Прес-центр
13 Листопада 2008
Екологічні проблеми пов`язані з підтопленням та шляхи їх подолання
Підтоплення, за динамікою розвитку та територіальним поширенням, є найбільш переважаючим серед екзогенних геологічних процесів для України. Це комплексний процес, що характерний переважно для господарсько освоєних територій. Внаслідок порушення водного режиму і балансу територій відбувається підвищення рівня підземних вод, Досягаючи критичних значень, цей процес потребує застосування захисних заходів, бо ускладнює або взагалі унеможливлює нормальні умови для проживання та експлуатації господарських об’єктів.
Підтоплення спричинює несприятливі зміни геологічнгого середовища, активізацію небезпечних геологічних процесів, погіршує властивості верхньої зони порід, ґрунтів, вторинне засолення й заболочування територій, забруднення поверхневих і підземних вод.
Проблеми підтоплення, деградації зрошуваних земель, втрата ними родючості для людства не нові. За даними Організації Об’єднаних Націй, загальна площа земель у світі, що втратили родючість внаслідок діяльності людини, у тому числі й від підтоплення, досягла 2 млрд га, що в 1,5 рази перевищує площу орних земель в Європі. Щороку у світі 200 – 300 тис. га зрошуваних земель внаслідок заболочення і засолення вилучаються із сільськогосподарського обігу. З часом всі зрошувані землі опустелюються через заболочення, засолення, деградацію ґрунтів тощо.
В Україні площа підтоплених внаслідок як виявилось непродуманої меліорації, втрат води та впливу інших природних і техногенних чинників за даними РНБО становить 129,6 тис. км², або 21,5 % загальної площі території України. Якщо не буде вжито невідкладних заходів, вже у 2010 році за прогнозами науковців площа підтоплених земель становитиме 146,4 тис. км², або 23,4 % площі України.
Підтоплення зазнають більше 2 тисяч міст, селищ і сільських населених пунктів з населенням до 16 млн. жителів. Особливо загрозливого характеру процеси підтоплення набули у Миколаївській (52 % загальної площі області), Одеській (40 %), Херсонській (36 %), Найбільший ризик підтоплення урбанізованих територій властивий Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській та Одеській областям.
Соціально-економічні збитки від цього явища у сільській місцевості становлять понад 1 тис. гривень, а у містах і селищах – до 10–12 тис. гривень на один гектар підтоплених територій.
Підтоплення земель завдає шкоди майже 12 тисячам архітектурно–історичних пам’яток України. Площа підтоплених земель сільськогосподарського призначення становить близько 118 тис. га.
Починаючи з 1982 року, площа підтоплення у Херсонській та Миколаївській областях зросла у 17 разів, а в Одеській – у 10 разів, Дніпропетровській – 7 разів. За період з 1982 року по 2004 рік середньорічний розмір збільшення площі підтоплення території Херсонської області склав 450 км2 за кожен рік.
Посилення та поєднання дії природних і техногенних чинників спричинили погіршення екологічного стану довкілля в зоні надмірного їх природного зволоження. В значній мірі порушено унікальну українську екосистему, що створювалося протягом сотень і тисяч років. Ця система мала потужні можливості для самоочищення, формування запасів питної води, нейтралізації всіляких стоків і забруднень. При чому, і це найстрашніше, цей процес набуває все більшого розмаху.
Основні чинники підтоплення земель в Україні, як визначено у Концепції Державної програми запобігання і боротьби з підтопленням земель, схваленої Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003 р. N 606-р можна розподілити на 3 групи: глобальні, регіональні і місцеві (об'єктові). До глобальних належить природна циклічність періодів підвищеної та низької водності, глобальні зміни клімату. Регіональні чинники підтоплення земель мають виключно техногенне походження – це:
• розташування населених пунктів у низинах, на днищах і схилах балок, а також у приморській смузі, які є зонами розвантаження підземного стоку та акумуляції поверхневих вод;
• порушення природного стоку та зниження природної дренованості території внаслідок зарегульованості річок водосховищами та ставками (1,1 та 28,5 тис. відповідно), що спричиняє підпір рівня ґрунтових вод і зниження природної дренованості території;
• замулення русел річок унаслідок розорювання прибережних смуг та більшої частини водозбірних територій з наступним зростанням фільтраційного опору в річкових долинах і формуванням додаткового підпору ґрунтових вод;
• науково необґрунтоване зрошення земель у місцях розташування подів, степових блюдець, по дну балок, на прибережних територіях;
• виведення з експлуатації вугільних шахт та кар'єрів шляхом повної ліквідації або часткового затоплення гірничих виробок;
• скорочення площ лісових насаджень.
Більшість місцевих (об'єктових) чинників підтоплення теж має техногенне походження:
• незадовільне функціонування чи повна відсутність у населених пунктах зливової мережі, інших систем водовідведення;
• значні втрати в системах водопостачання та водовідведення (до 20–40 відсотків загального обсягу водокористування) у населених пунктах з централізованим водопостачанням;
• украй незадовільний стан експлуатації більшості захисних дренажних систем;
• недостатньо обґрунтоване розміщенням шламонакопичувачів, водосховищ, недосконалість технологій ведення гірничодобувних робіт, перекриття природного стоку внаслідок спорудження інженерних комунікацій та приватних будівель.
В Україні моніторинг поверхневих вод ведуть Державний комітет по водному господарству, а також Державний комітет з гідрометеології. На жаль, нині системний моніторинг підземних вод в Україні не ведеться.
Законодавча база запобігання розвиткові процесів підтоплення в Україні в значній мірі сформована. Однак, слід зазначити, що розвиток регіонального підтоплення земель в Україні значною мірою пов’язаний з недосконалістю впровадження басейнового принципу управління водними ресурсами; відомчою розпорошеністю і просторово–часовою неузгодженістю заходів щодо захисту від підтоплення у межах річкових басейнів та ін.
Отже, за ті чи інші питання пов’язані з проблемою підтоплення відповідають всі… і ніхто.
На нашу думку проблема підтоплення не буде вирішена доти, поки не буде створено державної системи з контролювання розвитку небезпечних геологічних процесів, із перспективою управління та запобігання цим процесам.
Одним з найголовніших чинників, які не сприяють розв’язанню проблем підтоплення є відсутність державної програми Особливо парадоксальним є той факт, що така Програма існує, але в перші роки її існування виконавчі органи влади, які її розробляли і ухвалювали не дбали про її фінансування і ефективність, а в лютому 2007 року за рішенням Кабміну вона взагалі втратила чинність.
Ще одне питання це відсутність системного моніторингу за станом підземних вод в Україні.
До найважливіших умов для досягнення успіху в боротьбі з підтопленням урбанізованих територій входить нормативно–методичне забезпечення відповідних гідрогеологічних досліджень. На жаль, дотепер вимоги до гідрогеологічних вишукувань розосереджені по багатьох різних документах з інженерно–геологічних вишукувань, проектування фундаментів, проектування захисних споруд і ін. Єдиних науково обґрунтованих узагальнених критеріїв оцінки підтоплення досі не вироблено. Водночас, в Україні існують математичні моделі прогнозування рівня підземних вод, є розробки водоощадливого, безпечного для довкілля поливу. Нинішня наука навчилася передбачати гідрометеорологічні умови. На жаль на практиці переважна більшість розробок наших вчених так і залишаються лише на папері.
Пропозиції Всеукраїнської екологічної ліги до рішення спільного засідання Громадських рад:
1. Змінити інституційну структуру у водогосподарському комплексі. Зокрема, розділити і відокремити функції регулювання, контролю та господарської діяльності. Запровадити басейновий принцип управління водними ресурсами.
2. Відновити дію «Державної програми запобігання і боротьби з підтопленням земель» яка була затверджена Кабінетом Міністрів України 29 квітня 2004 року №545 і втратила чинність згідно Постанови Кабміну № 255 від 21 лютого 2007 року.
3. Запропонувати Міністерству регіонального розвитку та будівництва та Міністерству з питань житлово–комунального господарства України, прискорити розробку нормативно–методичних документів на проектно–дослідницькі роботи й територіальну діяльність в галузі боротьби з підтопленням урбанізованих територій.
Останні новини:
