Субота 31 жовт. 2020
Джуринський отрутомогильник – екологічна «бомба» сповільненої дії

Джуринськии отрутомогильник3Олександр Мудрак, доктор сільськогосподарських наук, професор, завідувач кафедри екології, природничих та математичних наук КВНЗ «Вінницька академія неперервної освіти», голова Вінницької обласної організації Всеукраїнської екологічної ліги

27 лютого 2018 року в Науково-методичному центрі освіти для сталого розвитку Вінниць­кої академії неперервної освіти відбулось за­сідання тематичного круглого столу – «Джурин­ський отрутомогильник: проблемні питання та шляхи їх вирішення».

Організатори круглого столу: Вінницька академія неперервної освіти, Всеукраїнська екологічна ліга, громадська рада при Вінницькій обласній раді.

Джуринський отрутомогильник – найбільший у Європі отрутомогильник токсичних і непридатних до використання пестицидів та отруйних речовин.

Довідково.

На Вінниччині розташований найбільший у Європі отруто­могильник, який ніяк не можуть ліквідувати через зволікання з боку держави.

Джуринський отрутомогильник побудовано в 1978 році. За одними даними, там було захоронено 1023,7 тонн, за іншими - 1068 тонн невизначених, непридатних, невідомих, змішаних, що втратили маркування пестицидів з Вінницької, Житомир­ської, Івано-Франківської, Закарпатської, Львівської, Рівнен­ської, Тернопільської та Хмельницької областей. Спеціально під них були сформовані бетонні бункери, створений спеціаль­ний гідрозамок, який не давав можливості проникнення отруй­них речовин у ґрунт. До 1996 отрутомогильник знаходився на балансі Шаргородського хімпрому, а після того, як він став бан­крутом, ці склади стали нічийними і були переведені на баланс територіальної громади, яка й мусила їх утримувати.

Джуринськии отрутомогильник2У 2012 році отрутомогильник відкрили й виникла парадоксальна ситуація – кількість пестицидів пе­ревищувала ту, що була офіційно зафіксована. Тоді чиновники пояснювали це тим, що тара – металеві та дерев’яні бочки проіржавіли й прогнили, їх вміст перемішався. Зважаючи на те, що ємності, як того вимагали радянські стандарти, пересипали шаром землі, остання також була отруйною і також потребувала утилізації. Завдяки державній програ­мі і фінансуванню тоді із Вінницької області за межі країни на знешкодження вивезли понад 2 тисячі тонн, одну з них безпосередньо із Джуринського отрутомогильника, але весь цей процес супроводжу­вався скандалами, зокрема фінансовими. Дехто з політиків-опозиціонерів до тогочасної влади нази­вав ліквідацію отрутомогильника найбільшою афе­рою в області. Зрештою грошей на всіх/все не ви­стачило і небезпечні відходи, які залишилися, про­сто присипали землею. Нині не утилізовані отруто­хімікати знову нагадують про себе. Неприємний запах поширюється у радіусі кількох кілометрів. Викликає занепокоєння і стан ґрунтових вод та на­вколишньої території, заміри яких мають переви­щення гранично-допустимої концентрації отруйни­ми речовинами у кілька разів.

Зволікання з вирішенням цієї проблеми ство­рює реальну загрозу для забруднення довкілля ви­сокотоксичними речовинами, веде до екологічної катастрофи та ставить під загрозу життя і здоров’я мешканців не тільки Вінницької області.

Олександр Мудрак, доктор сільськогосподар­ських наук, професор, завідувач кафедри екології, природних та математичних наук КВНЗ «Вінниць­ка академія неперервної освіти» пояснює, що серед пестицидів, які були звезені на Вінниччину, місти­лися стійкі сполуки, що відносять до сильнодіючих отрут. Серед них «дуст», який накопичується в ор­ганізмі людини і може призвести до його отруєння, ртуть, що там була захоронена в спеціальних мета­левих ящиках – отруєння організму парами, що призводить до утворення онкологічних клітин, а при тривалій дії – до онкологічних пухлин, миш’як і гексахлоран – отруєння ними дихальної і травної системи. А зважаючи на те, що за 40 років мета­леві бочки, у яких містилися отрутохімікати, про­іржавіли, пестициди змішалися й утворилися нові, нікому не відомі, хімічні сполуки.

Олександр Мудрак висловлює припущення, що через опади чи ґрунтові води територія ураження щоразу збільшується, створюючи загрозу не лише для Шаргородського, а й Томашпільського району Вінницької області. Сказати напевно, який на сьо­годні тоннаж ми маємо, неможливо, адже отруйною є навіть та земля, яка ніби-то «ховає» пестициди. Те­риторія отрутомогильника складає 4,2 га, її не охо­роняють, не відгороджують, ніхто не слідкує за ста­ном ґрунтів, підземних вод та повітря. Усі ці обста­вини створюють реальну загрозу здоров’ю лю­дей, забруднення висо­котоксичними речовинами довкілля. Наразі ми маємо дані про те, що жителі Джурина та довколишніх сіл хворіють значно частіше, ніж ті, які мешкають на відносно чистих територіях».

Проблема поводження з непридатними пестици­дами в Україні завжди поставала гостро. Але останні 2-3 роки її можна кваліфікувати як ко­лапс, визнає голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко. На її думку, нині на всю державу налічується близько 21 тисячі тонн не­придатних пестицидів, найбільше їх на Джуринському отрутомогильнику, який Міністерство еко­логії та природних ресурсів не хоче, чи робить вигляд, що не хоче бачити.

Джуринськии отрутомогильник4«Після завершення дії державної програми по­водження з небезпечними речовинами роботу з утилізації пестицидів призупинено по всій Україні. Міністерство екології та природних ресурсів ліквідувало ліцензію у кількох підприємствах, які реально працювали у цій сфері, й тепер в Україні фактично немає компаній, які можуть на­давати такі послуги в законний спосіб. Уже два з половиною роки Міністерство не видає дозволів на транскордонне перевезення небезпечних речовин. Місцеві органи влади щороку можуть виділяти певні кошти на утилізацію небезпечних речовин, але немає жодної компанії, яка може це робити, – зауважує голова Всеукраїнської екологічної ліги. – Тому ми будемо ініціювати розгляд цього питан­ня у профільному комітеті Верховної Ради Украї­ни з питань екологічної політики. Також будемо вимагати ухвалення нової державної програми щодо поводження з небезпечними відходами, щоб влада на місцях мала можливість працювати – і за рахунок державного та місцевих бюджетів це питання можна було б врегулювати, при чому под­бавши не лише про утилізацію відходів, але й ре­культивацію ураженої території».

Отруйні пестициди захороненні не лише у Джуринському отрутомогильнику, але й у різних селах області, де залишилися так звані «хімсклади» – бу­дівлі без вікон і дверей, у яких лежать розірвані мішки з пестицидами. Часто там немає даху, міш­ки розмокають і течуть. Склади не охороняють, з них регулярно крадуть отруту. За словами началь­ника Державної екологічної інспекції у Вінницькій області Юрія Дубового, якщо й вирішувати питан­ня пестицидів, то варто підходити до нього комп­лексно і на рівні держави, яка мала б ухвалити нову програму з питань знешкодження непридат­них, невідомих та заборонених пестицидів.

Джуринськии отрутомогильник1На сьогодні держава не може визначитися зі спо­собом знешкодження, не кажучи вже про фінансу­вання. До того ж, треба мати чіткі рекомендації, як перевозити ці отруйні речовини, у якій тарі – міш­ках, пластикових ящиках, коробках, і якими шля­хами. Є чимало питань, на які органи місцевого са­моврядування не мають повноважень. Можливо, до­цільно було б створити склад, куди можна було б звезти всі ці небезпечні речовини і збері­гати їх там у закритих приміщеннях, допоки держа­ва зволікає з рішеннями. Не знаю. Але на мою дум­ку, потрібно насамперед очистити всі райони, де на складах знаходяться пестициди в меншій кількості, і тоді б ми мали на сьогодні лише одну проблему – Джуринський отрутомогильник. А ми маємо і Джурин, і кілька районів, які у вільному доступі зберіга­ють небезпечні отрути», – наголошує Юрій Дубовий.

«Отрутомогильник складається з 9 бункерів. Піс­ля утилізації у 2012 році з 4 (малих) повністю перезатарено і вивезено на утилізацію за кордон непри­датні пестициди. Також з 1,5 великих бункерів вони теж були вивезені, наповненими залишилося ще 3,5 бункери. Щоб не відчувався неприємний запах, їх засипали ґрунтом. Токсична рідина перемішала­ся із засипаним ґрунтом, який теж став токсичним, і виявилось, що загальна кількість токсичних ре­човин вже перевищує 2,1 тис тонн. У 2015 році стався прикрий випадок, коли невідомі вивезли на полігон ще 15 тонн небезпечних відходів і розміс­тили їх в одному з вільних бункерів. За цим ви­падком було порушене кримінальне провадження, але винних так і не знайшли. Тобто сьогодні вста­новити точну кількість небезпечних відходів, які знаходяться на території Джуринського отрутомо­гильника, неможливо, – визнає начальник відділу природних ресурсів, екологічної експертизи та по­водження з відходами департаменту агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів Ві­нницької ОДА Дмитро Герус. – Щодо замірів, які ми проводимо час від часу, то дійсно їхні показни­ки перевищені. На сьогодні результати ДДТ (дихлородифенілтрихлорометилметан, відомий в народі як «дуст») перевищено у повітрі у 2,3 рази, в ґрун­ті у 13,8 разів. Ми не раз надсилали ці відомості до Міністерства, оскільки в отрутомогильнику збері­гаються відходи не лише з області, тобто це загаль­нодержавна проблема. Але результату немає».

«Ми не знаємо, чим дихаємо і яку воду п’ємо»

Це підтверджує і сільський голова Джурина Ва­лентина Яковишена. Каже, що село хоч і розташо­ване за 12 кілометрів від отрутомогильника, але небезпечне «сусідство» відчувають і дорослі, і діти.

«Джуринський отрутомогильник – це склад пести­цидів, а вони, як відомо, головні канцерогени, що стимулюють виникнення в організмі людини віль­них радикалів, які руйнують клітини і цим спричиняють виникнення онкологічних пухлин. З кожним роком кількість онкохворих зрос­тає, що, можливо пов’язано з Чорнобилем. Село роз­ташоване у зоні 4 категорії, тобто найбільшого ура­ження. Але більшість людей таки нарікають на отру­томогильник, – переконує сільський голова. – Ми не знаємо, чим дихаємо, у якій землі вирощуємо сіль­ськогосподарську продукцію, яку воду п’ємо. Якби ці небезпечні речовини вивезли, жилося б спокійні­ше. Тому просимо і чекаємо допомоги від держави».

Під час заходу відбулось активне обговорення проблемних соціально-екологічних, економічних аспектів та було сформовано пропозиції щодо по­вної ліквідації Джуринського отрутомогильника. Учасники круглого столу наголосили на тому, що процес знешкодження непридатних та забороне­них до використання пестицидів на цьому об’єкті має включати консолідацію дій українського пар­ламенту, Уряду, місцевих органів виконавчої вла­ди та місцевого самоврядування та обов’язково за­лучати громадськість.