Четвер 28 бер. 2024
Маркування продуктів щодо вмісту ГМО: вимога чи необхідність?

1. Які проводилися перевірки того, як маркуються товари харчової промисловості в 2009 році (відповідно до законодавства), що такі перевірки показали?

2. Наскільки збільшилася чисельність компаній, які таки маркують товари, починаючи з того часу як вперше поставили вимогу маркувати товари?
3. Які взагалі органи мають право контролювати наявність маркування товарів харчової промисловості відповідно до закону?
4. Які з виробників з готовністю відгукнулися на вимогу маркувати продукцію?
5. ГМО у дитячому харчуванні. Про це неодноразово говорилося, але все ж товари не маркуються, яких виробник в слід уникати? Чи є щось типу "чорного списку".

Фахівці Всеукраїнської екологічної ліги в результаті перевірок продуктів на вміст ГМО неодноразово переконувалися, що в Україні є сировина та продукти, які у своєму складі мають генетично модифіковані організми.

За нашим наполяганням здійснено дослідження лабораторіями, Укрметртестстандарту, які засвідчили, що у 2007 році ГМО з показником вищим від 0,9 відсотка зафіксовано у понад 30% продуктів, що перевірялися. Найчастіше виявлявся модифікованим соєвий лецетин, борошно та соєвий текстурат (замінник м'яса). У 2008 році відсоток скоротився, але перелік продуктів поповнили замінник молока, зерно кукурудзи, соєві боби. Частина перелічених компонентів є незамінними складовими ковбас, копчених продуктів, шоколадних виробів, соусів, напівфабрикатів, зокрема, пельменів, складників піцци.
Майже чотири роки Всеукраїнська екологічна ліга проводить інформаційну кампанію щодо можливих ризиків використання ГМО. Було проведено багато наукових конференцій, до яких залучалися провідні українські та зарубіжні вчені, які працюють у даній сфері. І ми стверджуємо, що багато вчених стурбовані розвитком ситуації, зокрема, відомий російський академік А. В. Яблоков з тривогою висловився щодо ГМО: «Реальність у тім, що людство, що стосується ГМО, зіштовхнулося з небезпекою, що ставить під загрозу нормальне існування всієї біосфери й самої людини. Не існує надійних методів визначення наслідків поширення ГМО і їхніх продуктів для природи й людини. Багато негативних ефектів ГМО буде виявлено лише у наступних поколінь». Сьогоднішніх поодиноких досліджень замало. Науковці запевняють, що лише на третьому поколінні проявляється негативна дія ГМО. Принаймні, досліди на пацюках довели саме це. Щодо нинішніх ризиків для здоров'я людини – встановлено, що наслідками вживання людиною генетично модифікованих продуктів можуть бути алергічні захворювання; порушення обміну речовин; поява стійкості мікрофлори людини до антибіотиків віддалений канцерогенний та мутагенний ефекти.
У вересні 2009 року Всеукраїнська екологічна ліга розпочала другий етап акції «Обери справжнє!», в рамках якої здійснюється перевірка торгових мереж щодо виконання вимог постанови про етикетування. Підчас перевірок ми постійно знаходимо нові товари з маркуванням «Без ГМО», але жодного разу не знайшли позначку, яка б вказувала про наявність мутантів у продукті. Однак, це не означає, що виробники повністю відмовилися від використання ГМ складників у своїй продукції. Саме тому ВЕЛ звернулася до Держспоживстандарту, МОЗ та Мінагрополітики з проханням надати інформацію про результати перевірок на вміст ГМО у продуктах харчування у 2009 році. Також ставимо питання про обов'язкове інформування населення через друковані бюлетені та сайти відповідними органами влади про якість харчових продуктів та їх відповідність державним стандартам. Така практика існує в європейських країнах і нам не доведеться «видумувати велосипед».
На жаль, лабораторії скаржаться на відсутність бюджетного фінансування для здійснення широкомасштабних системних перевірок. Уряд у своїх документах доручив створити систему сертифікованих лабораторій для здійснення контролю, але коштів, як завжди, на це не вистачило.

В Україні нині напрацьована певна нормативно-правова база щодо поводження з ГМО, зокрема, прийнято спеціальний закон. Але його прийняття, яке здійснювалося поспіхом і з порушенням регламентних норм, лише відкрило нашу територію для несанкціонованого входження ГМО. Пізніше, шляхом прийняття урядових постанов, ситуація дещо поліпшилася, але через безсистемність процесу українці й далі не є остаточно захищеними. Ось такий приклад: У серпні 2008 року Кабмін затвердив постановою порядок видачі дозволів на ввезення на митну територію України незареєстрованих ГМО і тільки через півроку порядок реєстрації ГМО. А мало б бути навпаки – понад півроку Україна була відкритою територією для проведення ГМО-експериментів на її населенні та природі.
У листопаді 2008 року в Україні було прийнято державний стандарт, відповідно до якого всі продукти харчування, що містять генетично модифіковані організми (ГМО), потрібно маркувати, який почав діяти з 1 травня 2009 року. Положення цього стандарту стосувалися суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють виробництво та продаж харчових продуктів. Але щодо ГМО правила держстандарту мали лише рекомендаційний характер.
У лютому 2009 року уряд, нарешті, виправив свою помилку і затвердив порядок державної реєстрації продукції, яка містить генетично модифіковані організми. Відповідно до цього порядку усі ввезені в Україну харчові продукти, косметичні засоби та ліки проходитимуть державну екологічну експертизу на кордоні. Як і попередні такі проекти, цей порядок розроблявся і опрацьовувався без активного залучення громадськості і хоча експертам Всеукраїнської екологічної ліги вдалося внести необхідні пропозиції до цього документу, деякі позиції й нині викликають занепокоєння. Нині ця інформація про продукцію може викладатися в довільній формі й деякі деталі заявник може пропустити під виглядом того, що, мовляв, не знав, що це треба зробити. Іншими словами, тут ми бачимо лазівку, через яку можуть проникати ГМО, які є шкідливими і для здоров'я людини, і для навколишнього середовища, на територію України.
У квітні 2009 р. Кабмін ухвалив ще один документ з цієї проблематики. Своєю постановою № 423 уряд затвердив Порядок видачі дозволу на транзитне переміщення не зареєстрованих в Україні генетично модифікованих організмів. В цілому потрібний документ, але як і попередній має певні суттєві недоліки. Він дає доступ на територію України, хоча й транзитом, тих ГМО, ризики щодо яких, українські лабораторії не завжди можуть вчасно виявити. У таких питаннях значно мудрішими виявили себе молдавани, які у своєму законі визначили, що на території Молдови заборонено ввезення і використання заборонених у Євросоюзі ГМО. Європейське законодавство одне з найрозвиненіших у світі щодо регламентації поводження з ГМО. Я б навіть сказала, що європейці створили для себе у цьому питанні колективну систему безпеки. І, нажаль, наші деякі, навіть високопоставлені, чиновники з подачі ГМО-лобістів роблять так, щоб ми якомога довше залишалися поза межами цієї системи.
Перші законодавчі акти з питань ГМО в Євросоюзі було прийнято на початку 90-х років з метою захисту навколишнього середовища й здоров'я від їх впливу. Від того часу європейське законодавство з питань біотехнологій розвивається, вдосконалюється і кодифікується, виходячи з проголошеної на початку створення мети.
Відповідно до Директиви 2001/18/ЄС, компанії, що прагнуть поширювати ГМО, повинні спочатку надати одній із держав, що входять у Євросоюз, повну оцінку ризику для здоров'я та навколишнього середовища. Якщо державу задовольняє ця оцінка, то вона інформує виробника та видає дозвіл на 10 років. Інші держави можуть скористатися таким дозволом і теж допустити на свій ринок досліджені ГМО. Однак держави, які вважають, що в них є підстави стверджувати про наявність у ГМО, які вже одержали письмовий дозвіл виходу на ринок, ризику шкоди для здоров'я людини або навколишнього середовища, можуть заборонити або обмежити використання або продаж цих товарів на своїй території до вивчення питання науковим комітетом, призначеним Євросоюзом.
Щодо ГМО, за якими не досягнуто згоди між компаніями та урядами, Європейська комісія з безпеки продуктів харчування створює експертну комісію, до якої залучаються фахівці з питань медицини, харчування, токсикології, біології, хімії. Експерти визначають ступінь ризику для здоров'я людей та навколишнього середовища, визначають потенційно шкідливі ефекти від ГМО. Вони аналізують можливі прямі й непрямі, кумулятивні й довгострокові впливи на здоров'я й навколишнє середовище, а також ризики, пов'язані із введенням нових генетично модифікованих продуктів. Особлива увага приділяється ГМО, у яких використовуються потенційно токсичні або алергогені білки, а також ті, які можуть призвести, зокрема, до таких ефектів як створення генів, стійких до антибіотиків. Лише за експертними висновками Єврокомісія приймає рішення.
Регламент ЄС № 1830/2003 щодо контрольованого поширення й маркування генетично модифікованих організмів забезпечує надання повної інформації про складові продуктів і кормів, що складаються або створених із ГМО. Зокрема в ньому регламентується, що етикетка повинна мати напис «Цей продукт містить ГМО». Це робиться з метою інформування споживачів – покупців і фермерів – про дійсне походження й характеристики продуктів і кормів, щоб вони могли зробити свідомий вибір. Корми для тварин, що включають в собі складні корми, що містять ГМ сою, теж повинні мати відповідний напис на етикетці для надання інформації про склад кормів фермерам.
Регламент встановлює відповідні межі, вище яких звичайні продукти й корми повинні мати напис про те, що вони зроблені із ГМО. Про наявність ГМ матеріалів у продуктах і кормах можна не інформувати, якщо вони становлять менше 0,9% і якщо доведено, що цього технічно не можна було уникнути. Ця межа є достатньо суперечливою і деякої країни хочуть, щоб межа була встановлена на рівні 0,5%. Отже, починаючи з квітня 2004 року всі ГМ-продукти й ГМ-інгредієнти в країнах ЄС маркуються, за винятком тих, вміст ГМО в яких становить менше 0,9%.

Ще чотири роки тому ми поставили перед урядом питання про необхідність інформування українців щодо вмісту ГМО у продуктах харчування. Щоб кожен громадянин мав можливість вибрати: чи купувати йому якісну природну продукцію, чи дешеві продукти з вмістом мутантів.
Понад три роки ВЕЛ добивалася прийняття рішення про маркування продуктів, які містять ГМО і, нарешті, 13 травня 2009 року Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про запровадження з 1 липня 2009 року обов'язкового маркування вмісту генетично модифікованих організмів під час виробництва вітчизняних продуктів харчування. Звичайно ж довелося за цей час витримати неабиякий тиск лобістів ГМО, які намагалися скасувати урядову постанову. Спочатку ми виграли в уряду справу через суд, а вже минулого літа, коли постанову намагалися скасувати вдруге, фахівці Всеукраїнської екологічної ліги переконали більшість урядовців не піддаватися спокусам і, в результаті, маркування в Україні здійснюється за стандартом Євросоюзу. Однак, як і в інших галузях,контроль за виконанням законодавства часто не є ефективним. І хоча прийнято всі потрібні акти, вже створено мережу лабораторій, яку заплановано далі ще більш розширити, гарантій, що на полиці магазинів не потрапляють продукти з перевищенням ГМО-стандартів не дасть ніхто. Тому ВЕЛ з одного боку сподівається на підтримку самих виробників і, слід зазначити, що наші сподівання не є марними – соціально відповідальний бізнес в Україні існує і хоча й повільно, але все ж розвивається. Останнім часом на етикетках все частіше з'являється напис «Без ГМО». ВЕЛ вдячна виробникам, які ще до початку обов'язкового маркування підтримали наш заклик інформувати українців про якість своєї продукції.
Після 1 липня позначення харчових продуктів, які не містять генетично модифіковані організми або вміст яких становить менш як 0,1 відсотка, здійснюється з використанням позначки «Без ГМО». Таке маркування є добровільним і здійснюється після відповідної перевірки.
Для збереження життя і здоров'я грудних дітей та дітей раннього віку та забезпечення їх достатнім, високоякісним та безпечним дитячим харчуванням існує спеціальний Закон України «Про дитяче харчування», де регламентуються, зокрема, питання пов'язані ГМО. Відповідно до закону сировина, що використовується у виробництві продуктів дитячого харчування, не може містити гормональних препаратів та генетично модифікованих організмів. Для виробництва продуктів дитячого харчування забороняється використання сировини, що складається або виробляється з генетично модифікованих організмів. А обіг продуктів дитячого харчування, якщо вони містять генетично модифіковані організми взагалі забороняється.
Нажаль відомі приклади, коли і наші, і навіть відомі європейські виробники порушують стандарти щодо виробництва продуктів дитячого харчування. І хоча у питанні продуктів, які підпадають під цей закон, інформації про використання ГМО ми не маємо, але 100-відсотково гарантувати їх якість не візьметься ніхто. ВЕЛ пропонує маркування на дитячих продуктах зробити обов'язковим і встановити кримінальну відповідальність за його порушення.
До речі всі харчові продукти, з вмістом ГМО понад 0,9 відсотка, якщо на них відсутнє маркування мають бути вилучені з обігу. Це економічний механізм впливу на виробників та продавців такої продукції. Що стосується відповідальності керівників підприємств та торговельних закладів, то статтею 59 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» передбачено: «За порушення вимог цього закону винні особи несуть цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність. Крім того стаття 167 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність посадових осіб на суму до вісімдесяти восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – 1496 грн. – за випуск і реалізацію продукції, яка не відповідає вимогам стандартів.
Переконані що значну роль у даному питанні мають відігравати місцеві органи влади. Органи місцевого самоврядування та місцеві державні адміністрації, які керують діяльністю адміністративних комісій та інших підзвітних їм органів, відповідно до статті 6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, мають сприяти запобіганню адміністративним правопорушенням, одним з яких є недотримання стандартів етикетування продуктів харчування.
Та й самі громадяни не мають бути байдужими до якості продуктів, які вони споживають. Тут перш за все потрібно обмежити споживання тих продуктів, де використовуються складові, про які говорилося вище. Крім того ми б рекомендували обмежити вживання м'яса птиці вирощеної на птахофабриках. Нажаль, на даний момент у нас немає достатньо інформації про те, що виробники такого м'яса прискіпливо ставляться до кормів. А одним із головних складників кормів є соя.
На нашу думку, варто, все таки, орієнтуватися на продукцію з позначкою «Без ГМО» – конкурентна боротьба виробників є серйозною гарантією реальності позначеного.
На щастя Україна все ще має значні перспективи у питанні виробництва органічної продукції. З одного боку, виробники–експортери зацікавлені у контролі за якістю своєї продукцією, бо інакше їх не пустять на ринки тих країн, де умови сертифікації жорсткіші ніж у нас. Далі, значна частина сільгосппродукції вироблена у приватних господарствах, а приватник у переважній більшості знаходиться поза системою розповсюдження ГМО-технологій. І, крім того, рівень фінансування сільського господарства та рівень агрокультури є певними бар'єрами на нинішньому етапі для масового входження генетично модифікованих організмів на територію України.
І все ж, якщо контролюючі органи не забезпечать системний і якісний контроль, а громадяни ставлення до споживання, з часом ми поставимо під загрозу перспективу існування наступних поколінь українців.

Перший заступник голови Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко.