Понеділок 07 жовт. 2024
Еколого-економічна збалансованість території

Ecologo-ekonomichna zbalansovanist_terytoriНинішню екологічну ситуацію в Україні можна охарактеризувати як кризову, що формувалася протягом тривалого періоду через нехтування об'єктивними законами розвитку і відтворення природних геосистем України. Відбувалися структурні деформації народного господарства, за яких перевага надавалася розвитку в Україні сировинно-видобувних, найбільш екологічно небезпечних галузей промисловості.

Саме тому нинішній стан використання території України характеризується значними диспропорціями, зокрема: надзвичайно високим, економічно та екологічно необґрунтованим рівнем господарського (передусім сільськогосподарського) освоєння території; нераціональним розміщенням виробничих та житлових територій; незначною часткою територій природоохоронного, рекреаційного, оздоровчого, історико-культурного призначення; територіальною невідповідністю розміщення водоємних виробництв місцевим водним ресурсам тощо. Внаслідок цього територія України відзначається надмірним техногенним навантаженням на природне середовище, високим ступенем його забрудненості та природно-техногенної небезпеки.

Для виходу із названої ситуації необхідна нова модель суспільного розвитку, яка базується на одержанні максимально можливої економічної вигоди при обов’язковому збереженні динамічної рівноваги геосистем, що досягається неперевищенням техногенним навантаженням граничнодопустимої межі стійкості природного середовища. Контури такої моделі накреслені в концепції збалансованого розвитку, прийнятої в 1992 році в Ріо-де- Жанейро, і зафіксовані в Декларації по навколишньому середовищу та розвитку «Порядку денного на XXI століття».

Досягнення збалансованого розвитку вимагає глобальної зміни поведінки людства в природі. Докорінна відмінність переходу до названої моделі від попередніх змін етапів розвитку людства полягає в тому, що його досягнення потребує не тільки збереження існуючого на сьогодні природного потенціалу, але й забезпечення ренатуралізації природи при одночасному продовженні якісного поступального розвитку суспільства.

Такий розвиток забезпечує певний тип рівноваги, тобто баланс між соціально-економічними та природними його складовими. Рівновага і збалансованість повинні становити основу сталого (збалансованого, гармонійного) розвитку регіонів України.

Названа модель розвитку має чітко виражений еколого-географічний зміст, що обумовлений: інтегральним і системним підходами до вивчення основних взаємодіючих компонентів території — господарства, населення і природного середовища; територіальністю, що допускає вивчення збалансованості з урахуванням територіальних розходжень у природі — населенні – господарстві і відповідного територіального поділу праці; комплексністю як основною закономірністю у територіальній організації суспільства.

Якщо бажаєте переглянути весь текст натисніть тут

Карта

1) Карта у *.pdf

Громадська приймальня

Актуально!

Снимок

 

Вплив воєнних дій на довкілля