У Всесвітній хартії природи, схваленій на Генеральній Асамблеї ООН, були визначені загальні принципи поведінки держав і народів стосовно навколишнього середовища:
- Природу потрібно поважати та не порушувати її основні процеси.
- Генетична основа життя не повинна бути в небезпеці; рівні популяції життя всіх життєвих форм, диких і домашніх, повинні бути принаймні збережені на рівні, необхідному для виживання, потрібні для цього середовища існування потрібно охороняти.
- Ці принципи охорони природи застосовуються для всіх частин земної поверхні, суші та моря; особливий захист повинен бути наданий унікальним районам, типовим представникам усіх видів екосистем і середовищам існування всіх рідкісних видів або видів, що зникають.
- Екосистеми та організми, а також земні, морські й повітряні ресурси, що використовуються людиною, повинні управлятися таким чином, щоб можна було забезпечити й зберегти їхню оптимальну продуктивність, але без втрат для цілісності тих екосистем або видів, з якими вони існують.
- Природа повинна бути захищена від деградації, спричиненої війною чи іншими ворожими діями.
Всесвітня хартія природи визначила пріоритетні напрями екологічної діяльності міжнародної спільноти і вплинула на подальше формування екологічної політики держав світу.