Ландшафти мають важливе природоохоронне, естетичне, наукове, освітнє, рекреаційне та оздоровче значення і є ресурсом, який сприяє економічній діяльності. Вони відіграють роль у формуванні місцевих культур і є основним компонентом європейської природної та культурної спадщини.
Розвиток сільського та лісового господарства, технічних засобів промислового виробництва та добування мінералів, а також регіонального і міського планування, транспорту, інфраструктури, індустрії туризму та відпочинку у багатьох випадках прискорюють зміну ландшафтів. Тому виникла необхідність зберігати ландшафти. Ця необхідність також пов’язана з прагненням громадян насолоджуватися ландшафтами високої якості й відігравати активну роль у розвитку та збереженні ландшафтів.
20 жовтня 2000 р. у м. Флоренція (Італія) була прийнята Європейська ландшафтна конвенція.
Головною метою Конвенції є підтримка процесів охорони, регулювання та планування ландшафтів Європи. Конвенція визнає важливість усіх видів ландшафтів. Вона застосовується щодо всієї території Сторін та охоплює природні, сільські, міські та приміські території. Дія Конвенції поширюється на землі, внутрішні води та морські акваторії, звичайні або деградуючі ландшафти, а також ландшафти, які можна вважати унікальними.
Основним аспектом Конвенції є активна роль, яку вона відводить суспільству у спостереженні та оцінці ландшафту. Тому підвищення громадської свідомості відіграє важливу роль для залучення населення до врегулювання питань, пов’язаних з впливом та охороною ландшафту.
Конвенція ратифікована Україною у вересні 2005 року. В Конституції України проголошено, що багатство природних ландшафтів є надбанням українського народу, його природною спадщиною і має служити нинішньому та майбутнім поколінням.