та екологічної просвіти. Вона є автором та співавтором понад 500 наукових праць, у тому числі більше 30 монографій, має також 10 авторських свідоцтв на винаходи. Підготувала 25 кандидатів і двох докторів біологічних наук – фахівців з дослідження різних груп грибів. Наукові інтереси ювіляра охоплюють як загальні та спеціальні проблеми мікології, так і питання охорони природи, екології, гідробіології, географії, історії науки тощо. Вона приділяє багато уваги дослідженню і збереженню різноманіття грибного і рослинного світу України. Серед особливих мікологічних інтересів І. О. Дудки – флористика, систематика, екологія та географія міксоміцетів (Myxomycetes), пероноспоральних грибів (Peronosporales), дискоміцетів (Discomycetes) та водних гіфоміцетів (Hyphomycetes). Під керівництвом І.О. Дудки тривають фундаментальні дослідження проблем систематики, біорізноманітності та поширення грибів України, що знайшли своє відображення у великій серії монографій «Флора грибов Украины», з яких вийшло друком 11 томів. І.О. Дудка – організатор, керівник і безпосередній учасник численних експедицій з вивчення і збереження біологічної різноманітності в різних регіонах України, особливо на природоохоронних територіях – у заповідниках і національних парках. Очолюваний нею колектив відділу веде постійний моніторинг та здійснює інвентаризацію видової різноманітності грибів природних екосистем України, досліджує рідкісні види різних рослинних угруповань з метою їх подальшої охорони. У відділі успішно розробляються засади промислового вирощування їстівних і лікарських грибів, технологій отримання продукції, а також збереження in vitro їстівних, лікарських та рідкісних видів грибів; запропоновано захищені авторськими свідоцтвами нові ефективні методи їх культивування, розроблені найперспективніші в умовах України поживні субстрати для цих грибів.
Як учений з активною громадянською і життєвою позицією, І. О. Дудка працює на громадських засадах у багатьох представницьких і фахових об’єднаннях. Ірина Олександрівна – перший віце-президент Українського ботанічного товариства, а також голова Київської міської організації Всеукраїнської екологічної ліги (з 1998 року), член Ради Європейської мікологічної асоціації, експерт Атестаційної колегії МОН України з присудження наукових ступенів у галузі біології.
І. О. Дудка є заступником головного редактора «Українського ботанічного журналу» (м. Київ), членом редколегій журналів «Микология и фитопатология» (м. Санкт-Петербург, Росія), «Екологічний вісник» (м. Київ) та ін.
Експерти Вінницької обласної організації Всеукраїнської екологічної ліги підготували проект Постанови про надання Вінницькій області статусу території, вільної від генетично модифікованих організмів та розробили Перелік заходів з повного недопущення використання ГМО на території Вінницької області.
На основі цих документів було підготовлено звернення до голови Вінницької обласної ради Сергія Михайловича Свитка щодо розгляду зазначеної Постанови на засіданні постійних комісій з питань охорони здоров’я, курортів і здорового способу життя та охорони довкілля, раціонального використання надр та її внесення на розгляд сесії Вінницької обласної ради.
9–11 жовтня 2014 р. в м. Чернігові у приміщенні Чернігівського національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченко відбулася Міжнародна наукова конференція «Природні та антропогенно трансформовані екосистеми прикордонних території у постчорнобильський період».
Конференція мала такі напрями роботи:
- біологічне різноманіття (флора, рослинність, фауна, мікобіоти) прикордонних територій;
- антропогенна трансформація екосистем прикордонних територій;
- техногенно змінені екосистеми прикордонних територій в постчорнобильський період;
- природоохоронні території прикордонних регіонів;
- роль екологічної освіти для збереження природного різноманіття та збалансованого розвитку прикордонних територій.
Матеріали конференції були надруковані в окремій збірці.
Аналіз техногенного навантаження на природне середовище-це складний процес, пов’язаний із різноманітністю форм людського впливу на нього. Здійснення такого аналізу ускладнюється у зв’язку з недостатністю вихідної інформації, відсутністю єдиних методик і оцінки. Незважаючи на те, що в цьому аспекті накопичений цінний матеріал, результати дослідження часто не співвідносні. Це обумовило авторський підхід до дослідження проблеми, який передбачає кілька етапів з обов’язковим картографуванням. На першому етапі виконано інвентаризацію джерел і факторів техногенного впливу на природне середовище. Залежно від способів картографування вони поділені на дві групи : фонові (площинні) й точкові. Перші пов’язані переважно з характером використання земель (сільськогосподарське виробництво, у тому числі штучне зрошення, внесення добрив, пестицидів тощо) і зображаються в масштабі карти контурами. Точковими впливами з певною умовністю можна вважати ті, які передаються на карті у вигляді точки. Вони пов’язані з урбанізацією, промисловим виробництвом, будівництвом тощо. До них можна також віднести лінійні техногенні аномалії, обумовлені впливом транспорту, зокрема нафто- і газопроводів, тощо.
Фоновий і точковий техногенний вплив на природне середовище за своїм характером поділяють на прямий та опосередкований. Прямий здійснюють господарські об’єкти і системи при безпосередньому контакті з природним середовищем у процесі природокористування. Територіальна зона прямого впливу практично співпадає з межею функціонування відповідних господарських систем. Опосередкований техногенний вплив на природне середовище пов’язаний із природними зв’язками, взаємодією між елементами і компонентами ландшафту. Наслідки прямого й опосередкованого впливу називаються техногенезом.
Для його оцінки використано показники соціально-економічної освоєності території (концентрації населення, промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту, освоєності земельного фонду й обумовлених ними змін у навколишньому середовищі – антропогенної зміни ландшафтів, урбанізованості території), а також сумарної забрудненості природного середовища (рівнів радіаційної та хімічної забрудненості атмосферного повітря, природних вод і ґрунтів). На основі цих складових техногенного навантаження розроблені пофакторні оціночні карти.
Якщо бажаєте переглянути весь текст натискніть тут
Карта
У 1992 році в Ріо-де-Жанейро на Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку обґрунтована концепція узгодженого розгляду проблем стану природного середовища та соціально-економічного розвитку. Вона передбачає встановлення динамічної рівноваги між антропогенним навантаженням на природне середовище та його здатністю до самовідновлення шляхом визначення порогових значень потенціалу стійкості.
Важливим методом і способом наукового дослідження цієї проблеми є картографування названого потенціалу стійкості. Як предмет еколого-географічного картографування він має певні особливості. Насамперед, стійкість – це фундаментальна властивість ландшафту, що виступає в діалектичній єдності з його мінливістю. При цьому стійкість відносна, а мінливість – абсолютна. Всякий ландшафт еволюціонує, змінюючи себе, і, очевидно, у нього повинна бути природна інерційність, що визначає стійкість (або опір) по відношенню до внутрішніх та зовнішніх збурюючих сил. Оскільки існують різні ландшафти, то вони мають неоднаковий характер цієї стійкості стосовно зовнішнього техногенного впливу. Розрізняють стійкість природних, природно-техногенних і техногенних систем. Якщо під стійкістю природних систем (ландшафтів) розуміють здатність зберігати під дією зовнішніх чинників набуту ними структуру і характер функціонування, то стійкість інтегральних природно-техногенних і техногенних систем - це їх властивість виконувати під дією зовнішнього впливу соціально-економічні функції ресурсо- і середовище відтворення. Стійкість природних систем забезпечується механізмами, які виробились у процесі природної саморегуляції і саморозвитку. На відміну від природних систем, стійкість інтегративних систем досягається поєднанням процесів саморегуляції і управління. У дослідженнях доцільно використовувати не поняття стійкість, а потенціал стійкості, тобто характеристику його величини.
Якщо бажаєте переглянути весь текст натисніть тут
Карта
Громадська приймальня
Актуально!
Інфографіка
