22–26 червня 2012 року – Конференція ООН зі сталого розвитку «Ріо+20: Майбутнє, якого ми хочемо» 

Передумовами проведення Конференції ООН «Ріо+20» є:

–       стрімке зростання населення планети (сьогодні кількість населення світу становить 7 мільярдів осіб, до 2050 року досягне 9 мільярдів);

–       низький рівень прибутків населення (кожен п’ятий, або 1,4 мільярда осіб, сьогодні живе на 1,25 долара США в день або менше);

–       низький рівень якості життя населення (1,5 мільярда людей не мають доступу до електрики, 2,5 мільярда не мають змивних туалетів, щоденно майже мільярд людей голодує);

–       погіршення екологічного стану довкілля (викиди парникових газів в атмосферу продовжують зростати, більше третини відомих біологічних видів можуть вимерти, якщо на кліматичні зміни, як і раніше, не будуть звертати уваги);

–       нагальна потреба у терміновому розв’язанні зазначених проблем (щоб залишити нашим дітям і онукам придатну для життя планету, проблеми повсюдної бідності та руйнування навколишнього середовища необхідно розв’язувати вже сьогодні);

–       масштабність наслідків (якщо ми не зможемо адекватно розв’язати ці гострі проблеми зараз, то в майбутньому зазнаємо значно більших втрат і не лише у фінансовому аспекті, а й у плані зростання масштабів бідності та нестабільності, а також погіршення стану навколишнього середовища);

–       необхідність глобальної кооперації для розв’язання цих проблем («Ріо+20» дає можливість мислити глобально для спільної діяльності на місцевому рівні та побудови нашого спільного майбутнього).

На Конференції «Ріо+20» країни шукали шляхи розв’язання багатьох проблем збалансованого розвитку, в тому числі пов’язаних з урбанізацією, енергетикою, водопостачанням, продовольством і екосистемами, зокрема:

–   перехід до більш «зеленої» економіки, зосередивши увагу на ліквідації бідності;

–   захист океанів шляхом боротьби з перевиловом риби, руйнуванням морських екосистем і негативними наслідками зміни клімату;

–   поліпшення умов життя в містах і підвищення ефективності міської інфраструктури;

–   розширення використання відновлюваних джерел енергії, що може істотно знизити викиди вуглекислого газу, а також рівень забруднення атмосферного повітря та повітря в приміщеннях і одночасно сприяти економічному зростанню;

–   поліпшення управління лісовим господарством для забезпечення широкого кола переваг – наприклад, скорочення вирубування лісів до 2030 року наполовину дасть змогу зменшити втрати, пов’язані зі зміною клімату та викидами парникових газів, приблизно на 3,7 трильйона доларів США, і це без урахування переваг від створення робочих місць і підвищення доходів, збереження біологічного різноманіття, джерел чистої води і цілющих властивостей лісової рослинності;

–   підвищення економічності та ефективності водокористування для сприяння розвитку і запобігання опустелюванню.