29 січня 2000 року був підписаний Картахенський протокол про біобезпеку. Цей документ є додатковою угодою до Конвенції про біологічне різноманіття, яка має на меті збереження біорізноманіття, довготривале використання його елементів та справедливий, рівноправний розподіл доходів від використання генетичних ресурсів. 159 країн та Європейський Союз доєднались до Картахенського протоколу про біобезпеку, Україна стала стороною протоколу у 2002 році.
Метою протоколу є регулювання міжнародних перевезень генно-модифікованих організмів (ГМО) та гарантування безпеки під час їх переміщення, переробки та використання.
Основну увагу цей документ приділяє живим модифікованим організмам (ЖМО), призначеним для вивільнення у довкілля, наприклад, насіння, рослин або риби. Якщо сторона планує експортувати такі ЖМО, то має заздалегідь поінформувати про це країну-імпортера, якщо та є стороною Протоколу.
Ця процедура має офіційну назву – «попередня обґрунтована згода» (ПОЗ). Якщо країна погоджується прийняти прийняти ці ГМО, вантаж позначається як «живі модифіковані організми», які імпортуються згідно з вимогами Картахенського протоколу.
Протокол стосується не всіх типів генетично модифікованої продукції. Він не регулює перевезення фармацевтичних препаратів, отриманих завдяки генній інженерії а також продуктів, вироблених з додаванням ГМО.
Рішення стосовно того, ввозити чи не ввозити ЖМО для вивільнення в довкілля, держава приймає самостійно після проведення оцінки ризику, загальні принципи якої відображені в тексті документа. Протокол надає країнам право прийняти негативне рішення щодо імпорту ЖМО в разі неоднозначності наукового висновку. За будь-яких обставин, рішення імпортера має стати відомим не пізніше ніж через 270 днів після отримання заявки.
ГМО, які призначені для використання в якості харчових продуктів або корму – інша категорія сполук. До них застосовується менш жорстка система попереднього погодження – через глобальний електронний центр обміну інформацією. Але країна-імпортер має право на проведення оцінки ризику та власне рішення стосовно ввозу і цього типу ГМО. Протокол передбачає відповідальність сторін за нелегальне ввезення ГМО.
Одним із зобов’язань країн, які приєднались до Протоколу, є надання до глобальної бази даних (механізму посередництва з біобезпеки) вимог свого законодавства, результатів оцінку ризику, рішень щодо переміщення ГМО та інформації про дозволи на використання їх в своїй країні для споживання людей та як кормів для тварин.
Експерти Всеукраїнської екологічної ліги упродовж багатьох років досліджують питання біологічної безпеки. ВЕЛ було організовано масштабну інформаційна кампанію щодо «Громадського лобіювання державних рішень з питань біобезпеки», в рамках якої були проведені різноманітні заходи (круглі столи, прес-конференції, лекції, тощо); лобіювання дієвих правових механізмів з регулювання питання ГМО в Україні; акція «Громадський контроль вмісту ГМО в продуктах харчування» – проведено рейди по продуктовим магазинам населених пунктів та відбір продуктів, аналіз даних проб продуктів в сертифікованих лабораторія на вміст ГМО; розроблено та видано різні просвітницькі буклети, плакати, листівки (детальніше на сайті ВЕЛ: https://www.ecoleague.net/.../tematychni-napriamy.../hmo ).
Джерела: сайт ВЕЛ, мережа Інтернет
Фото: мережа Інтернет, сайт ВЕЛ
