Четвер 28 бер. 2024
Перший заступник голови Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко вважає, що за небезпекою нинішню ситуацію з побутовими відходами в Україні можна порівняти з радіаційним забрудненням

- За якими критеріями загалом визначається рівень забрудненості того чи іншого міста?
- За якістю питної води, рівнем забрудненості атмосферного повітря, якістю ґрунтів, поверхневих та підземних вод, рівнем радіаційного забруднення та розвитком територій заповідних об'єктів.
Україна має серйозні екологічні проблеми. Найбільше їх у великих містах та промислових регіонах. Найпершою проблемою міст є забруднення атмосферного повітря внаслідок швидкого зростання промислового виробництва. Найбільше це стосується донецько-придніпровського регіону.
Але повітря сильно забруднюють навіть у тих містах, де немає потужних металургійних заводів чи гірничозбагачувальних комбінатів. Це робить автотранспорт. Наприклад, ще в 2003 році викиди шкідливих речовин від машин складали понад два мільйони тонн. Ця цифра постійно збільшується, і держава це зовсім не контролює. У країнах Євросоюзу вже давно існують екологічні норми щодо викидів автотранспорту "Євро-4". В Україні тільки нещодавно ввели "Євро-2" - в Європі вони існували ще в 1995-96 роках. Та й то в нас цей стандарт діє лише на папері.

- Які українські міста найбільше потерпають від забруднення?

- Чітко визначити це неможливо через відсутність системи екологічного моніторингу. Дослідження забрудненості міст мають бути тривалими в часі, систематичними та публічними. В Україні такі не проводять. Тому всі рейтинги є неточними. Все відносно. У маленькому містечку Жовті Води Дніпропетровської області, вплив уранових шахт набагато більш шкідливий, ніж від Чорнобильської зони. Високий рівень забруднення атмосферного повітря в промислових містах Донецького регіону.

- А щодо викидів промислових підприємств держава щось робить?
-- Зростання економіки автоматично призводить до збільшення шкідливих викидів. Але держава не заохочує запровадження екологічно чистих технологій і не штрафує тих, хто цього не робить. Не запроваджує нові платежі за використання природних ресурсів. А зараз багатьох підприємств взагалі немає в переліку забруднювачів. Бо статистичну інформацію про викиди вони надають в органи статистики, а не в обласні управління охорони навколишнього природного середовища. Тобто ці дані накопичуються там, де ними ніхто не користується. Втім, в самому Мінохорони природи немає потужних лабораторій для контролю за викидами підприємств.

- Наскільки серйозною є проблема переробки побутових відходів?
- Такою ж як і радіаційне забруднення. Сміттям закидані приміські зони, річки, озера, поля. Це реальна загроза життєдіяльності людей.
У містах ще існує якась видимість збору сміття. Гірша ситуація у сільській місцевості - там цього немає зовсім. Водночас за останні десять років в селах суттєво змінилася структура побутових відходів. З'явилися пластикові вироби, залишки миючих засобів, поліетиленові пакети. Викидають старі меблі, побутову техніка. Остання виходить з ладу, а в селах її просто немає де ремонтувати. Тому все це опиняється на смітниках за межами села, в лісопосадках, забруднює ґрунтові й підземні води. Сотні населених пунктів страждають від неякісної питної води.

- Як можна покращити ситуацію?
- Виробник товару повинен відповідати за упаковку. Вона має бути зроблена з такого матеріалу, який потім можна було б переробити. Наприклад, якщо є вибір між папером та пластиком, слід обирати папір. Його в нашій країні можна переробити.
Збирання відходів має бути роздільним. Окремо - папір, скло, пластик, метал. В різних країнах існує від трьох до п'яти баків роздільного збирання сміття.
Зрештою, треба здійснювати глибинну переробку тих відходів, що накопичилися на сміттєзвалищах. У світі вже давно є технології переробки всіх відходів, крім ядерних. У Японії сміття під високою температурою переробляють на корисні компоненти. А залишками підмощують дороги чи формують ландшафт у парках. В Європі взагалі немає смітників, та й від сміттєспалювальних заводів вона вже давно відмовилася. Бо вони є екологічно небезпечними об'єктами. А міська влада Києва планує побудувати в столиці кілька таких заводів.

- Чи впливає на рівень забрудненості міст стан водогонів?
- Дуже сильно. В Україні застарілі технології очистки вод, очисні споруди старі й зношені. Наприклад, київські фактично не очищають стоки, і все це викидається в Дніпро.
Прийшовши до наших квартир забрудненими та зношеними водопровідними трубами, вода стає механічно та біологічно забрудненою. Для зменшення шкоди її спеціально хлорують. А потім цей хлор потрапляє до організму людини, а це дуже небезпечно. Це навіть може спровокувати в людини розвиток ракових пухлин.
Україна вже кілька років поспіль не може запровадити новий державний стандарт на питну воду. Бо за ним приблизно 90 відсотків джерел водопостачання в Україні можуть стати непридатними.

Світлана Слабінська