П'ятниця 19 квіт. 2024
Питна вода в Україні: проблеми та шляхи розв'язання

1. Практично всі поверхневі, ґрунтові й частково підземні води забруднені промисловими, побутовими, сільськогосподарськими стоками й не відповідають за якістю навіть прийнятим на сьогодні заниженим санітарним нормам. Вимоги до питної води в країнах Європи чи, наприклад, США дійсно значно вищі, ніж в Україні. Українські науковці вже майже як десять років тому розробили нові державні санітарні правила і норми (ДСанПіН), але його до цього часу не затвердили, бо доведеться визнати, що та вода, яку п'ють українці, не відповідає цим норма. Питна вода оцінюється за багатьма показниками щодо якостей та вмісту у ній тих чи інших речовин. Так от у європейських країнах, у США для оцінки питної води таких показників значно більше і вони науково більш обґрунтовані ніж наші, ще радянські стандарти. При чому, проблема не в тому, що наші стандарти були погано розроблені, проблема в тому, що від часу їх розробки відбулося невимовно багато змін.

2. Чи може поліпшитися якість питної води, коли водопровідні труби у значній мірі вичерпали ресурс використання? Забруднені труби вимагають застосування більшого відсотку реагентів. Для очистки питної води в Україні застосовується хлор. При кип'ятінні хлорованої води у ній утворюються канцерогенні сполуки, які, за висновком медиків, спричиняють ракові захворювання. І це тільки один аспект. За останні 20 років українці почали масово використовувати мийні засоби, яких не існувало у ті часи, коли розроблявся старий СанПіН. Від масового застосування фосфатів минулого року Дніпро «зацвів» уже в червні, чого раніше ніколи не було. Синьо-зелені водорості, які масово розвиваються від високого вмісту у річках фосфору, є причиною утворення токсичних речовин. Як наслідок –погіршення імунітету та алергійні реакції у дітей. Однією з головних причин цього явища є стан питної води в Україні.

3. Якщо говорити про кількісні показники стічних вод, то порівняно з 90-м роком скиди зменшилися приблизно вдвічі. Показники останніх років багато в чому залежать від економічної ситуації: більше виробляємо – більше скидаємо. Водночас у якісному вимірі нинішні стоки набагато токсичніші. За останні більше ніж 20 років в Україні не будувалися очисні споруди. Ті, що існують, спроектовані у 70-х роках минулого століття під ті забруднювачі, які існували у той час. Робіть висновки.

4. Про недоліки очищення води хлоруванням, яке в Україні широко застосовується на великих станціях водопідготовки, ми вже говорили. Більшість розвинених країн для очищення води широко застосовують озонування. Ця технологія досить складна і також має певні недоліки. Є багато інших методів очистки промислових та побутових стічних вод. У нинішніх умовах українці мають самі дбати про себе. Зараз є можливість, у всякому разі у киян, а також мешканців інших населених пунктів, де є доступ до підземних питних джерел, забезпечити свою сім'ю якісною питною водою. Для тих, хто змушений користуватися виключно водогонами, я б рекомендувала перед кип'ятінням відстоювати воду. Що стосується бутильованої води, я не є її прихильником. Сьогодні торгують водою, завтра почнуть продавати повітря – це шлях в нікуди. Європейці давно зрозуміли, що природні багатства потрібно берегти. Маємо це зрозуміти і ми.

5. Одна справа пити воду з-під крана. Інша – готувати їжу на цій воді. Чи можна її взагалі вживати? Якщо у людей немає альтернативи, то що їм робити? Я раджу для пиття та приготування їжі використовувати свіжу бюветну воду. Підземні води мають значні переваги перед поверхневими, оскільки менш забруднені, у них відсутній хлор і, взагалі, вони характеризуються стійкішими хімічними властивостями.

6. У радянські часи німецьку річку Рейн називали стічною канавою. Нині у нижній течії Рейну розводять форель. А українські рибалки жартують, що у воді, яка називається питною за нашими стандартами, форель не виживе. Якщо німці змогли відновити свої поверхневі водні об'єкти, то що заважає нам перейняти їх досвід і застосувати у нас. Думаю, що заважає невміння вищих керівників держави стратегічно мислити, небажання відстоювати інтереси народу, який їх утримує, відсутність екологічного мислення, при цьому – занадто великі апетити щодо збагачення.

Т. Тимочко
голова Всеукраїнської екологічної ліги