Першою країною, яка визнала унікальний інте­лект і самосвідомість дельфінів, стала Індія. Уряд цієї країни присвоїв їм статус «особистостей, що не належать до людського роду» і заборонив їхні виступи в неволі: в дельфінаріях, акваріумах, океанаріумах тощо. Дельфіни в Індії тепер мати­муть «свої власні особливі права».

Необхідно закрити всі концтабори для дельфінів

4 липня в Міжнародний день дельфінів - бран­ців по всьому світу - щорічно проходять пікети на захист дельфінів, що перебувають у неволі. Ініціа­торами є борці за права тварин, які вважають не­припустимим використання дельфінів і інших морських ссавців в комерційних цілях й утриман­ня їх у неволі.

Протягом восьми років Асоціація рибалок України, Всеукраїнська екологічна ліга разом з ін­шими громадськими організаціями бореться за права дельфінів в Україні, вимагаючи закриття всіх дельфінаріїв у країні.

Україна декларує світовій спільноті, що встала на шлях сталогорозвитку. А він передбачає цивілі­зоване, дбайливе співіснування з навколишнім се­редовищем і шанобливе ставлення до живих орга­нізмів, що живуть поруч з нами. Як відомо, дель­фіни є високоінтелектуальними ссавцями з високорозвиненою соціальною організацією. Згідно з останніми дослідженнями, вони звертаються один до одного на ім’я і можуть запам’ятовувати уні­кальні імена –звуки, що видають старі друзі й почуті ними лише один раз 20 років тому. Крім того, у дельфінів є своя мова. Для високорозвинених дельфінів, які тонко відчувають, перебування в обмежених просторах дельфінаріїв можна порів­няти з концтабором. Мороз іде по шкірі, коли на питання «Як почувають себе дельфіни?», один зі співробітників дельфінарію відповів: «А як себе відчував Іхтіандр в бочці з морською водою? Суму­ють вони ... часто хворіють ... Але дельфіни на­стільки вірять і люблять людину, що на кожен вис­туп виходять зі своєю приголомшливою, тільки їм властивою посмішкою!» Скільки разів громад­ськості вдавалося домогтися, щоб різні державні служби закривали дельфінарії. Але ... усе це було тимчасово ... і через певний час чиновники скасо­вували всі заборони, закривши очі на плутанину з обліком дельфінів і морських тварин, а також явну протиправну діяльність дельфінаріїв. Осьі цього разу вдалося закрити столичний дельфінарій «Немо». Хочеться сподіватися, що вже назавжди.

Яким чином доцихводних«катівень» потрапляють червонокнижні дельфіни? Скільки їх перебуває в оренді в океанаріумів, а скільки народилося в не­волі? Тільки людина могла собі дозволити експлуатувати в розважальних ці­лях зникаючі види, занесені до Червоної Книги Украї­ни та Європи.

У сучасної людини стерлися поняття співчуття та любові до навколишнього природного світу, до жи­вих істот навколо неї, які є рівноправними мешкан­цями планети Земля. Місце цих почуттів зайняла жага наживи будь-якими методами і за будь-яку ціну. Заробляють ці «дельфіноторговці» на екзоти­ці. Адже не кожна мама може повезти свою дитину до моря, де дельфінів ще можна побачити на свобо­ді. Якщо дотримуватися такої логіки, то далеко не всі можуть дозволити собі подорож в Африку, щоб побачити пігмеїв, або на Філіппіни, Гімалаї, Япо­нію, але це ж не означає, що філіппінців, японців потрібно возити по країні в цирку шапіто, змушую­чи їх виконувати всілякі акробатичні трюки за юшку й поблажливе поплескування по голові. Таке поводження, коли грубо порушуються права й сво­боди живих істот, є вкрай жорстоким і нелюдяним.

Дельфінарій - це морські котики, тюлені, моржі, білі кити, дельфіни ... Вони теж мають право нарівніз нами на свободу!

Скільки легенд і правдивих історій супроводжу­ють відносини людини й дельфіна... В усіх з них дельфін в критичну хвилину приходить на допомогу людині. Скільки людських життів врятував дель­фін, часом ризикуючи власним життям... І чим лю­дина йому віддячила натомість? Вона розумну тва­рину помістила в брудний, вузький, мілкий резер­вуар цирку, змушуючи виконувати за їжу різні ні­кчемні, дурні трюки. Про це можна говорити дов­го... Але, напевно, безглуздо шукати мораль там, де її не може бути, де править тільки дзвін монет...

Як уже зазначалося, Національна екологічна Рада України, Всеукраїнська екологічна ліга, Асо­ціація рибалок України та багато інших організа­цій природоохоронного спрямування багато років поспіль домагаються закриття цих варварських розважальних закладів. Після відвідин дельфіна­рію у діточок формується почуття «надлюдини- бєспрєдєльщика», яка з навколишнім природним світом може робити все, що захоче.

Як потрапляють до нас з-за кордону морські леви,моржі, котики, білі кити? З цими тварина­ми трохи складніше, тому що найчастіше вони закуплені в Канаді чи Америці і тому по відно­шенню до них вступають в силу вже зовсім інші статті законодавства, оскільки тут порушення, крім нашого законодавства, ще й ряду міжнарод­них угод і конвенцій, підписаних нашою країною.

Людина винайшла клітку для себе подібнихі навколишнього тваринного світу! Неволі в дикійприроді бути не може!

Закрити дельфінарій –це півсправи. Після цьо­го необхідно вирішити, що робити і куди подіти тварин. Проблеми починаються з питання профе­сійного, максимально гуманного транспортування дельфінів. Друге важливе питання –це карантин. Адже тільки після перебування в карантині під наглядом вчених можна зробити висновки, чи го­тові дельфіни до життя на свободі, чи не вбила людина у них назавжди вміння виживати в рідній стихії, в тому числі самостійно добувати собі корм. Це не просте питання, наприклад, якщо дельфінят, які народилися в неволі й ніколи не бачили вільне безкрає море, випустити в нього напризво­ляще, очікуватиме неминуча загибель.

Довідково

У червні 1986 року, після багаторічної боротьби природоохоронців, Міжнародна китобійна комісія ввела заборону на китобійний промисел. Зараз Все­світній день китів і дельфінів вважають Днем захис­ту всіх морських ссавців і відзначають 23 липня. Що­року в цей день природоохоронні організації в усьому світі проводять акції на захист мешканців моря.

Дельфіни, як і люди, потребують захисту своїх прав

Дельфіни, кити й білухи такі розумні, що для них необхідно прийняти білль про права, дельфі­нам присвоїти статус «особистостей, що не нале­жать до людського роду». Це дасть можливістьшаноб­ливо й цивілізовано поводитися з ними. Так вва­жають українські екологи й фахівці Гельсінської групи, що включає членів британського Товари­ства захисту китів і дельфінів.

На думку фахівців, Декларація прав китоподіб­них, у разі її зведення в ранг закону, захистить їх від утримання в зоопарках і полювання з боку браконьє­рів, а китобоїв прирівняє до вбивць. Організатори китових сафарі будуть зобов’язані дотримуватися певних правил і з повагою ставитися до приватного життя китів, а нафтові та будівельні компанії –вра­ховувати наслідки своїх дій для життя цих створінь.

У проекті закону зазначено, що кожен пред­ставниккитоподібних –кити, дельфіни й білухи –має право на життя і нікому не дозволено бути власником цих створінь або робити щось, що по­рушує їхні права, свободи чи встановлені правила.

Зрівняти цих тварин в правах з людиною вирі­шили тому, що вони мають неабиякі інтелекту­альні здібності.

Чи справді ці тварини такі розумні, що заслуго­вують на юридичніправа?

Професор біології Хуан Гонсальво з НДІ «Тетіс» (Італія) переконаний у цьому. Він вважає, що дельфіни мають самосвідомість, тому що вони мо­жуть впізнавати себе в дзеркалі, годують хворих родичів і допомагають рибалкам. Вони навіть су­мують за загиблими дитинчатами,як люди. Він спостерігає за афалінами, що живуть в затоці Амвракікос поблизу західного узбережжя Греції. Одного разу він звернув увагу на матір поруч з мертвим немовлям. Вона підняла його над поверх­нею моря в очевидній спробі змусити дихати.

Гонсальво згадує, що це повторювалося знову і знову, з різним ступенем відчаю протягом доби. Весь цей час мати з ним не розлучалася. Вона ви­давала звуки, торкаючись до дитинчати рилом і грудними плавниками. І покинула його лише тоді, коли остаточно переконалася, що «вос­кресіння» неможливе.

Наприклад, у Болгарському, законодавстві вбив­ство дельфінів класифікується як злочин відпо­відно до нової поправки до Кримінального кодек­су, яка передбачає до трьох років позбавлення волі за жорстоке поводження з цими тваринами.

Кожен відпочивальник як дорослий, так і дити­на, що потрапляє вперше на відпочинок на Чорне море, мріє побачити дельфінів. Їхня поява незмін­но викликає захват пляжної публіки.

У Чорному морі мешкають три види дельфінів: афаліна, білобочка та азовка. Найбільший за розмі­ром - пляшконіс, або афаліна, трохи меншою є біло­бочка, а найменшою –азовка (морська свиня, пихтун).

Дельфіни відомі людині з глибокої давнини, але й досі залишаються для нас загадковими істотами. Вони мають високий інтелект, є сильними, рухли­вими, швидко й легко навчаються. Незрозумілою залишалася загадка «крейсерської» швидкості руху дельфінів –до 40 км/год! Виявилося, що роз­гадка криється в дивовижній еластичності їх шкіри. Ще вони можуть пірнати на глибину до 300 м без ознак кесонної хвороби, яка є загрозою дляводо­лазів, а їхня здатність до ехолокації просто вражає!

Відомо безліч фактів, коли дельфіни надавали допомогу потопаючим в морі людям. В Одесі про­тягом останніх трьох років зафіксовано два ви­падки, коли поранені дельфіни добровільно при­пливали за допомогою до людини.

Дельфінів називають «людьми моря»

Дельфіни заслуговують на те, щоб до них стави­лися, як до «особистостей» і поважали їхні права на життя і свободу.

На думку учасників Ванкуверской конференції, проведеної Американською асоціацією розвитку науки, кити теж повинні отримати вищий статус, ніж інші тварини.

Таке ставлення до дельфінів і китів професор етики Том Уайт з Університету Лойоли Мерімаунта (Лос-Анджелес) пояснює тим, що дельфіни, звичайно, не люди, але «індивідууми». На його думку, особистість потребує індивідуальності. Як­що взяти це до уваги, то навмисне вбивство такого індивідуума з точки зору етики є аналогічним навмисному вбивству людської істоти.

До речі, спочатку документ був погоджений ще в травні 2010 року. Згідно з положенням, тварини родиникитових «не можуть перебувати в не­волі й експлуатуватися, зазнавати жорстокого став­лення, позбавлятися природного середовища». Вони також «не є власністю якоїсь держави, кор­порації, групи людей або окремої особи».

Останнім часом на всьому узбережжі Світового океану, включаючи й Чорне море, спостерігають­ся випадки масової загибелі китоподібних. Пояс­нення цим фактам вчені дати не можуть. Часто це пов’язують із забрудненням морів. Треба не тіль­ки позбавити можливості всіляких спритних діл­ків утримувати дельфінів в неволі, а й охороняти їх середовище проживання –море!

На сьогоднішній день у нас у країні діє лише один Центр порятунку дельфінів. При центрі ор­ганізовано мобільні загони з необхідним набором устаткування й матеріалів, які за сигналами гро­мадян або екологічних служб виїжджають на міс­це і проводять необхідні роботи з порятунку дель­фінів, яких спіткало лихо.

P.S. У 2007 році волонтери з міста Херві-Бей (Австралія) висловили своє негативне ставлен­ня до полювання на китів і дельфінів. На знак протесту добровольці виклали на одному з полів в приміській зоні інсталяцію з 50 тисяч свічок.