Версія для друку
"Про наслідки вживання ГМО для людини і навколишнього середовища ", газета «Контракти»

Вперше ГМО було отримано у 1980 році, що дало поштовх до створення на їх базі різних організмів – тварин, рослин, дріжджів. Значного поширення набули ГМО у біотехнологічній промисловості для виробництва лікарських препаратів та інших речовин. Хоч перші ГМО були створені на основі тварин, зараз найпоширенішими є трансгенні рослини.

Генетично модифіковані продукти, доступні сьогодні на ринках, включають помідори, гарбуз, кукурудзу, картоплю, горох, дріжджі, сою (яка використовуються в 60% всіх продуктів харчування, таких як хліб, макаронні вироби, цукерки, морозиво, пироги, печиво, маргарин, м'ясні продукти і вегетаріанські замінники м'яса). Генетично модифіковані організми, також використовуються для виробництва сирів і рапсового масла. Але це тільки початок. Через кілька років знайти натуральну їжу бути практично неможливо.
Більшість генетично модифікованих продуктів не можуть бути виявлені. У сучасному світі виробники вже впровадили генетично модифіковані інгредієнти у виробництво продукції, не інформуючи споживачів. Не дивлячись на низький загальний рівень обізнаності населення щодо потенційних ризиків використання ГМО, 85-90% споживачів вимагають чіткого маркування всіх генетично модифікованих продуктів харчування. Найважливішим залишається те, що сьогодні немає наукового обґрунтування і гарантій безпечності споживання ГМО людьми і сільськогосподарськими тваринами в довгостроковій перспективі.
Очевидним є те, що стрімкий розвиток та поширення сучасних біотехнологій породили ряд соціальних, економічних, правових, релігійних, етичних та інших проблем та протиріч. Особливо гостро сьогодні стоїть питання можливих ризиків і загроз для здоров'я людини та екосистеми Землі пов'язаних з ГМО.
За таких умов особливо важливим стає здійснення на державному рівні заходів щодо посилення біобезпеки, захисту громадян України від потенційних ризиків використання ГМО.

До теперішнього часу прийнято низку міжнародних угод, що регламентують правила поведінки країн-членів світового співтовариства при вирішенні різних проблем, пов'язаних з використанням біотехнологій. Найважливіші з цих угод CBD (Convention on biological diversity), Оргуська конвенція і Картахенський протокол з біобезпеки.
Останній був прийнятий у січні 2000 р. на Конференції Сторін Конвенції про біологічне різноманіття. Документ набрав чинності у 2003 р. після того, як його ратифікували 50 країн світу (на жовтень 2011 року прийнятий в 161 країні). Україна приєдналася до нього у 2002 році. Метою Протоколу є встановлення міжнародних правил для країн, що його ратифікували, стосовно безпечного перевезення, обробки та використання «живих змінених організмів», які отримують методами генної інженерії.
Всі країни Європейського Союзу у своїй діяльності. яка пов'язана зі створенням та використанням ГМО, керуються Директивою 2001/18/ЄС про навмисне вивільнення ГМО у довкілля та Постановами 1829/2003/ЄС, 1830/2003/ЄС, згідно яких харчові продукти, виготовлені з використанням ГМО, вміст яких перевищує 0,9 % , підлягають обов'язковому маркуванню, та Постановою 1946/2003/ЄС про транскордонний рух ГМО.
В Україні поводження з ГМО регулюється Законами України: «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів» (2007) зі змінами (2010); «Про дитяче харчування» (2006) із змінами щодо посилення вимог до виробництва та обігу продуктів дитячого харчування (2010); «Про безпечність та якість харчових продуктів» (1998) зі змінами щодо інформування громадян про наявність у харчових продуктах генетично модифікованих організмів (2009); «Про захист прав споживачів» (2006); «Про основи національної безпеки України» (2003); «Про тваринний світ» (2001); «Про рослинний світ» (1999); «Про екологічну експертизу» (1995); «Про охорону навколишнього природного середовища» (1991).
Також питання ГМО регулюються низкою постанов Кабінету Міністрів, найважливішою серед яких є «Про затвердження порядку етикетування харчових продуктів, які містять генетично модифіковані організми або вироблені з їх використанням та вводяться в обіг» (2009 р.), а також наказами Міністерства екології та природних ресурсів, Міністерства аграрної політики та ін.

Проведення оцінки потенційного негативного впливу на людину та довкілля від використання ГМ рослин, в залежності від специфіки впливу та особливості їх використання базується на трьох групах ризику:
1. Ризики потенційного негативного впливу на організм людини при споживанні продуктів харчування, які були виготовлені з генетично модифікованих рослин.
Встановлено, що наслідками вживання людиною ГМ-продуктів можуть бути алергічні захворювання, порушення обміну речовин, поява стійкості мікрофлори людини до антибіотиків, віддалений канцерогенний, тератогенний та мутагенний ефекти внаслідок безпосередньої дії трансгенних білків. Токсична дія нових, «незапланованих» білків, що з'являються в генетично-модифікованих рослинах та потрапляння в організм людини гербіцидів.
2. Ризики потенційного негативного впливу генетично модифікованих рослин на довкілля при їх широкому використанні.
Серед цих ризиків головними є поширення хвороб через міжвидові бар'єри, створення стійких до гербіцидів бур'янів, втрата біологічного різноманіття сільськогосподарських культур, більш широке використання хімічних речовин для обробки і, як наслідок, збільшення забруднення води, що призведе до порушення екологічного балансу.
3. Глобальні економічні та соціальні ризики при широкому та довготривалому впровадженні трансгенних технологій.

Тимочко Т. В.,
голова Всеукраїнської екологічної ліги