П'ятниця 08 лист. 2024
Калуш – зона надзвичайної екологічної ситуації

Екологічна ситуація, яка склалася в м. Калуш (Івано-Франківська область) і на прилеглих територіях, є надзвичайно складною. Екологи били на сполох з цього приводу ще у 2000–2008 роках.

17 січня 2010 року в Калуші відбувся місцевий референдум, за результатами якого 97,27% мешканців висловилися за оголошення міста зоною надзвичайної екологічної ситуації.

У лютому 2010 року екологічній ситуації у місті було присвячено засідання РНБОУ, за підсумками якого були прийняті Указ Президента України «Про оголошення територій міста Калуш та сіл Кропивник і Сівка-Калуська Калуського району Івано-Франківської області зоною надзвичайної екологічної ситуації» і Закон на його підтвердження.

Екологічні проблеми Калуша та прилеглих територій потребують негайного розв’язання та здійснення практичних заходів

 

Просідання шахт та провали ґрунту

Поблизу Калуша є сім підземних шахт для добування калійних солей (чотири вздовж західної околиці міста та три в районі Голина), експлуатація яких іноді спричиняла просідання підземних шахтних полів. Цей процес  тривав понад 50 років, спостереження за ним базувалося на наземних дослідженнях опорних позначок вздовж профілів. Максимальний рівень просідання – близько трьох метрів – був зафіксований у районі шахтних полів Голина.

DSCN5072Деякі підземні шахти засипали твердими матеріалами для того, щоб підтримувати розроблені порожнини, більшість з яких була заповнена розсолом, частина – прісною водою. Але заповнення шахт розсолом не гарантує стійкості проміжних колон. Внаслідок руйнації цих колон земля над шахтою просідає. Як правило, це повільний, поступовий процес, який спричинює хвилясту деформацію землі.

У 1986 році сейсмічна активність зумовила раптові розломи. Це явище пов’язане зі зсувами вздовж тріщин або зрушеннями в землі. На просідаючих ділянках відбулося засолення земель, оскільки розсіл, використаний для заповнення шахт, був витиснений з шахтних порожнин до поверхні.

У зонах просідання стався ряд провалів ґрунту, які варіюють за розміром від кількох до більше ніж 100 метрів у діаметрі. Вплив провалів ґрунту є переважно локалізованим, однак він може стати відчутним, якщо постраждають будинки чи квартири.

Село Кропивник налічує 2151 жителя і 713 будинків (за прогнозною оцінкою, просідання ймовірно може пошкодити 258 з них).

У селі Сівка-Калуська осідання, за оцінкою, із 460 будинків уражує 304. У селі проживає 1619 осіб.

Згідно з даними органів влади, 4328 осіб перебувають під загрозою ризиків у зонах просідання й потребують переселення

Просідання ґрунтів становить значну загрозу. Але у зв’язку з тим, що збільшення випадків провалів ґрунту – відносно повільний процес, є можливість визначати їх відповідними геофізичними методами, зокрема таким, як мікросейсмічна активність, задовго до того, як вони з’являться на поверхні.

В уражених районах немає промислових підприємств, що зберігають небезпечні матеріали, які б могли мати вторинний вплив. Міська влада Калуша нині забороняє будувати в чотирьох зонах просідання на своїй території. Однак, оскільки дозволи на будівництво були видані раніше, вже було збудовано кілька нових будинків.

Порожнини підземного видобутку, наповнені розсолами, є ще одним джерелом соляних розчинів. Через безперервне, а подекуди прискорене просідання поширення солей з підземних шахт буде тривати та зростати. Залежно від ступеня просідання й тиску ґрунтових вод розсоли потрапляють до водоносних шарів або безпосередньо на поверхню. Це може,  зрештою, призвести до значного за територією та постійного у часі потрапляння розсолів до річки Лимниця.

Погіршення ситуації навколо Домбровського кар’єру

DSCN5089Калійні солі, які добували в Домбровському кар’єрі, були джерелом сировини для заводу калійних добрив ВАТ «Оріана». Шахта була відкрита в 1967 році. З того часу оцінений обсяг калієвої руди був вичерпаний. Видобуток тривав до закриття заводу в жовтні 2001 року. Домбровський кар’єр поступово заповнився розсолами.

Спочатку шахта та кар’єр були оточені спеціально розробленою дренажною системою, яка складалася з обвідних канав, що відокремлювали прісні поверхневі та підземні води від солоної й розсільної води в кар’єрі. Прісну воду можна було відводити відразу, оскільки солона вода та розсіл зберігалися в робочому басейні на захід від кар’єру.

З моменту припинення видобування кар’єр став наповнюватися розсолом. Занедбана дренажна система не забезпечувала відокремлення прісної води від солоної. В результаті загальна водозбірна площа, з якої вода дренує до кар’єру, поступово збільшилася. Крім того, підземні води з водоносного горизонту стали надходити до старої шахти, переважно вздовж західного боку.

Через відсутність функціонуючої дренажної системи круті укоси стали дуже нестабільними. Верхній укіс зазнав численних малих та середніх зсувів, особливо з західного та північного боків. Південний та східний боки були сформовані з пологішими укосами. Наслідком частих зсувів є значне поперечне розширення кар’єру, зумовлене вільним характером двох верхніх шарів та крутими викопаними зрізами. Без відновлення дренажної системи укоси можуть стати плоскими. Це означає, що подекуди кар’єр може і далі  розширюватися в поперечному напрямі на 20–50 м.

Триваюча ерозія та нестійкість укосів є істотним чинником загрози для північного сектору кар’єру. В деяких місцях зсуви вже значно пошкодили обвідну канаву, й борт кар’єру наразі близько підійшов до частини прилеглих дачних будинків. Більше того, зі зростанням кількості зсувів борт кар’єру наближатиметься до річки Сівка, яка протікає вздовж його північного сектору. Водночас, вода з річки вже просочується крізь водоносний горизонт до Домбровського  кар’єру, що в подальшому може спричинити вимивання, й зрештою яр скоротиться до річки Сівка. Такий прорив призведе до швидкого заповнення кар’єру розсолом, підняття рівня до водоносного горизонту. Внаслідок цього соляна пляма швидко поширюватиметься на південь від кар’єру. Без корегувальних дій прориву річки Сівка не уникнути.

Небезпечні відходи: гексахлорбензол

DSCN6227У 70-х роках ХХ століття в Калуші було започатковано виробництво тетрахлориду вуглецю (ТХВ) та перхлоретилену (ПХЕ), у процесі якого утворювалося 540 т твердих відходів за рік, які містили понад 90 % гексахлорбензолу (ГХБ), який є стійким органічним забруднювачем. Це означає, що така речовина повільно розкладається й накопичується в харчовому ланцюгу. Його вважають ймовірним канцерогеном для людини, визнаним канцерогеном для тварин і високотоксичним – для водних організмів.

Відповідно до Стокгольмської конвенції про стійкі органічні забруднювачі, Стороною якої є Україна, знищення гексахлорбензолу є обов’язковим. Стаття 6.1.d зазначає, що з такими відходами, як ГХБ, слід «поводитись, збирати, транспортувати та зберігати в екологічно чистий спосіб» та «розпоряджатися таким чином, щоб вміст стійкого органічного забруднювача був знищений або безповоротно перетворений…».

Протягом перших трьох років виробництва в Калуші не було спеціального місця захоронення небезпечних відходів, тому їх, за наявними даними, зберігали в кількох місцях поблизу міста. Єдиним підтвердженням такого місця захоронення є звалища шахтних відходів № 1 і № 4 на схід від Домбровського кар’єру, які сьогодні класифікували б як неконтрольовані.

Місце захоронення ГХБ було придатним для використання три роки, але функціонувало до 2000 року. Потім бочки, що лежали у воді, яка поступово залила місце захоронення, зазнали впливу корозії, тому гексахлорбензол почав надходити у довкілля. Хоч розчинність ГХБ у воді є низькою, вона містить певну його кількість, і з часом прогнозується виникнення витоків.

На основі результатів проб було зроблено висновок, що гексахлорбензол з місця захоронення потрапив у навколишнє середовище. Концентрації його у воді сховища в 100 разів (а в деяких місцях – значно більше) перевищують український стандарт.

Слід зазначити, що поточна ситуація поблизу Калуша  формувалася протягом багатьох років, її глибоко вивчали різні установи, державні та наукові  організації. Отже, проблеми, їхні причини і способи розв’язання відомі вже досить давно.

Основною причиною багатьох теперішніх проблем є кілька ключових помилок проектування, допущених при будівництві шахти й хвостосховищ, та подальше недосить якісне обслуговування. Раптове припинення видобування копалин без вжиття необхідних заходів під час закриття таких об’єктів, навіть тимчасових, також позначилося на сьогоднішньому стані дамб та Домбровського кар’єру.

Загальна ситуація у районі Калуша є серйозною, певною мірою навіть критичною. Однак зараз є можливість запобігти перетворенню цієї ситуації на стихійне лихо катастрофічних масштабів.

Протягом 2010 року з полігону було вивезено 8,5 тис. т гексахлорбензолу. У травні 2011 року розпорядженням голови ОДА була створена спеціальна комісія, метою якої було визначити, скільки отрутохімікатів ще необхідно вивезти. За підрахунками, ця кількість становила близько 22,4 тис. т. У тому ж році з полігону було вивезено 9,5 тис. т небезпечної речовини, у 2012 році залишилося вивезти ще близько 13 тис. т.

kalush karer_06Станом на 11 жовтня 2012 року з чеків полігону вже було видобуто 1600 т ґрунтосуміші. Замовником робіт є управління регіонального розвитку та будівництва  Івано-Франківського ОДА. Розпорядженням голови ОДА також була утворена комісія для контролю за додержанням вимог природоохоронних заходів і підтвердження обсягів видалення гексахлорбензолу. На полігоні працювало 89 працівників та налічувалося 17 одиниць техніки. У 2012 році видалено та вивезено 3,4 з 13 тис. т гексахлорбензолу, який є на полігоні. Решту небезпечної речовини будуть вивозити у міру надходження коштів на реалізацію цієї програми ще в цьому році або наступному.

До виконання робіт залучені науковці Інституту геохімії навколишнього середовища НАН України та МНС України. Вони мають намір дослідити все, що було зроблено протягом останніх двох років на полігоні, шляхом буріння свердловин, відбору проб на картах, де проводили і ще будуть проводити роботи. Також буде встановлено кількість залишків отрутохімікатів, визначено, яка екологічна ситуація склалася на цій території та що робити далі. Передбачається, що в процесі рекультивації нинішній полігон буде залісений сортами дерев, які найбільше підходять для цієї території. На ньому також залишать контрольні свердловини, адже найближчих кілька десятків років полігон ще буде становити певну екологічну небезпеку.

Найгострішими загрозами регіону сьогодні є:

  • засолення підґрунтових і поверхневих вод та його негативний вплив  для питного водопостачання;
  • дуже ймовірним є прорив Домбровського кар’єру в річку Сівка з найсерйознішими наслідками, якщо не буде вжито корегую­чих/ превентивних заходів;
  • у разі подальшого зберігання гексахлорбензолу є загроза його поширення в довкіллі.

Важливі заходи щодо розв’язання екологічних проблем Калуша та прилеглих територій:

1. Запровадити постійну систему моніторингу засолення довкілля, для того, щоб:

• визначати хімічний склад (включаючи важкі метали) та зміни соляних плям;

• виявляти зміни у поширенні солі залежно від кліматичних і гідрологічних умов;

• досліджувати шляхи потрапляння солі у водоносні горизонти;

• вести постійні спостереження на всіх водних об’єктах цього регіону.

2. Відновити обвідний канал по периметру Домбровського кар’єру, щоб відділяти прісну воду, яка надходить, від солоних вод та розсолів у кар’єрі та  уникнути загрози прориву солоних вод Домбровського кар’єру в річку Сівка.

3. Тримати під контролем подальше просідання ґрунту. Якщо рівень просідання ґрунту перевищує 20 мм на рік, треба порушувати питання про евакуацію будинків та комунікацій. Принципово розв’язати цю проблему можна шляхом заповнення шахт сухою масою ґрунту.

4. Продовжити і закінчити роботи з вивезення гексахлорбензолу з Калуського полігону токсичних відходів. Необхідно провести рекультивацію та залісення цієї території.

Експертна рада

Всеукраїнської екологічної ліги

22 жовтня 2012 року