17 березня 1992 року – Прийняття Конвенції про охорону і використання транскордонних водотоків і міжнародних озер (Гельсінкі, Фінляндія)
Конвенція була прийнята на засіданні Європейської економічної комісії ООН і набула чинності в жовтні 1996 року. Україна приєдналася до Конвенції в 1999 році.
Транскордонні води – це будь-які поверхневі або підземні води, які перетинають кордон між двома або більше державами чи проходять по таких кордонах. Конвенція зобов’язує учасників розробляти і здійснювати правові, адміністративні, економічні, фінансові та технічні заходи щодо відвернення, обмеження і скорочення будь-якого транскордонного впливу на поверхневі та підземні води. Основні цілі Гельсінкської водної конвенції:
– охорона транскордонних вод шляхом запобігання забрудненню та його обмеження;
– екологічно обґрунтоване і раціональне управління транскордонними водами;
– збереження і відновлення водних екосистем.
Сторони Конвенції зобов’язані розробляти програми моніторингу стану транскордонних вод. Прибережні країни на основі рівності та взаємності укладають двосторонні або багатосторонні угоди з метою усунення суперечностей відповідно до основних принципів Конвенції.
Для України особливе господарське та екологічне значення мають такі транскордонні річки, як Дніпро і Дунай, від яких значною мірою залежить стан Чорного моря. На жаль, останнім часом почастішали випадки, коли із сусідніх держав (Російської Федерації, Білорусії, Румунії та ін.) через стічні води в Україну потрапляють різні токсичні відходи, які є шкідливими як для здоров’я населення, так і взагалі для навколишнього природного середовища.