Версія для друку
Абсолютна заповідність: чи це врятує українські заповідники?
25 лип. 2014

25 липня 2014 р. в приміщенні Великого конференц-залу Національної академії наук України відбулося засідання круглого столу «Абсолютна заповідність: чи це врятує українські заповідники?».

Ініціаторами заходу виступили Всеукраїнська екологічна ліга та Київський еколого-культурний центр за підтримки Національної екологічної ради України.

Абсольт заповідність

На сьогодні об’єкти природно-заповідного фонду займають всього 6,05% території України, що є недопустимо малим відсотком, з огляду на те, що наша країна має безліч унікальних природних осередків та екосистем, які потребують збереження.

Однією з найбільш відомих еколого-філософських концепцій охорони дикої природи є ідея абсолютної заповідності. Згідно з нею, на природоохоронних територіях повністю виключається будь-який вплив людини, як руйнівний так і профілактичний, завдяки чому екосистеми зберігаються в незайманому вигляді.

Ідея абсолютної заповідності є досить суперечливою, оскільки має позитивні і негативні моменти.

 

Під час засідання розглядалися питання:

-       основні ідеї концепції абсолютної заповідності, переваги та недоліки;

-       поточний стан українських заповідних та природно-заповідних територій і перспективи їхнього розвитку;

-       доцільність впровадження режиму повної заповідності на територіях степів України;

-       перспективи впровадження концепції абсолютної заповідності у законодавчу сферу України;

-       популяризація концепції абсолютної заповідності серед громадських та політичних діячів у сфері охорони навколишнього середовища;

-         позитивний та негативний досвід повного заповідання у заповідних територіях інших країн.