English below
Експерти Всеукраїнської екологічної ліги зазначають, що до складу природно-заповідного фонду України входять найцінніші екосистеми, які мають велике значення для підтримки балансу природних процесів на території нашої країни.
Проте найгострішими питанням сьогодення є воєнні дії на території України, які крім людських жертв та руйнацій призводять до знищення природних територій нашої країни. Частину заповідного фонду нашої держави вже втрачено, і необхідно вжити термінових заходів для збереження територій, які ще залишаються.
Biological and landscape diversity
Experts of the All-Ukrainian Environmental League note that the natural reserve fund of Ukraine includes the most valuable ecosystems that are of great importance for maintaining the balance of natural processes in our country.
However, the most pressing issues today are military operations on the territory of Ukraine, which, in addition to human casualties and destruction, lead to the destruction of the natural territories of our country. Part of the reserve fund of our state has already been lost, and urgent measures must be taken to preserve the remaining territories.
БІОРІЗНОМАНІТТЯ – різноманіття живих організмів Землі на всіх рівнях організації живого і в усіх просторово обмежених середовищах існування (наземних, прісноводних, морських). Є результатом тривалого процесу еволюції органічного світу.
За головний об’єкт біорізноманіття слід приймати реально існуючі в природі популяції видів живих організмів, які є найодноріднішими і мають здатність самовідновлюватися. З огляду на слабку вивченість популяційної структури більшості видів, на сучасному етапі реально оцінювати біорізноманіття можна переважно на видовому рівні. Основною одиницею оцінювання біорізноманіття є сумарна кількість видів еукаріот (рослини, тварини, гриби) та прокаріот (віруси, бактерії, синьозелені водорості).
Внутрішньовидові існуючі структурні одиниці (популяції, раси, сорти, біо-, еко-, гено- та фенотипи) також важливо враховувати для оцінки біорізноманіття у конкретній екосистемі чи на будь-якій обмеженій території (акваторії), беручи до уваги ступінь вивченості того чи іншого виду в цьому відношенні. Оцінювати біорізноманіття надвидових таксонів (рід, родина, порядок, клас, відділ, царство) можна лише умовно, тому що в природі вони реально не існують, не самовідновлюються, і їх виділяє той чи інший дослідник залежно від суб’єктивного розуміння класифікаційних надвидових рангів живих організмів. Крім того, серед фахівців є різні погляди на систематику організмів, яка з часом ще й змінюється.
Позиція ВЕЛ
Залишемо в Червоній книзі України ковилу Лессінга, ковилу волосисту та цибулю ведмежуцибулю ведмежу
В офіційному виданні «Конвенції про біорізноманіття» (1992) біорізноманіття у дослівному перекладі означують як «варіабельність живих організмів із всіх джерел, включаючи, серед іншого, наземні, морські та інші водні системи і екологічні комплекси, частиною яких вони є; це поняття включає в себе різноманіття у межах виду, міжвидове та міжекосистемне». У цьому означенні до біорізноманіття включають екосистеми як просторові складові, в межах яких воно і функціонує (деякі дослідники за аналогією долучають до цього поняття різноманіття ценозів, біоценозів і навіть ландшафтів). На відміну від об’єктивного таксономічного (на рівні популяцій і видів) підходу до розуміння і оцінки біорізноманіття, типологічний підхід дає суб’єктивне уявлення про континуальне розміщення рослинних і тваринних угруповань (біоценозів), і, відповідно, їх доцільно відносити до наукового сприйняття (відображення) різноманіття екосистем, ценозів і ландшафтів і не змішувати з більш-менш реальним популяційно-видовим (таксономічним) рівнем біорізноманіття. Крім того, усі рівні видового різноманіття мають cпадкові властивості, а екосистемне є не спадковим, а функціональним явищем. Тому до поняття «біорізноманіття» не слід включати різні просторові (типологічні) системи (біоценози, екосистеми, ландшафти). В межах останніх проводять кількісну і якісну оцінку біорізноманіття на видовому (таксономічному) рівні. При цьому слід враховувати життєву форму організмів (дерева, кущі, трави, мохи), яка створює домінуючий аспект угруповання і значною мірою регулює біорізноманіття.
Майже половина видів організмів, що перебувають на межі зникнення, пов’язана з лісами. Аналіз 10 тис. видів дерев (з відомих 100 тис.) свідчить, що стан майже 6 тис. з них є загрозливим (у т. ч. 976 – критичним). Біорізноманіття на планеті на видовому рівні ще недостатньо вивчене. Загалом описано близько 1,7 млн видів організмів, прогностична оцінка припускає існування від 5 до 100 млн видів. Найбагатшими на біорізноманіття екосистемами є ліси, в першу чергу тропічні, в яких зосереджено до 90 % усіх видів організмів Землі.
В Україні майже повністю вивчено біорізноманіття судинних рослин, мохів, лишайників і хребетних тварин; значно менше – водоростей, грибів, міксоміцетів, комах, червів та найпростіших; мало вивчено мікроорганізми та віруси. Всього налічується до 70 тис. видів біоти. Флора представлена майже 27 тис. видів, серед яких судинних рослин бл. 5 тис. (дикорослих – 4523, в культурі – понад 500 ), грибів і міксоміцетів – 14–15 тис., водоростей – 4720, лишайників – 1322, мохів – 763–800. За життєвою формою судинні рослини представлені: деревами – 76 (1,7 %) видів, чагарниками – 278 (6 %), багаторічними – 2856 (63,1 %), дворічними – 329 (7,3 %) та однорічними – 984 (21,7 %) трав’янистими видами рослин. У фауні налічується понад 45 тис. видів тварин: хребетних – 836, у т. ч. ссавців – 198, птахів – 400, плазунів – 21, земноводних – 17, риб – 200; безхребетних – понад 44 тис., у т. ч. членистоногих – 38 440, з яких понад 35 тис. припадає на комах, нематод – 3350, найпростіших – 1800, молюсків – 600. За ін. даними, в Україні налічується 34 309 видів тварин, серед яких до найпростіших належать 1224 види, безхребетних (без членистоногих) – 3480, членистоногих (включаючи комах) – 28 902, хордових (разом з хребетними) –703 види. Найбільш вивчене біорізноманіття біосферних і природних заповідників. На біорізноманіття значно впливає діяльність людини, яка знищує чи істотно змінює еконіші видів організмів (вирубування лісів, насадження монокультур, пожежі, випас, розорювання земель, осушування боліт, зрошування, створення водосховищ, забруднення середовища, фрагментація екосистем транспортними магістралями, забудова території, використання надр і т. ін.) або надмірно використовує цінні види рослин і тварин, не враховуючи їхніх самовідновлювальних можливостей.
Основні напрями збереження біорізноманіття: охорона його in situ (у природних угрупованнях) на основі створення заповідних об’єктів і екомереж і невиснажливого використання природних ресурсів; збереження біорізноманіття ex situ, тобто збереження видів у ботанічних садах, зоо- та дендропарках і шляхом створення насіннєвого і генетичного банків. Особливої охорони потребують рідкісні ендемічні, реліктові, диз’юнктивно ареальні та зникаючі види організмів. Основні аспекти збереження та невиснажливого використання біорізноманіття на міжнародному рівні регулюються положеннями Конвенції про біорізноманіття (Convention on Biological Diversity), яку ратифікувала Верховна Рада України 1994, а також іншими міжнародними конвенціями, угодами та програмами, до яких приєдналася Україна, і національним законодавством. (Джерело - Екологічна енциклопедія)
Інформаційні матеріали
Конвенція про охорону біорізноманіття (The Convention on Biological Diversity)
Концепція Загальнодержавної програми збереження біорізноманіття на 2005-2025 роки
ЛАНДШАФТНЕ РІЗНОМАНІТТЯ – це реально існуюча на земній поверхні множинність створених природою (а тепер майже скрізь тією чи іншою мірою антропогенізованих) цілісних дискретно-континуальних структур – ландшафтних комплексів будь-якого розміру та ієрархічного рангу – від ландшафтних фацій і урочищ до ландшафтних районів, мезо-, макро- та мегарегіонів і їхньої генеральної структури – ландшафтної сфери Землі [A.О. Домаранський/ Ландшафтне біорізноманіття: сутність, значення, метризація, збереження].
Ландшафтне різноманіття визначається кількістю природних географічних комплексів - ландшафтів, як сукупностей рельєфу, клімату, вод, ґрунтів, об'єктів рослинного й тваринного світу, які знаходяться у складній взаємодії і взаємозумовленості та утворюють однорідну за умовами розвитку і єдину цілісну систему.
Виходів на денну поверхню гранітів (рапаківі) Коростенського плутона, біля м. Лугини (Житомирська область)
Публікації
Екологічні пріоритети просторового планування та напрями їх впровадження в Україні / Руденко Л. Г., Маруняк Є. О., Голубцов О. Г., Лісовський С. А., Чехній В. М., Фаріон Ю. М. (2017 р.)
Наслідки вирубування лісу: вплив на стан популяцій рідкісних рослин / Лукаш О. В. (2017 р.)