Сільське господарство України є однією з найважливіших галузей економіки. Воно забезпечує 8,2 % валової доданої вартості, тут зайнято понад 3 млн населення, використовується основних засобів вартістю понад 100 млрд грн, функціонують майже 56,5 тисяч господарюючих суб’єктів, що використовують 21,6 млн га сільськогосподарських угідь (2010 р.).
Аграрний сектор економіки за рівнем негативного впливу на довкілля нині можна порівняти з екологічно небезпечними промисловими галузями (внесок агропромислового комплексу у забруднення і деградацію довкілля становить у середньому 35–40%, у тому числі, земельних ресурсів – понад 50%, поверхневих водойм – 40–45%, ґрунтових вод – до 30%). Практика незбалансованого ведення сільського господарства є несприятливою для довкілля. Рівень сільськогосподарської освоєності територій становить 72%.
Позиція ВЕЛ
Екологізація сільського господарства
Ерозія сільськогосподарських угідь внаслідок нераціонального ведення господарства
Одним з найбільших у світі є рівень розораності ґрунтів (61%). В окремих областях України він коливається від 75% до 90%. Розораність крутосхилів (2,7%) спричиняє посилення ерозійних процесів. Забруднення ґрунтів важкими металами, радіоактивними елементами, хімічним речовинами, які використовують для захисту рослин загрожує біорізноманіттю, знижує якість харчових продуктів, негативно впливає на здоров‘я людей. Розв‘язання всіх цих проблем потребує інтеграції екологічної складової в усі галузі сільського господарства.
Події
Круглий стіл «Інтеграція екологічної складової в аграрному секторі» (07.11.13)
Однак, і діючі, і перспективні стратегічні документи розвитку агропромислового комплексу не належним чином враховують природоохоронні вимоги при формуванні державної аграрної політики та стратегічному плануванні розвитку сільського господарства.
В чинних державних програмах розвитку аграрної сфери екологічні аспекти мають переважно декларативний характер без наведення необхідної конкретики, зокрема, не визначені терміни реалізації завдань, їх пріоритетність та етапність реалізації, не встановлені чіткі індикатори цілей екологічної складової, за якими можна відстежувати стан процесу успішності їх досягнення.
Інформаційні матеріали
Резолюція круглого столу «Інтеграція екологічної складової в аграрному секторі» (07.11.13)
Стратегічні напрямки розвитку сільського господарства України на період до 2020 року
В умовах, коли програми не забезпечуються достатніми фінансовими ресурсами, це фактично унеможливлює вирішення поставлених завдань з охорони довкілля.
Чинні та перспективні стратегічні та програмні документи не повною мірою охоплюють сучасні тенденції щодо впровадження еколого-інвестиційної політики та переходу до «зеленої» економіки в галузі, в тому числі, з питань впровадження ресурсозберігаючих, енергоефективних, безпечних та екологічно чистих технологій виробництва та ведення сільського господарства, в тому числі органічних технологій, не враховують проблеми зміни клімату, внесок сільського господарства у викидах парникових газів та впровадження заходів щодо їх скорочення тощо.
Публікації
Фурдичко О. І. Cучасний стан агроландшафтів України (2013 р.)