Стратегічна екологічна оцінка (СЕО) – це процедура визначення, опису та аналізу наслідків для довкілля та здоров’я населення від реалізації державних програм планування та розвитку. СЕО проводять під час розроблення відповідного документа держпланування до його затвердження.
З жовтня 2018 року в Україні вступив в дію закон «Про стратегічну екологічну оцінку». Передумовою впровадження Закону «Про стратегічну екологічну оцінку» було підписання Угоди про Асоціацію України з ЄС та прийняття закону України «Про оцінку впливу на довкілля».
СЕО дає змогу забезпечити участь громадськості під час прийняття рішень державного планування. До рішень державного органу належать, рішення, які прийняті:
а) урядовим органом на національному, регіональному та іншому рівні;
б) фізичними, чи юридичними особами, які виконують державні адміністративні функції згідно з національним законодавством, зокрема конкретні обов’язки, види діяльності та послуги, що мають відношення до навколишнього середовища;
в) будь-яких інших фізичних або юридичних осіб, на які покладено виконання державних обов’язків чи функцій, або які надають населенню послуги, що мають відношення до навколишнього середовища, під наглядом органу або особи, зазначених вище у підпунктах а) чи б);
г) закладів будь-якої регіональної організації економічної інтеграції, зазначені в статті 17, які є Стороною цієї Оргуської Конвенції.
Головна мета стратегічної екологічної оцінки ― сприяння розвитку держави шляхом охорони навколишнього природного середовища, забезпечення безпеки життєдіяльності населення та дотримання екологічних вимог під час розроблення державних програм планування. Проведення стратегічної екологічної оцінки відповідного проекту документа замінює проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи такого документа.
Сфера застосування закону не поширюється на державні бюджетні та фінансові програми; програми соціального, економічного розвитку селищ, сіл, міст, районів, областей та АР Крим; та документи державного планування, пов’язані з ліквідацією надзвичайних ситуацій чи національної оборони.
Суб’єктами процедури стратегічної екологічної оцінки виступають:
- Замовник;
- органи місцевого самоврядування;
- органи виконавчої влади, центральні органи виконавчої влади в сфері охорони довкілля та здоров’я людей (обласні, міські держадміністрації та органи виконавчої влади АР Крим);
- громадськість;
- держава походження;
- держава, на яку поширюється транскордонний вплив від виконання програм державного планування.
Процедура стратегічної екологічної оцінки дещо схожа з процедурою оцінки впливу на довкілля: характерною ознакою ОВД та СЕО є проведення публічних слухань з метою врахування громадської думки щодо впливу на довкілля та безпеки їхньої життєдіяльності. Нижче наведено етапи проведення стратегічної екологічної оцінки:
- Визначення обсягу СЕО.
- Розроблення звіту про стратегічну екологічну оцінку.
- Проведення громадських обговорень, а вразі транскордонного впливу – транскордонних консультацій.
- Врахування звіту про стратегічну екологічну оцінку та результатів громадських обговорень.
- Надання інформації про затвердження програми державного планування, предмета СЕО.
- Подальший моніторинг наслідків реалізації державної програми планування.
У документі державного планування, що підлягав стратегічній екологічній оцінці повинні враховуватися звіт про стратегічну екологічну оцінку і результати громадського обговорення й транскордонних консультацій (у разі транскордонного впливу від виконання програм державного планування). Після затвердження документа, що пройшов стратегічну екологічну оцінку, Замовник має протягом п’яти робочих днів розмістити на своєму веб-сайті документ державного планування, а також інформацію про розроблені заходи з метою моніторингу наслідків від виконання документа.
Проведення стратегічної екологічної оцінки державних чи галузевих програм дасть змогу передбачити не лише економічні і соціальні переваги від їхнього виконання, але й екологічні наслідки для довкілля та здоров’я людей.
Всеукраїнська екологічна ліга вважає, що врахування екологічних вимог гарантуватиме зменшення негативного впливу на довкілля, дотримання міжнародних природоохоронних програм та сприяння збалансованому розвитку держави.