Четвер 28 бер. 2024
Коментар Всеукраїнської екологічної ліги щодо утилізації побутових відходів

Побутові відходи сьогодні є невід'ємним супутником цивілізації. Зростання доходів громадян, розвиток ринку товарів та послуг, технічний та технологічний прогрес людства, на жаль, зумовлюють і зростання темпів накопичення твердих побутових відходів та їхнього різноманіття. Така ситуація не може утримуватися необмежено довго і призведе до «сміттєвого» колапсу регіонів та населених пунктів, якщо не будуть знайдені дійсно ефективні шляхи розв'язання цієї проблеми.

Проблема поводження з побутовими відходами належить є однією з найскладніших, розв'язання якої потребує постійних системних зусиль та витрат. На цей час в Україні переважну кількість побутових відходів зберігають (захоронюють) на полігонах – спеціальних інженерних спорудах, які почали використовувати з 80-х років 20 століття. Території полігонів виключають із землекористування на сотні років, а самі полігони стають об'єктами підвищеної екологічної небезпеки протягом тривалого часу. Водночас, понад 40 % компонентів побутових відходів є цінною вторинною сировиною, природні запаси якої є обмеженими і невпинно вичерпуються.
В Україні за 2011 рік утворилося близько 447641,2 тис. т твердих побутових відходів (ТПВ). Захоронюють ці відходи на 4,5 тис. сміттєзвалищ і полігонах загальною площею майже 8 тис. га, серед них 22 % не відповідають нормам екологічної безпеки, тобто є осередками забруднення довкілля – підземних і поверхневих вод, атмосферного повітря, погіршення стану земельних ресурсів, що, зрештою, згубно впливає на здоров'я людей. Найбільша кількість таких полігонів є у Луганській, Одеській, Херсонській, Харківській, Тернопільській, Запорізькій, Вінницькій, Закарпатській областях.
Крім санкціонованих смітєзвалищ, виділяють несанкціоновані, які використовують для накопичення ТПВ. Через відсутність в Україні системи поводження з твердими побутовими відходами в населених пунктах, як правило у приватному секторі, утворилося близько 23,7 тис. несанкціонованих сміттєзвалищ.
Хоча за останні роки у національному законодавстві у сфері поводження з відходами відбулися позитивні зміни, спрямовані на формування системи управління відходами з урахуванням сучасних світових вимог, постійне погіршення якості довкілля за рахунок зростання обсягів відходів свідчить про наявність проблеми ефективності впровадження правових декларацій.
Так, вимоги до якості проектування та будівництва об'єктів поводження з відходами, в тому числі полігонів захоронення промислових і побутових відходів, фактично регулюються державними будівельними нормами. Однак, як свідчить практика, ставлення до цих об'єктів з боку спеціально уповноважених органів у галузі проектування, будівництва, експлуатації об'єктів поводження з відходами є не дуже «серйозним».
Більшість відходів має ресурсну цінність і є основним джерелом забезпечення ощадливого використання матеріальних первинно-сировинних і енергетичних ресурсів, але, на жаль, використовують їх неналежним чином. Є випадки здійснення операцій з відходами без відповідних ліцензій і дозволів, за відсутності технологічних регламентів, не враховуються викиди забруднюючих речовин у разі проведення операцій поводження з цими відходами або порушуються правила передачі цих відходів спеціалізованим підприємствам (у яких часто, на жаль, немає дозвільних документів).
Органи місцевого самоврядування та місцеві райдержадміністрації не вживають реально дієвих заходів щодо збирання і переробки ресурсно-цінних відходів, зокрема: не відкривають додаткові пункти прийому вторинних ресурсів; не організують пересувні пункти прийому вторинних ресурсів у місцях, де немає стаціонарних; недостатньо інформують населення про місця розміщення цих пунктів через засоби масової інформації; не впроваджують сучасні технології комплексної переробки та утилізації ресурсно-цінних компонентів побутових відходів.
До причин, які зумовлюють незадовільну ситуацію в галузі поводження з відходами, можна віднести:
• порушення умов безпечного поводження з побутовими відходами через помилки в ході проектування та будівництва полігонів;
• відсутність відповідних виробничих потужностей щодо переробки відходів;
• відсутність ефективного державного контролю в галузі поводження з відходами, неспроможність у рамках комплексної державної інвестиційної, державної екологічної та інших експертиз правильно оцінити технічний рівень технологій у галузі поводження з відходами;
• проблеми з кваліфікованими кадрами, постійні реорганізації у структурних підрозділах спеціально уповноважених органів;
• повільні темпи паспортизації сміттєзвалищ;
• недотримання санітарних норм на полігонах ТПВ;
• відсутність обліку накопичення відходів на полігонах, недотримання термінів експлуатації сміттєзвалищ;
• неконтрольоване утворення полігонів на природних територіях (яри, піщані кар'єри);
• відсутність відповідальності за неякісні експертні висновки;
• проблеми, пов'язані зі зміною структури відходів;
• недостатньо налагоджене централізоване збирання побутових відходів у приватному секторі або його відсутність;
• недостатня обізнаність населення в питаннях поводження з відходами.