Звернення до Президента України щодо стану водних обєктів
Голові Ради національної безпеки
та оборони України,
Президентові України
Ющенку В. А.
Шановний Вікторе Андрійовичу!
В Україні охорона навколишнього природного середовища і, зокрема, охорона водних об'єктів за ступенем гостроти проблеми – є дуже напруженою. Не врахування особливості формування водних ресурсів, їх двоєдиної ролі як елемента середовища і відновлюваного ресурсу в процесі підготовки та реалізації управлінських рішень, відсутність досконалого контролю, а також правовий нігілізм населення та варварське ставлення до водних об'єктів, призводить до катастрофічного їх стану.
Нині в Україні реально існує понад 22 тисячі малих річок, – стверджують науковці. Ще кілька десятиліть тому ними називалася цифра понад 60 тисяч. Три чверті питного водопостачання в країні здійснюється з поверхневих водотоків, більшість яких мають третій–шостий класи якості, тоді як системи водопідготовки для пиття, приготування їжі розраховані на перший, максимум другий клас. Розрахунки на базі діючої класифікації якості води свідчать: 88 % річок мають екологічний стан від «поганого» до «катастрофічного». Тобто вони непридатні для всіх видів водокористування. В Нижньому Придніпров'ї, Донбасі на сьогодні нема жодної чистої річки, а підземні водні об’єкти вкрай обмежені, або непридатні для водокористування. Лише в незначній мірі в басейнах малих річок залишилися природні території. В результаті більшість малих степових річок пересихають чи стають маленькими струмками.
Перебуваючи у несприятливих умовах щодо водних поновлюваних ресурсів, (1 тис. куб. метрів на 1 особу), Україна незадовільно реалізує жорсткі цільові програми з метою збереження й ощадливого використання запасів питної води. Українське водне законодавство не повною мірою здатне забезпечити захист водних об’єктів, оскільки, з одного боку, багато в чому залишається декларативним і часто не містить конкретних механізмів розв'язання існуючих проблем, а з іншого – не повною мірою враховує здобутки та досвід сучасного міжнародного екологічного законодавства. Зокрема, в українському законодавстві не існує процедури щодо організації участі громадськості в проведенні державної екологічної експертизи, недосконалі економічні механізми водокористування не дозволяють створити умови для самофінансування галузі.
Використання міжнародного права у питанні відповідальності за порушення природоохоронного законодавства і зокрема, водної політики, позитивно вплине на відносини з охорони, раціонального використання, відтворення та оздоровлення водних об'єктів в Україні.
Дуже повільним у водогосподарській сфері є формування, а головне впровадження інструментів екологічної політики, що притаманні суспільству з ринковими відносинами, не створено ефективної системи контролю за додержанням чинного водоохоронного законодавства. Діяльність контролюючих органів і органів влади з керування водними ресурсами є неефективною, оскільки швидкість розвитку негативних і незворотних процесів у водних об'єктах значно випереджає швидкість і результативність природоохоронних заходів.
Особливої актуальності набуває запобігання злочинам у сфері охорони вод. У цьому аспекті, головне питання – вдосконалення нормотворчої діяльності та практики застосування чинного законодавства щодо вирішення проблем відповідальності за забруднення та виснаження водних об'єктів, розслідування цих злочинів та їх запобігання.
Залучення громадськості до здійснення державної політики у сфері захисту довкілля і, зокрема, щодо захисту водного середовища дозволить використати значний потенціал для вдосконалення правових механізмів захисту вод, сприятиме підвищенню рівня правової освіти широких верств населення, а також поліпшить рівень профілактики правопорушень у цій сфері. НУО можуть бути і партнерами і контролерами органів влади у здійсненні реформ з водопостачання та водовідведення. Подальший розвиток питань, пов’язаних з поліпшенням доступу НУО до інформації у прийнятті важливих рішень, сприятимуть поліпшенню екологічної ситуації в Україні й сприятимуть подоланню негативних процесів, зокрема, у водному господарстві.
З метою поліпшення ситуації у питанні захисту вод, збереження водних угідь і поліпшення водного режиму та якості води водних об’єктів України пропонуємо здійснити низку заходів, зокрема:
Провести інвентаризацію існуючих водних об'єктів в Україні, відновити екологічні паспорти малих річок, щоб «знати стан здоров'я кожної, та підібрати рецепти лікування, оздоровлення».
Здійснити ґрунтовний аналіз законодавства щодо водно–болотних угідь і басейнів малих річок як водоформуючих територій та здійснити його вдосконалення, з врахуванням світового та зокрема, європейського досвіду, а також забезпечити взаємодію органів влади, контролюючих організацій, природо–користувачів, наукових структур та екологічної громадськості щодо його виконання.
Розробити Екологічний Кодекс України, у якому врахувати кращі здобутки національного законодавства та придатні для України надбання з Європейського досвіду. Внести зміни до Водного кодексу України, законів України «Про відходи», «Про екологічну експертизу». Прийняти низку нових законів, в яких передбачати впровадження, чітку регламентацію та моніторинг виконання оцінки економічних збитків та отримання економічних ефектів від вирішення водогосподарських проблем у реальному секторі економіки; економічних механізмів, які були б органічно пов'язані з інструментами соціально–економічного регулювання життєдіяльності суспільства в умовах ринкової економіки, горизонтальних зв'язків між економічними та водозахисними інструментами на місцевому, обласному (регіональному) та національному рівнях. Впровадити законодавчо–правове забезпечення доступу до інвестицій в природоохоронній сфері, реалізацію проекту «борги на вирішення екологічних проблем», процесу екологічного лізингу та екологічного страхування. Провести загально–структурну оптимізацію законодавчо–правового поля в сфері охорони вод, зокрема, положень щодо кримінально–правової охорони водних об'єктів, на основі глибокої й усебічної наукової аргументації та досліджень. Виконавчим комітетам місцевих Рад та державним органам охорони навколишнього природного середовища потрібно значно посилити контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій.
Зробити економічно невигідним використання стратегічних запасів підземних вод для промислових потреб.
Забезпечити прийняття урядом рішення про державну підтримку співробітництва та підтримки ініціатив всіх зацікавлених сторін, наукового забезпечення екологічної освіти та освіти в інтересах збалансованого розвитку і його виконання. Державним інституціям активніше використовувати досвід НУО з розробки та впровадженням еколого–освітніх і виховних програм, орієнтованих на практичну, дослідницьку діяльність, залучення молоді до різноманітних екологічних акцій, розвивати співпрацю з НУО, що забезпечить підвищення правової та екологічної культури громадян, сприятиме становленню громадянського суспільства в Україні.
Сприяти налаштуванню діалогу між різними секторами суспільства і переходу до спільного міжсекторального ухвалення рішень з питань реформи водного господарства.
Забезпечити верифікацію нових проектів законодавчих актів на предмет їх сумісності з acquis communautaire ЄС, організацію комплексної, науково обґрунтованої оцінки щодо їх відповідності нормам чинного законодавства, впливу на стан навколишнього природного середовища і якість природних ресурсів. Використати досвід зарубіжного законодавця для забезпечення позитивного впливу на відносини з охорони, раціонального використання, відтворення та оздоровлення водних об'єктів в Україні.
Для подолання негативних процесів, що відбуваються у водогосподарському комплексі Всеукраїнська екологічна ліга, також, пропонує змінити інституційну структуру у водогосподарському комплексі, зокрема, розділити і відокремити функції регулювання, контролю та господарської діяльності та запровадити басейновий принцип управління водними ресурсами.
Дивись також:
