У лютому 2019 року до Всеукраїнської екологічної ліги звернулись занепокоєні мешканці Коростенщини, що у Житомирській області. Вони повідомили про наміри видобувного підприємства ТОВ «Валки Ільменіт» розширити свою діяльність на території Стремигородського родовища.

Довідково: Фахівцями Львівського національ­ного університету імені Івана Франка та Наукового центру Інституту гірничо-хімічної сировини здійснена оцінка мінерального складу покладів Стремигородського родовища та екологічних ризиків його експлуатації. В опублікованих матері­алах зазначається, що це апатит-ільменітове ро­довище було відкрите у 1954 р. Через 20 років тут пробурили три розшукові свердловини глибиною 420–520 м, які показали розвиток багатої титановмісної (ільменітової) мінералізації на глибині понад 500 м. Розшуково-розвідувальні роботи дали можливість зʼясувати, що воно є унікаль­ним об’єктом, одним з найбільших за запасами титану і промисловим вмістом гостродефіцит­ного в Україні апатитового концентрату агрохімічної сировини, який використовується під час виробництва фосфорних та складних добрив, екстракційної фосфорної кислоти та кормових фосфатів.

Відкритий спосіб розробки Стремигородського родовища та збагачення руд повʼязані з комплек­сом явищ, які суттєво впливають на стан довкілля. Серед них – зміни гідрогеологічних умов під впливом видобувнихробіт, можливе виснаження запасів підземних вод, осушення малих річок, бо­літ і озер, погіршення умов водопостачання міс­цевого населення, забруднення поверхневих і підземних вод у зоні впливу хвостосховищ, відвалів та відстійників.

Розробка кори звітрювання, збагаченої важкоосаджуваними глинистими мінералами (передусім, монтморилонітом), збільшує екологічні ризики та може призвести до суттєвого збільшення часу відстоювання оборотних вод і збільшення відбору чистих вод, до скидання недостатньо очищених стічних вод з підвищеним вмістом завислих частинок. Усі ці ймовірні екзогенні зміни треба брати до уваги в разі проектування елементів гірничо-зба­гачувального комплексу та захисту природних вод від забруднення в межах Стремигородського родовища.

ВЕЛ одразу ж зайняла активну позицію спротиву, оскільки виступає проти знищення цінних екосистем Полісся кар’єрами рудників, бо саме ці території формують водність Дніпровського басейну та є унікальними за складом флори і фау­ни.

Ще у 2013 році завдяки зусиллям активіс­тів Всеукраїнської екологічної ліги, громад­ського руху опору «Врятуємо Полісся!» та місцевих громад депутати Житомирської обласної ради скасували своє попереднє рішення «Про надання погодження ДП НАК «Надра України» «Житомирбуррозвідка» стосовно отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою промислової розробки Торчинського родовища титанових руд на території Радомишльського, Черняхівського, Коростишівського районів загальною площею 6129 га».

У 2016 р. наші експерти підготували аналітичні матеріали щодо негативних наслідків для довкілля від видобування ільменіт-апатито вих руд. У лютому цього року в с. Давидки (Народицький район Житомирської області) відбулися громадські слухання, присвячені питанням розроблення нового ро­довища у Житомирській області, де активісти Всеукраїнської екологічної ліги представили свою позицію. Всі учасники виступили категорично проти хижацького видобування корисних копалин і знищення їхньої рідної землі.

2019 рік розпочався новим масштабним хи­жацьким наступом на Полісся. У січні TOВ «Валки Ільменіт» оприлюднило повідомлення «Про планову діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля» щодо розробки Стремиигородського родо­вища апатит ільменітових руд, що включає в себе будівництво та експлуатацію кар’єру з видобуван­ням руд на площі 25 га і побудову технологічного комплексу.

Голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко разом з депутатом Житомирської обласної ради Віталієм Науменком, представниками екологічного руху зустрілись з головами сільських рад, депутатами, місцевими жителями та активістами сіл Стремигород та Новаки Коростенського району Житомирської області.

І місцева влада, і громадськість одноголосно виступають проти початку розроблення в області одного з найбільших у світі – Стремигородського родовища, прогнозовані запаси якого становлять 1,2 млрд тонн.

Опір місцевих жителів пояснюється очевид­ними негативними наслідками діяльності роботи сусідніх геологічних розробок. Яскравий приклад – порушені території Лемненського руд­ника Іршанського ГЗК у Коростенському районі. Поліський краєвид змінений до непізнаваності: ліс вирізали, родючий шар ґрунту зняли, утворилися величезні відвали кар’єрів, у прилеглих селах висохли колодязі, вода в озерах стала «мер­твою», а навколишні гірничо-збагачувальні під приємства перетворилися на реальну загрозу для існування місцевих мешканців.

Варто зазначити, що державна геологічна служба зупинила дозвіл на видобуток ільменіту власникам рудника, однак незаконна діяльність продовжувалась.

Крім того, Коростенською місцевою прокуратурою 31.10.2017 до господарського суду м. Києва оскаржувалось розпорядження Житомирської обласної державної адміністрації про передачу товариству «Валки-Ільменіт» в оренду без визна­чення конкретної мети земельної ділянки площею 82,5 га на території Лісівщинської сільської ради Коростенського району.

Враховуючи наявність судових справ щодо законності детального плану територій під розміщення Стремигородського ГЗК, у 2018 році Житомирська обласна рада відмовила підпри­ємству ТОВ «Валки-Ільменіт» у виділенні земель лісогосподарського призначення площею 115 га для видобування титану.

Серед негативних екологічних наслідків видобування апатит-ільменітових руд, які почина­ються ще на етапі геолого розвідувальних робіт:

• зміна природного рельєфу місцевості, поверхневого шару землі, ґрунтів, вирубування лісів, деформація поверхні. При розробці кар’єрів утворюються кратери, діаметр яких може сягати десятків метрів. Виснажені родовища після припинення видобування корисних копалин неможливо повернути до початкового природного стану;

• зменшення аж до повного зникнення запасів води внаслідок інтенсивного відкачування під­земних вод із шахт та кар’єрів;

• зміна режиму руху, якості та рівня ґрун­тових вод, водного режиму ґрунтів, властивостей ґрунтового покриву, винесення з надр землі шкідливих речовин у річки та водойми;

• підкислення, засолення, забруднення вод, збільшення кількості фітотоксичних елементів у воді та повітрі;

• забруднення повітря, його нагрівання, поши­рення пилу як результат впливу вибухових робіт;

• шумове забруднення, вібрація ґрунту, викиди породи під час вибухів; погіршення прозорості атмосфери;

• знищення ареалів існування рослин і тварин через руйнування природних екосистем та зв’яз­ків у них, загибель живих організмів.

Більшість порушених земель внаслідок видобу­вання корисних копалин не рекультивовані і про­довжують завдавати катастрофічної шкоди всім компонентам довкілля.

В багатьох населених пунктах населення не має доступу до якісної питної води. Те, що залишилось на дні колодязів, має червоно-жовтий або коричневий колір і нестерпний запах.

Для відновлення порушених територій мають застосовуватись комплексні заходи.

Всеукраїнська екологічна ліга наголошує, що питання рекультивації задіяних у відкритих гірничих виробках земель необхідно розгля­дати в сукупності з планами розміщення та функ­ціонування родовищ корисних копалин та інших обʼєктів гірничопромислового комплексу в регіо­ні; оптимального викори­стання земельних ресурсів; визначення витрат на вико­нання робіт з відновлення порушених територій; вибору найкращих варіантів, масштабів та структури проведення робіт з рекуль­тивації, а також спрямова­ності їх подальшого вико­ристання.

Відтворення земель­них ресурсів може відбу­ватися в різних напрямах, які передбачають їх сіль­ськогосподарське, лісогос­подарське, водогосподарське, культурно-оздоровче викори­стання, а також відведення відновлених земель під цивільне або промислове будівництво.

Роботи з рекультивації передбачають 2 етапи: технічний та біологічний.

У ході технічної рекультивації порушені землі готують для подальшого використання: планують їхню поверхню (найглибші частини кар’єрів за­сипають порожніми породами, виположують їхні стінки); знімають, перевозять і складують родючий ґрунт; будують дороги, гідротехнічні й ме­ліоративні споруди.

Якщо породи відвалів містять шкідливі для рослин речовини (сульфіди, солі важких металів тощо), то на них після планування накладають шар нейтральної породи (глини, піску). Після та­ких заходів настає період стабілізації, який триває 1–2 роки, коли під дією сили тяжіння та зво­ложення відвальні породи на рекультивованих ділянках ущільнюються.

Біологічна рекультивація передбачає комплекс робіт з метою поліпшення фізичних та агрохі­мічних властивостей ґрунтів (вапнування, піскування, внесення мінеральних добрив).

Знятий раніше родючий ґрунт наносять на поверхню сплано­ваних і стабілізованих відвалів. Експерти Всеукраїнської екологічної ліги категорично запе­речують проти подаль­шого хижацького використання не тільки природних ресурсів Полісся, а й інших цінних територій, оскільки це може мати трагічні наслідки для довкілля та здоров’я людей.