16 березня 2017 року відбулося засідання На­ціональної екологічної ради України, присвя­чене розгляду Звіту Уряду про хід і результати виконання Програми діяльності Кабінету Мініст­рів України у 2016 році в екологічній сфері.

У засіданні взяли участь члени Національної еко­логічної ради України, представники центральних органів виконавчої влади, зокрема Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністер­ства аграрної політики та продовольства України, Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Державної служби України з питань без­печності харчових продуктів та захисту споживачів, Державного агентства лісових ресурсів та Держав­ного агентства з питань електронного урядування. Комітет Верховної Ради України з питань екологіч­ної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи представив заступник голови Комітету Олег Недава. Серед за­прошених були також фахівці у сфері збереження довкілля з різних областей України, представники громадських природоохоронних організацій.

На заході були розглянуті такі питання:

1. Громадська оцінка Звіту Уряду про хід і резуль­тати виконання Програми діяльності Кабінету Мі­ністрів України у 2016 році в екологічній сфері.

2. Відповідність європейським вимогам щодо ін­теграції екологічної складової у державну політику України.

3. Актуальність регіональної екологічної політи­ки в контексті децентралізації.

4. Критичний стан заповідної справи в Україні.

5. Хибна енергетична політика, яка загрожує на­ціональній безпеці України.

6. Відсутність реальних змін у сфері поводжен­ня з відходами в Україні.

Аналіз Звіту Уряду про хід і результати вико­нання Програми діяльності Кабінету Міністрів України у 2016 році в екологічній сфері предста­вила Тимочко Тетяна Валентинівна, голова На­ціональної екологічної ради України, голова Все­української екологічної ліги: «Значна частина найгостріших екологічних проблем в Україні не знайшла свого відображення в Програмі Уряду на 2016 рік. Звіт Уряду не відповідає світовим стан­дартам щодо інтеграції екологічної політики в усі сфери державного управління. Більшість ці­льових показників урядової програми у природоо­хоронній сфері не виконано, вони не забезпечують позитивних змін стану довкілля, зокрема:

- не прийнято національне законодавство у сфері впровадження Директиви № 2001/42/ЄС про оцінку впливу окремих планів та програм на навколишнє середовище;

- не розроблено та не прийнято національне законодавство та не визначено уповноважений орган (органи), згідно з вимогами Директиви № 2008/56/ЄС про встановлення рамок діяльнос­ті Співтовариства у сфері екологічної політики щодо морського середовища;

- не виконано вимоги Директиви № 2003/87/ЄС про встановлення схеми торгівлі викидами пар­никових газів у рамках Співтовариства та вне­сення змін і доповнень до Директиви № 96/61/ЄС зі змінами і доповненнями, внесеними Директи­вою № 2004/101/ЄС щодо встановлення системи визначення відповідних споруд/установок та ви­значення парникових газів, розроблення націо­нального плану розподілу квот між заводами/ комплексами, запровадження дозвільної системи на викиди парникових газів та на квоти, що про­даватимуться на національному рівні між заво- дами/промисловими комплексами в Україні, ство­рення системи моніторингу, звітності, здійснен­ня перевірок і належного впровадження, а також процедури консультацій з громадськістю;

- не впроваджено Директиву № 2001/18/ЄС Єв­ропейського Парламенту та Ради від 12 березня 2001 року про вивільнення у навколишнє середо­вище генетично модифікованих організмів, Регла­мент (ЄС) № 1946/2003 Європейського Парла­менту і Ради від 15 липня 2003 року про транс­кордонні перевезення генетично модифікованих організмів щодо поетапної ліквідації встановлен­ня ефективної системи перевірки і контролю з метою забезпечення дотримання положень Ди­рективи та зокрема стосовно несанкціонованих ГМО, запровадження публічно доступного реєст­ру місць для вивільнення, запровадження реєстру місць вирощування ГМО, встановлення процеду­ри консультацій з громадськістю та, відповідно, іншими групами, встановлення процедури, що зобов’язує заявників повідомляти компетентний орган про результати вивільнення;

- не затверджено Національний план дій з охо­рони навколишнього природного середовища на 2016-2020 роки».

Недава Олег Анатолійович, заступник голови Комітету з питань екологічної політики, природо­користування та ліквідації наслідків Чорнобиль­ської катастрофи зазначив, що Комітет відклав розгляд цього Звіту, аби почути відверту думку громадськості з цього приводу. «Аналіз цього до­кумента свідчить, що за минулий рік не було впро­ваджено жодної директиви Європейського Союзу відповідно до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Комітет також має до Звіту певні заува­ження. Для нас не зрозуміло, чому Міністерство екології та природних ресурсів лише проголошує популістські гасла замість здійснення практич­них кроків, спрямованих на виконання міжнарод­них зобов’язань України у природоохоронній сфері та на розв’язання гострих екологічних проблем».

Про актуальність регіональної екологічної політи­ки в контексті децентралізації розповів Грицишин Петро Михайлович, директор Західного центру Українського відділення Всесвітньої лабораторії: «В Україні не сформована регіональна політика, яка б відповідала засадам державної екологічної політи­ки. Особливо актуальною ця проблема є зараз, коли в державі відбувається реформа децентралізації. Тут можемо побачити величезні прогалини».

Свою думку про критичний стан заповідної справи в Україні оприлюднив Стеценко Микола Пилипович, президент Асоціації природоохорон­них територій України: «Основна проблема при­родно-заповідного фонду – прийняття бездумних і непрофесійних рішень на всіх керівних рівнях. Саме непрофесіоналізм стримує розвиток природ­но-заповідної справи».

Своє обурення хибною енергетичною політикою, яка загрожує національній безпеці України, вис­ловив Куцан Юлій Григорович, голова секції «Технології в енергетиці» Академії технологічних наук України: «Особливо небезпечним є плануван­ня будівництва каскаду із шести гідроелектро­станцій на річці Дністер, частина якого буде зна­ходитись на територіях національних природних парків «Дністровський каньйон», «Хотинський» та «Галицький». Будівництво передбачено Про­грамою розвитку гідроенергетики України до 2026 року, яка була розроблена Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, її готували без урахування думки громадськості та експертів як у сфері енергетики, так і у сфері охорони довкілля. Серед негативних екологічних наслідків планованого будівництва мають місце: створення водосховищ, в яких накопичувати­муться значні об’єми води, що є потенційно небез­печним для поселень нижче за течією при ката­строфічних погодних явищах, а також при сейс­мічній активності; підвищення рівня ґрунтових вод і заболочення ґрунтів на територіях поблизу водосховищ; затоплення родючих заплавних зе­мель; зміна природного гідрологічного, гідрохіміч­ного, гідробіологічного режимів річки та локаль­них кліматичних умов; зникнення більшості вод­них організмів (в тому числі не тільки ряд черво­нокнижних риб і комах, а й промислові види риб, якими харчується місцеве населення, та види спортивної рибалки); замулення дна річок; зміна якості води в річках і в регіоні; порушення при­річкових заплавних галерейних заростей або фрагментів лісів, які не захищатимуть поселен­ня нижче за течією від раптових повеней під час катастрофічних погодних явищ (дощ, снігота­нення тощо); природні екокоридори міграції та розмноження більшості живих організмів будуть порушені або зруйновані, що може призвести до створення біотично «мертвих зон».

Про загрози для існування екосистем Дніпра повідомив Білоус Микола Григорович, представ­ник Всеукраїнської громадської організації «Все­українське об’єднання ветеранів»: «Через будівниц­тво гребель річка Дніпро втратила власну течію та неспроможна змити все те, що потрапляє в неї разом з побутовими й виробничими стоками. Рельєф дна, конфігурація берегової смуги та русло річки змінено внаслідок неконтрольованого вико­ристання земснарядів. Катастрофічним стає за­бруднення Дніпра промисловими та комунальни­ми стоками, які містять важкі метали, органіч­ні та бактеріологічні забруднювачі».

На відсутність реальних змін у питанні пово­дження з відходами в Україні вказала Галімова Марія Андріївна – член Міжрегіонального центру наукових досліджень та експертиз. Вона проана­лізувала проект Національної стратегії поводжен­ня з відходами в Україні, який був представлений Міністерством екології та природних ресурсів України в лютому 2017 року. Експерт наголосила, що «Проект Стратегії не відповідає вимогам щодо підготовки прогнозних і програмних доку­ментів, затверджених законодавством України (Закон України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України» та Закон України «Про дер­жавні цільові програми»). В тексті документа немає порівняльного аналізу можливих варіантів розв’язання проблеми та обґрунтування опти­мального варіанта, хоч ця вимога є обов’язковою у підготовці програмних і стратегічних докумен­тів в Україні. Текст документа не систематизо­ваний і не відповідає представленій в ньому структурі. Значна частина тексту не доопра­цьована, є лише пояснення до вмісту розділів».

«Після обговорення Звіту Уряду нашого мініст­ра, як і пана Семерака, очікує таке саме чисти­лище громадськості», – зауважив Рудюк Анато­лій Миколайович, начальник відділу землероб­ства та меліорації Департаменту землеробства та технічної політики в АПК Міністерства аграрної політики та продовольства України. Він зазначив, що за останній рік в міністерстві розроблено про­ект Закону про обіг земель сільськогосподарсько­го призначення. Але, готуючи будь-які докумен­ти, що стосуються захисту довкілля, Мінагрополітики України опирається на документи, які надає Мінприроди України, оскільки це – профільне міністерство, до функцій якого входить охорона навколишнього середовища.

«Протягом 2016-2017 років лісова галузь пра­цює без програми та фінансування. Третина пра­цівників звільнилася. Державна машина не здат­на реагувати на виклики. Галузь ресурсна, гроші є, але не можна розв’язати проблеми через від­сутність дієвих законодавчих та нормативних механізмів», – так охарактеризував ситуацію в лісовій галузі Матейчик Василь Іванович, заступ­ник начальника Управління лісового господар­ства та відтворення лісів Державного агентства лісових ресурсів України.

Даниленко Олексій Миколайович, начальник відділу санітарно-епідеміологічного нагляду та організації розслідування спалахів Управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Держпродспоживслужби, розкрив проблеми своєї сфери. Акцентував увагу на тому, що після ліквідації санітарно-епідеміологічної служби України їм не передано в повному обсязі її повноваження. Навів статистичну інформацію щодо рівня смертності від впливу забруднення ат­мосферного повітря в Україні за даними ВООЗ. Звернув увагу на необхідність поліпшення якості води в Україні.

Корецький Сергій Петрович, голова Незалеж­ного інтелектуального центру, запропонував вод­не питання кваліфікувати як питання національ­ної безпеки й тимчасово передати його до компе­тенції РНБО України для вжиття екстрених за­ходів з відновлення водозабезпечення української частини басейну Дніпра.

Після бурхливого обговорення Звіту Уряду члени Національної екологічної ради України ухвалили рішення:

1. Визнати діяльність Міністерства екології та природних ресурсів України у 2016 році неефектив­ною і такою, що не призводить до поліпшення стану довкілля.

2. Надіслати до Кабінету Міністрів України, на­родних депутатів України докладний аналіз Звіту Уряду (в частині, що стосується природоохоронної сфери).

3. Звернутися до народних депутатів України з пропозицією не затверджувати Звіт Уряду в части­ні, що стосується природоохоронної сфери.