Екологічна енциклопедія: вийшов з друку 2 том
Всеукраїнська екологічна ліга видала другий том Екологічної енциклопедії. Цей том охоплює статті (понад 1000), що починаються буквами Є – Н. Особливістю Екологічної енциклопедії є те, що в ній вміщено значний масив довідкового матеріалу у текстовій і табличній формах (статистичні дані, екологічні нормативи, гранично допустимі концентрації тощо). До статей здебільшого подано бібліографію. Інформативність статей посилюється 37 тематичними картами, 80 схемами та малюнками, 66 таблицями та 222 кольоровими фотографіями.
У Додатках до другого тому вміщено: тематичні карти; перелік основних міжнародних правових документів у сфері охорони навколишнього природного середовища та їх статус для України; дані про кількість і площі територій та об'єктів природно-заповідного фонду України за категоріями та адміністративними одиницями; об'єкти природно-заповідного фонду України загальнодержавного значення.
Вихід першого тому Екологічної енциклопедії був позитивно сприйнятий в наукових і педагогічних колах, діячами громадського екологічного руху, фахівцями в різних сферах діяльності, пов'язаної з екологічними питаннями. Проведені в різних регіонах України презентації цього видання засвідчили його важливість і необхідність, активізували увагу до загальних і регіональних екологічних проблем. Підготовка другого тому Енциклопедії здійснювалась з урахуванням висловлених зауважень і пропозицій.
Довідково.
Тритомна Екологічна енциклопедія (ЕЕ) — перше в Україні широкопланове науково-довідкове видання, в якому на основі узагальнення світового та національного досвіду подано інформацію про всі теоретичні й прикладні напрями екології. Видання Екологічної енциклопедії започатковано і здійснюється з ініціативи Всеукраїнської екологічної ліги.
Загальні засади добору статей до Екологічної енциклопедії ґрунтуються на положенні про те, що екологія є багатооб'єктною наукою, а екосистема — багатокомпонентною системою. Це відображено в словниковій структурі Енциклопедії. Реєстр термінів було складено на основі вивчення вітчизняної та зарубіжної енциклопедичної літератури, сучасних монографічних видань екологічного спрямування, підручників, словників, тематичних атласів, а також консультацій з фахівцями. В Енциклопедії з достатнім ступенем деталізації представлено поняття загальної екології, а також її розділів, що виокремилися за різними критеріями, — популяційної екології, аутекології, синекології, екосистемної екології, екології тварин, рослин, грибів, мікроорганізмів, вірусів, а також молекулярної, глобальної екології тощо. Разом з тим, відповідно до сучасної структури системи екологічних наук в Енциклопедії представлено й термінологічний апарат нових її складових — геоекології, техноекології та соціоекології.
Визначальною ознакою добору статей з геоекології є спрямування їх на висвітлення еволюції компонентів природи і природних умов, у т. ч. під впливом діяльності людини, на розкриття географічних аспектів взаємовідносин природи та суспільства, засад економічно, соціально та екологічно збалансованого розвитку, що є загальносвітовою концепцією, означеною як «Порядок денний на 21 століття». Великого значення у виданні надано питанням охорони природи, раціонального природокористування, заповідній справі. Зокрема, вміщено статті про об'єкти і території природно-заповідного фонду України загальнодержавного значення, а також про сучасні концептуальні підходи до створення Національної екомережі.
Об'єднуючим принципом добору статей з техноекології є аналіз різних чинників антропо-техногенного впливу на елементи екосистеми.
Увага акцентується на питаннях впливу різних видів забруднення довкілля на здоров'я людини, зокрема радіоактивного забруднення, що є особливо актуальним для України після Чорнобильської аварії. Специфічний термінологічний апарат склався останнім часом у галузі, яка досліджує об'єкти військової діяльності, — військовій екології, що також відображено в Енциклопедії.
У виданні вміщено матеріали про застосування нових біотехнологій, які базуються на запровадженні ДНК-елементів, генетичної інженерії.
Докладно представлено агроекологічні проблеми: сучасний стан ведення сільського господарства, формування екологічно стійких агроекосистем, створення природоохоронних систем землеробства.
Важливою невід'ємною частиною Екологічної енциклопедії є статті соціоекологічного змісту — з питань екологічної політики, екологічного законодавства і права, екологічної освіти та виховання, екологічної культури, етики та естетики, ролі громадськості у прийнятті екологічно важливих рішень. Читачі одержать також інформацію з етнічної екології, демографічної екології, екології людини. Належне місце відведено статтям, що розкривають зміст таких напрямів сучасної екології, як екологічне управління, аудит та менеджмент, еколого-економічні показники та оцінки, економічні інструменти реалізації екологічної політики тощо.
Враховуючи значення діяльності наукової спільноти, громадських організацій, до Реєстру термінів видання включено статті про наукові установи відповідного профілю, міжнародні й національні екологічні спілки та організації, конференції, стратегічні документи, програми з екологічних питань.
Велику кількість термінів вперше вміщено у вітчизняному енциклопедичному виданні. Енциклопедія має важливе значення для усталення українського термінологічного апарату в галузі екології.
Абсолютна більшість статей Енциклопедії — авторизовані. До її створення залучено висококваліфікованих фахівців у різних сферах теоретичних і прикладних питань екології, представників органів державної влади, громадського екологічного руху, політиків.
Дивись також:
