ГоловнаНа захисті довкілляОсвіта в інтересах сталого розвизкуМіжнародні документи

СТРАТЕГІЯ ЄЕК ООН ДЛЯ ОСВІТИ
В ІНТЕРЕСАХ ЗБАЛАНСОВАНОГО РОЗВИТКУ

Бачення проблеми

Наш погляд на перспективу – це бачення регіону, прихильного до  єдиних цінностей солідарності, рівності і взаємоповаги між людьми, країнами і поколіннями. Для такого регіону характерним є збалансований розвиток, включаючи забезпечення економічної життєздатності, справедливості, соціальної згуртованості, охорони навколишнього середовища і раціональне управління природними ресурсами, з тим, щоб задовольнити потреби нинішнього покоління, не обмежуючи при цьому можливостей майбутніх поколінь задовольняти свої потреби .
Освіта, крім того, що вона є одним з прав людини , виступає й однією з передумов для досягнення збалансованого розвитку і найважливішим інструментом ефективного управління, обґрунтованого прийняття рішень і розвитку демократії. Таким чином, освіта в інтересах збалансованого розвитку може сприяти втіленню нашого бачення у дійсність. Освіта в інтересах збалансованого розвитку розвиває і зміцнює потенціал окремих осіб, груп, спільнот, організацій і країн, що дає можливість мати власну думку і робити вибір в інтересах збалансованого розвитку. Вона може сприяти зміні поглядів людей, даючи їм можливість робити наш світ безпечнішим, здоровішим і більш процвітаючим, тим самим поліпшуючи якість життя. Освіта в інтересах збалансованого розвитку може забезпечити критичне мислення і сприяти підвищенню інформованості, а також розширенню можливостей, що дасть змогу розробляти нові підходи і концепції й розвивати нові методи і засоби їх здійснення.

Вступ

1. Мандат на підготовку Стратегії визначено в заяві міністрів навколишнього  середовища регіону ЄЕК ООН, зробленій на їхній п’ятій Конференції «Довкілля для Європи» (Київ, травень 2003 року). У Стратегії втілено досвід, накопичений як у самому регіоні, так і в світі. Вона також є внеском у підготовлені Організацією Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) основні положення проекту плану здійснення Десятиріччя освіти Організації Об’єднаних Націй в інтересах збалансованого  розвитку, повністю відповідає їм і покликана стати основою для проведення Десятиріччя на регіональному рівні та реалізації рішень Всесвітньої зустрічі на вищому рівні зі збалансованого розвитку.

2. Стратегію було розроблено на основі процесу партнерства, в якому взяли участь уряди, освітні заклади, НУО та інші зацікавлені учасники регіону ЄЕК ООН, а також міжнародні організації.

3. Ця Стратегія має сприяти переходу до освіти в інтересах збалансованого розвитку (ОЗР) і заохочувати цей процес у регіоні ЄЕК ООН, тим самим роблячи внесок у практичну реалізацію нашого єдиного бачення.

4. До регіону ЄЕК ООН входять країни з багатим культурним різноманіттям і різними соціально-економічними і політичними умовами. Перспективи збалансованого розвитку значною мірою залежать від зміни способу життя і структури споживання і виробництва, і в той же час вони пов’язані з повагою до потреб країн, для яких важливим завданням залишається скорочення масштабів злиденності.

5. Для реалізації Стратегії в регіоні є не тільки всі передумови, а й виникла потреба в цьому. В багатьох країнах регіону сформовано освітні системи із залученням професійних педагогів, забезпечено одержання початкової освіти  і дотримано принципу рівноправності на одержання освіти для всіх, досягнуто високого рівня грамотності, створено науковий потенціал і передбачено участь громадянського суспільства. Однак треба буде вирішити нові завдання для ефективного здійснення принципів ОЗР. Необхідно підвищити рівень систем освіти з тим, щоб вони враховували міждисциплінарний характер ОЗР, розширити залучення громадянського суспільства і мобілізувати адекватну інституціональну і матеріально-технічну підтримку.
I. ЦІЛІ І ЗАВДАННЯ

6. Мета цієї Стратегії полягає в заохоченні держав – членів ЄЕК ООН до розвитку і включенню ОЗР у свої системи формальної освіти у рамках усіх відповідних навчальних дисциплін, а також у неформальну освіту і навчання. Такий підхід озброїть людей знаннями і спеціальними навичками у сфері збалансованого розвитку, підвищить компетентність їх і впевненість у собі, а також розширить їхні можливості вести здоровий і повноцінний спосіб життя в гармонії з природою  і виявляти турботу про соціальні цінності, рівноправність статей і культурне різноманіття.

7. Завданнями Стратегії, яка зробить внесок у здійснення цієї мети, є:

а) забезпечення того, щоб механізми політики, нормативно-правова база і організаційні основи були опорою для ОЗР;

б) сприяння збалансованому розвитку шляхом формального і неформального навчання і освіти;

в) освоєння педагогами знань, що дають можливість включати питання збалансованого розвитку в предмети, що вони їх викладають;

г) забезпечення доступності навчальних засобів і навчально-методичних посібників з ОЗР;

д) сприяння науковим дослідженням у галузі ОЗР і розвитку ОЗР;

е) зміцнення співробітництва у галузі ОЗР на всіх рівнях у межах регіону ЄЕК ООН.

II. ОХОПЛЕННЯ

8. Стратегія буде прийнята зацікавленими державами  членами ЄЕК ООН. Держави за межами регіону також закликаються до її дотримання.

9. Стратегію адресовано урядам; вона містить обґрунтування і рекомендації стосовно розроблення політики і підготовки заходів щодо включення питань збалансованого розвитку в освіту і навчання з участю педагогів та інших зацікавлених сторін. Оскільки в освіті в інтересах збалансованого розвитку необхідно враховувати місцеві, субнаціональні, національні та регіональні умови, вона дає можливість по-різному висвітлювати різні аспекти збалансованого розвитку залежно від країни і сфери освіти. Стратегія слугуватиме гнучкою основою для країн регіону з урахуванням тієї обставини, що на її здійснення впливають пріоритети країн та ініціативи, що приймаються з урахуванням їхніх конкретних потреб і умов.

10. Стратегія заохочує міжвідомче , багатостороннє співробітництво і партнерство, тим самим стимулюючи вкладання матеріальних і людських ресурсів в ОЗР.

11. До Стратегії включено основоположні принципи документа «Освіта для всіх: виконання наших загальних зобов'язань» .

12. У Стратегії підтримується здійснення положень багатосторонніх природоохоронних та інших відповідних угод у галузі комунікацій, освіти, участі громадськості й підвищення її поінформованості. Вона також має підтримати реалізацію принципу 10 у прийнятій у Ріо-де-Жанейро Декларації щодо навколишнього середовища і розвитку, Оргуської конвенції , цілей розвитку Декларації тисячоліття Організації Об’єднаних Націй  і концепції якісної освіти  шляхом заохочення прозорості процесу прийняття рішень, що передбачає участь громадськості й підзвітність перед нею, а також розширення можливостей людей.

III. ПРИНЦИПИ

13. Потрібно розглянути змінюване значення поняття «збалансований розвиток»  (ЗР). Тому розвиток сталого суспільства слід розуміти як безперервний процес навчання, дослідження проблем і дилем, де правильні відповіді й рішення можуть змінюватися в міру накопичення досвіду. Цілі навчання у рамках ОЗР мають включати розширення знань, розвиток спеціальних навичок, інтелекту, формування життєвої позиції й цінностей.
14. ОЗР все ще продовжує формуватися як широка і всеосяжна концепція, що охоплює пов'язані між собою екологічні, економічні та соціальні проблеми. Вона розширює концепцію екологічної освіти (ЕО), яка дедалі більшою мірою орієнтується на широке коло питань розвитку. ОЗР також охоплює різні елементи освіти з проблем розвитку та елементи інших тематичних форм освіти. Тому екологічну освіту потрібно й надалі розвивати і доповнювати освітою в інших галузях у рамках комплексного підходу до освіти в інтересах збалансованого розвитку.

15. Ключовими темами ЗР є, зокрема, скорочення масштабів злиденності, громадянськість, мир, етичність, відповідальність у локальному і глобальному контексті, демократія і управління, справедливість, безпека, права людини, охорона здоров’я, рівноправність статей, культурне різноманіття, розвиток сільських і міських районів, економіка, структури виробництва і споживання, корпоративна відповідальність, охорона навколишнього середовища, управління природними ресурсами і біологічне та ландшафтне різноманіття . Розгляд таких різних тем у рамках ОЗР потребує застосування цілісного підходу .

16. У ході здійснення ОЗР слід розглянути такі сфери:  удосконалення початкової освіти, переорієнтація освіти у напрямі збалансованого розвитку, підвищення поінформованості громадськості і заохочення професійної підготовки .

17. У рамках ОЗР слід виховувати повагу до різних культур і їх розуміння, а також висвітлювати зроблений ними внесок. Необхідно визнавати роль корінних народів і залучати їх як партнерів у процес розроблення освітніх  програм. Слід належним чином оцінити і зберегти традиційні знання як складову ОЗР.

18. В учнів усіх рівнів слід заохочувати розвиток системного, критичного й творчого мислення й ставлення до життя, де відображались би місцеві й глобальні проблеми; все це є необхідною умовою для діяльності в інтересах збалансованого розвитку .

19. ОЗР  це процес, що триває протягом усього життя, починаючи з раннього дитинства до отримання вищої освіти і освіти для дорослих, і виходить за межі формальної освіти. Оскільки система цінностей, спосіб життя і життєві установки формуються в ранньому віці, особливого значення набуває освіта для дітей. З урахуванням того, що навчання відбувається в міру того, як ми виконуємо різні завдання протягом нашого життя, ОЗР слід  розглядати як процес, що охоплює всі елементи життєвої сфери. Потрібно добиватися її органічного включення в навчальні програми на всіх рівнях, включаючи професійну освіту, підготовку педагогів і безперервну освіту для фахівців і керівників.

20. Вища освіта має зробити істотний внесок в ОЗР у процесі формування відповідного багажу знань і компетентності.

21. У процесі ОЗР слід брати до уваги різні місцеві, національні й регіональні умови, а також глобальний контекст, добиваючись рівноваги між глобальними і місцевими інтересами.

22. ОЗР могла б також зробити внесок у розвиток сільських і міських районів шляхом розширення доступу до освіти і підвищення її якості. Особливу користь це принесло б населенню сільських районів.

23. Розгляд етичних аспектів, включаючи проблеми рівності, солідарності та взаємозалежності нинішнього і майбутнього поколінь, а також взаємозв’язків між людиною і природою, між бідністю і багатством, є в центрі концепції збалансованого розвитку і, таким чином, має життєво важливе значення для ОЗР. Почуття відповідальності є невіддільним від етики і набуває практичного значення для ОЗР.

24. У змісті формального ОЗР слід органічно поєднувати накопичений соціальний досвід і роботу за межами школи. Педагоги , залучені до ОЗР, відіграють важливу роль у сприянні цьому процесу і в заохоченні діалогу між учнями і студентами, з одного боку, і владою й громадянським суспільством  – з іншого. Така спрямованість ОЗР дає можливість системі освіти подолати свою ізольованість від суспільства.

25. ОЗР включає ініціативи розвитку культури взаємоповаги у спілкуванні й у процесі прийняття рішень, завдяки чому відбувається зміщення акцентів від методів, орієнтованих лише на передачу інформації, до ширшого впровадження активних методів навчання . У цьому зв'язку слід визнати внесок ОЗР у формування політики і прийняття рішень на основі діалогу і комплексного підходу. Слід також враховувати роль ОЗР у розвитку і посиленні демократичних принципів , що ґрунтуються на участі громадськості, зокрема її вклад у розв’язання конфліктів у суспільстві й досягнення справедливості, в тому числі по лінії місцевих «порядків денних на XXI століття».

26. ОЗР потребує налагодження багатостороннього співробітництва і партнерства. Її основними суб’єктами є уряди і місцеві органи управління, сектори освіти і науки, сектор охорони здоров’я, приватний сектор, промисловість, транспорт і сільське господарство, профспілки, засоби масової інформації, неурядові організації, різні спільноти, корінні народи і міжнародні організації.

27. В ОЗР мають бути відображені багатосторонні природоохоронні угоди і відповідні міжнародні угоди, що стосуються ЗР.

IV. ВПЛИВ НА ОСВІТУ

28. ОЗР потребує переорієнтації основної уваги із забезпечення знань на пророблення проблем і знаходження можливих рішень. Таким чином, в освіті слід зберігати традиційний акцент на викладання окремих предметів, і в той же час відкрити можливості для багатостороннього і міждисциплінарного аналізу ситуацій реального життя. Все це може вплинути на структуру навчальних програм і методи викладання, змушуючи педагогів відмовитися від ролі виключно передавальної ланки, а учнів  від ролі лише одержувачів. Замість цього їм слід діяти разом.

29. Заклади формальної освіти відіграють важливу роль у розвитку здібностей у ранньому віці, даючи знання і впливаючи на формування життєвої позиції та поведінку. Важливо добиватися того, щоб усі учні й студенти набували відповідних знань про ЗР і були поінформовані про вплив рішень, що йдуть врозріз зі збалансованим розвитком. Будь-який освітній заклад у цілому,  включаючи учнів і студентів, викладачів, адміністраторів та інший персонал, а також батьків, має додержуватися принципів ЗР.

30. Важливо підтримувати діяльність у сфері неформальної освіти і навчання у рамках ОЗР, оскільки вона є найважливішим елементом, що доповнює формальну освіту, не в останню чергу в плані навчання дорослих. Неформальна ОЗР відіграє особливу роль, оскільки часто вона дає можливість більшою мірою орієнтуватися на потреби учнів, застосовувати активні методи навчання і сприяти вдосконаленню навичок протягом усього життя. Навчання у процесі роботи сприяє професійному росту як роботодавців, так і працівників за наймом. З огляду на це слід визнавати і заохочувати співробітництво між різними суб'єктами, залученими в усі форми ОЗР.

31. Адекватна початкова професійна підготовка і перепідготовка педагогів і створення для них можливостей для обміну досвідом мають винятково важливе значення для забезпечення успіху ОЗР. Маючи вищий рівень поінформованості й більші знання з тематики збалансованого розвитку, зокрема про аспекти ЗР, що стосуються сфери їхньої діяльності, педагоги можуть працювати з більшою віддачею і вчити на власному прикладі. Професійну підготовку слід також тісніше ув’язувати з відповідними результатами науково-дослідної роботи у сфері ЗР.

32. Успіх як викладання, так і оволодіння учнями знаннями у галузі ОЗР  значною мірою залежить від змісту, якості й наявності навчально-методичних матеріалів. Однак подібні матеріали є не в усіх країнах. Ця проблема є актуальною для всього сектора формальної освіти, а також для неформального навчання і освіти. З огляду на це слід докласти значних зусиль для розроблення й тиражування таких матеріалів. Слід заохочувати єдність змісту навчально-методичних матеріалів, що застосовують у системах формальної і неформальної освіти, при цьому завдання полягає в тому, щоб забезпечити відповідність їх тематиці ЗР і доступність на місцях.

33. Для того, щоб бути ефективною, ОЗР має:

а) розглядатися в двох аспектах: 1) через інтеграцію тем ОЗР в усі відповідні навчальні дисципліни, програми і курси; 2) через організацію занять за конкретними тематичними програмами і курсами;

б) приділяти особливу увагу позитивному досвіду навчання, що сприяє формуванню сталої поведінки, зокрема в закладах освіти, на робочих місцях, в сім’ї та суспільстві;

в) зміцнювати співробітництво і партнерство між педагогічною громадськістю та іншими зацікавленими сторонами. Збільшення масштабів залучення приватного сектора і промисловості в освітні процеси буде сприяти розв’язанню проблем, пов’язаних з бурхливим розвитком технологій і змінами умов праці. Налагодження тісних зв’язків між навчальним процесом і життям суспільства дасть можливість учням набувати додаткового практичного досвіду;

г) сприяти розумінню суті глобальних, регіональних, національних і місцевих екологічних проблем шляхом роз’яснювання життєвого циклу і приділення основної уваги не тільки впливові на навколишнє середовище, а й соціально-економічним наслідкам, розглядаючи як природне, так і антропогенно змінене навколишнє середовище;

д) застосовувати широкий діапазон методів навчання, в тому числі активних і тих, що орієнтовані на конкретні процеси і знаходження рішень, адаптованих до потреб учнів. Крім традиційних методів слід, зокрема, використовувати дискусії, створення концептуальних карт і карт сприйняття, філософське осмислення світу, роз’яснення ціннісних категорій, рольові та імітаційні ігри, підготовку сценаріїв розвитку, моделювання, ігри, інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ), обстеження, тематичні дослідження, екскурсії й позакласне навчання, підготовку проектів, що їх виконують учні, аналіз передового досвіду, вивчення досвіду, набутого на виробництві, і розв’язання проблем;

е) підкріплюватися відповідними навчальними матеріалами, серед яких  методологічні, педагогічні й дидактичні видання, підручники, наочні приладдя, брошури, тематичні дослідження і приклади передового досвіду, електронні, аудіо- і відеозасоби.

34. Уряди мають надавати підтримку неформальному навчанню й освіті, оскільки наявність поінформованих громадян і обізнаних споживачів є найважливішим фактором реалізації заходів щодо забезпечення збалансованості через їхній вибір і дії, включаючи місцеві «порядки денні на ХХI століття».

35. Неформальне навчання і освіта, в тому числі програми підвищення поінформованості громадськості, мають бути націлені на забезпечення кращого розуміння зв'язків між соціально-економічними і екологічними проблемами на місцевому і глобальному рівнях, включаючи тимчасову перспективу. Спільноти, сім’я, засоби масової інформації та НУО є важливими суб’єктами діяльності, спрямованої на підвищення поінформованості громадськості про ЗР.

36. Неурядові організації (НУО) є важливими джерелами знань, засвоюваних у межах освіти і неформального навчання, які здатні практично впливати на процеси розширення прав і можливостей громадянського суспільства, а також забезпечувати узагальнення і переробку наукових знань і фактів у легкодоступну для розуміння інформацію. Слід визнавати, заохочувати і підтримувати їхню роль як посередників між урядами і широкими колами громадськості. Партнерства між НУО, урядами і приватним сектором істотно збагатять ОЗР.

37. Засоби масової інформації  потужна сила орієнтації вибору споживачів і способу життя, особливо стосовно дітей і молоді. Завдання полягає у тому, щоб мобілізувати їхні «ноу-хау» і канали розподілу для передачі достовірної інформації та найважливіших повідомлень з питань збалансованого розвитку.

38. Усі категорії трудящих можуть робити внесок у забезпечення збалансованості на місцевому, регіональному і національному рівнях. Розроблення спеціалізованих програм професійної підготовки для набуття фахівцями і керівниками знань і навичок в інтересах сприяння ЗР визначено як один з вирішальних важливих компонентів освіти в інтересах збалансованого розвитку .

39. Таким чином, професійна й безперервна освіта покликана відігравати дуже важливу роль, і в зв’язку з цим її слід організовувати для керівників і всіх фахівців, у першу чергу для тих, хто займається питаннями планування і управління. Вона має бути спрямована на формування знань і поінформованості про ЗР. Безперервну освіта поділяють на дві основні сфери: а) підвищення рівня знань і спеціальних навичок; і б) набуття нової кваліфікації, необхідної для роботи за іншими спеціальностями і в інших умовах. Безперервне навчання є однією зі сфер, на якій сприятливо позначиться співробітництво між сектором освіти, зацікавленими сторонами і суспільством у цілому.

40. До програм підготовки слід включати ключові теми ЗР; у них також слід враховувати потреби фахівців різних профілів і актуальність цих тем для їхніх напрямів роботи. Особливу увагу слід приділяти дисциплінам, пов’язаним з основним колом обов’язків фахівців конкретного профілю і впливом їхньої діяльності на соціально-економічні умови і стан навколишнього середовища.

41. Для того, щоб ОЗР увійшла до програми подальших перетворень, орієнтованих на побудову більш сталого суспільства, сама освіта має бути перебудована. Слід заохочувати наукові дослідження, які можуть позитивно вплинути на ОЗР. Є потреба у налагодженні більш тісного співробітництва і партнерства між зацікавленими сторонами в галузі наукових досліджень і розробок, на етапах від виявлення проблем до роботи з новими знаннями та доведення їх до населення і використання. Слід здійснювати обмін результатами наукових досліджень і розробок на місцевому, регіональному і глобальному рівнях і забезпечувати застосування їх на різних ступенях системи освіти і практичної діяльності.

V. ОРГАНІЗАЦІЙНА ОСНОВА РЕАЛІЗАЦІЇ

1. Реалізація на національному/державному рівні

42. Кожна країна несе відповідальність за здійснення цієї Стратегії. Застосування принципів ЗР у рамках усієї системи освіти потребуватиме активної політичної підтримки на всіх рівнях управління. З цією метою рекомендовано, щоб усі країни забезпечили переклад тексту Стратегії на свою(ї)  офіційну(і) мову(и) і, у разі потреби, на мови меншин, а також її поширення серед відповідних органів влади, і призначили координатора.
43. Ефективне здійснення Стратегії зумовлює потребу у включенні її положень до стратегії планування, інвестиційної діяльності і керування державою і органів місцевого управління на всіх рівнях освіти і для всіх видів освітніх закладів і організацій. Водночас у процесі здійснення слід забезпечувати координацію і конструктивну взаємодію з іншими відповідними державними двосторонніми і багатосторонніми ініціативами. Правові, економічні й комунікаційні інструменти слід адаптувати до конкретних обставин кожної держави. Таким чином, країни будуть реалізовувати відповідні положення з урахуванням своїх законодавства, політики і організаційних можливостей.

44. Країни мають визначити свої діючі зобов’язання стосовно форм спілкування, освіти і участі громадськості, а також підвищення поінформованості, закріплені в міжнародних природоохоронних та інших відповідних угодах, з метою послідовного здійснення їх у рамках ОЗР.

45. У секторі освіти працюють численні суб’єкти, діяльність яких у різних країнах регламентується різними нормативно-адміністративними системами. Крім того, він орієнтований на людей різного віку, що мають різний соціальний статус. Завдання полягає у реформуванні процесу формулювання політики і організаційних основ сектора освіти на принципах довіри, урахування інтересів усіх груп суспільства і взаємодоповнюваності, а також заохочення самооцінки. Важливо, щоб особи, відповідальні за формальну, неформальну освіту і навчання, співробітничали у процесі здійснення цієї Стратегії з іншими відповідними органами державної влади.

46. Слід визнавати і зміцнювати як важливий механізм раціонального управління співробітництво, солідарну відповідальність і провідну роль усіх відповідних державних органів. Зокрема, міністерствам освіти і навколишнього середовища слід здійснювати співробітництво і очолити роботу з ініціювання і заохочення подальшої інтеграції проблем ЗР у політику, програми і навчальні плани на всіх рівнях системи формальної освіти і проводити оцінку здійснення Стратегії. Водночас потрібно налагоджувати тісне й ефективне співробітництво з іншими органами державної влади і зацікавленими сторонами, зокрема з органами, що відповідають за розвиток економіки. 

47. Потрібен механізм для координації здійснення Стратегії на державному рівні, а також для обміну інформацією і стимулювання партнерських союзів з участю різних суб’єктів . Одним з можливих рішень є створення «національної платформи ОЗР» під егідою рад зі збалансованого розвитку або інших відповідних органів, що об’єднують фахівців різних секторів.
48. Одним з ключових елементів здійснення Стратегії мають стати національні  (державні) плани дій. Країнам слід прийняти рішення про призначення організації, на яку буде покладена відповідальність за підготовку проекту національного плану дій.

49. Національний план дій слід розробляти з урахуванням підходу, що ґрунтується на принципах участі. Таким чином, слід забезпечити залучення всіх відповідних зацікавлених сторін. Необхідно враховувати фактичний стан справ у країні. З огляду на те, що країни, можливо, захочуть визначити власні пріоритети і графіки здійснення Стратегії, виходячи зі своїх потреб, політики і програм, положення цього розділу могли б слугувати орієнтиром у цій роботі. В національних планах дій слід передбачати завдання, види діяльності, заходи, попередній графік, засоби здійснення та інструменти оцінки.

2. Сфери діяльності

Забезпечення того, щоб механізми політики, нормативно-правова база і організаційні основи були опорою для заохочення ОЗР

50. Політика, законодавство, організаційні основи і навчальні плани мають охоплювати ОЗР і бути їй опорою. Ключем до досягнення цієї мети могли б стати: прийняття основоположних документів щодо ОЗР на всіх рівнях освіти; стимулювання розвитку міжвідомчого і багатостороннього співробітництва, у разі потреби включаючи створення консультативних механізмів; включення принципів ЗР у навчальні програми і спеціальні курси на всіх рівнях вищої освіти, особливо у процесі початкової підготовки викладачів; поліпшення матеріальної бази освіти з орієнтацією управління навчальними закладами на ЗР, а також зміцнення зв’язків між природними, економічними, політичними і суспільними науками у рамках як міждисциплінарних, так і спеціалізованих досліджень. Необхідно забезпечувати належний баланс при проведенні міждисциплінарних, багатодисциплінарних і спеціалізованих досліджень.

Заохочення ЗР у рамках формального і неформального навчання і освіти

51. Слід заохочувати підвищення поінформованості громадськості про  ЗР у рамках закладів формальної освіти, а також через спільноти, сім’ю, засоби масової інформації та НУО.

52. Необхідно на постійній основі підвищувати професійні навички і знання у сфері збалансованого розвитку, що, таким чином, має стати частиною навчання людей протягом всього їхнього життя, включаючи осіб, зайнятих у таких секторах, як державна адміністрація, приватний сектор, промисловість, транспорт і сільське господарство. Накопичення нових знань і необхідність застосування нових спеціальних навичок для надання конкретнішого змісту концепції ЗР як завжди буде залишатися нагальною потребою, оскільки багато напрямів спеціальних знань перебувають у процесі безперервного розвитку.

53. Ключовими напрямами діяльності для досягнення цієї мети могли б стати: надання можливостей для проходження пов’язаного з ЗР навчання у рамках безперервної освіти для фахівців, включаючи тих, що працюють у сфері планування, управління і засобів масової інформації; заохочення і підтримка здійснюваної на рівні спільнот діяльності щодо підвищення поінформованості у галузі ЗР; розвиток співробітництва з НУО і підтримка їхньої діяльності у сфері освіти; заохочення співробітництва між закладами формальної освіти і неформальними організаціями, а також просвітницьких заходів; заохочення діяльності засобів масової інформації щодо інформування і проведення дискусій з проблем ЗР з охопленням широких кіл громадськості.

Підвищення кваліфікації працівників сектора освіти для залучення їх у ОЗР

54. У педагогів, адміністраторів і керівників на всіх рівнях системи освіти є потреба у підвищенні своїх знань про освіту в інтересах збалансованого розвитку, з тим, щоб вони могли давати необхідні рекомендації й надавати допомогу. В цьому зв’язку на всіх рівнях формальної і неформальної освіти слід докладати зусиль щодо підвищення рівня компетентності.

55. Ключовими напрямами для досягнення цієї мети могли б бути: стимулювання підвищення кваліфікації працівників системи освіти, включаючи організацію заходів для адміністраторів щодо підвищення поінформованості їх про проблеми ЗР; розроблення критеріїв атестації професійних знань у сфері ОЗР; впровадження і розвиток систем управління в інтересах ЗР у рамках закладів формальної освіти і в умовах неформальної освіти; включення питань, що стосуються ЗР, у програми підготовки і перепідготовки педагогів на всіх рівнях освіти; заохочення педагогів, у тому числі тих, які працюють у сферах неформальної освіти і навчання, до обміну досвідом.

Забезпечення доступності необхідних засобів навчання і навчально-методичних матеріалів для ОЗР

56. Слід розробити і адаптувати до місцевих умов і потреб навчально-методичні матеріали для ОЗР на всіх рівнях у рамках як загальних курсів і спеціальної освіти, так і самоосвіти.

57. Ключовими напрямами для досягнення цієї мети могли б бути: стимулювання розроблення і публікації навчально-методичних матеріалів для педагогів, учнів, наукових працівників на всіх рівнях системи освіти і професійної підготовки, і в першу чергу на місцевих мовах; заохочення до  розроблення і застосування електронних, аудіо-, відео- і мультимедійних засобів, а також наочних приладь для навчання і обміну інформацією; полегшення доступу за допомогою електронних засобів та Інтернету до ресурсів і інформації, що стосуються ОЗР; забезпечення однорідності змісту навчально-методичних матеріалів, призначених для формального і неформального навчання і освіти; розроблення відповідних стратегій поширення інформації.

Сприяння науковим дослідженням у сфері ОЗР і розвитку ОЗР

58. Є потреба у наукових дослідженнях і розробках у різних сферах ОЗР, зокрема у сфері ефективних методів навчання, інструментів оцінки, формування життєвих установок і цінностей, шкільного/інституціонального розвитку і впровадження інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ). Дослідження і розробки у сфері ОЗР мають забезпечувати постійну основу для розвитку ОЗР.

59. Результати наукових досліджень і розробок слід поширювати серед усіх учасників процесу на місцевому, регіональному і глобальному рівнях і використовувати на різних ступенях системи освіти.

60. Ключовими напрямами для досягнення цієї мети могло б бути ініціювання і заохочення до вивчення і пророблення таких питань: зміст ОЗР і методів викладання і навчання; економічний ефект ОЗР і стимули до нього; варіанти включення аспектів ЗР з урахуванням місцевого контексту в різні навчальні дисципліни з приділенням першочергової уваги науковим дослідженням, які дають можливість об’єднувати різні напрями ЗР; показники та інструменти оцінки в інтересах ОЗР, а також обмін результатами наукових досліджень і прикладами передового досвіду.

3. Міжнародне співробітництво

61. Співробітництво у сфері освіти в інтересах збалансованого розвитку, крім забезпечення зміцнення і вдосконалення ОЗР в окремих країнах, могло б сприяти досягненню взаєморозуміння, зміцненню довіри і прищепленню поваги до культурних цінностей і тим самим дало б змогу налагодити стосунки дружби між народами і країнами і зробити внесок у справу зміцнення миру і підвищення добробуту.

62. На рівні регіону необхідно спостерігати за процесом здійснення Стратегії, полегшувати його та надавати підтримку співробітництву в сфері ОЗР. У рамках регіонального процесу слід враховувати й інші події, що відбуваються в зв’язку з проведенням Десятиріччя освіти в інтересах збалансованого розвитку Організації Об’єднаних Націй, які можуть розглядатися як внесок у глобальні ініціативи у сфері ОЗР.

63. Регіон має великий досвід міжнародного співробітництва у сфері освіти, і в першу чергу вищої освіти. Ряд національних і субрегіональних мереж у сфері освіти, робочих груп і асоціацій університетів, програм і партнерських об'єднань розпочали роботу, спрямовану на розвиток багатодисциплінарних форм освіти, щоб знайти шляхи розв’язання проблем, пов’язаних зі збалансованим розвитком. Завдання полягає в тому, як найефективніше використати їхній досвід і потенціал для заохочення ОЗР. Ще одним завданням є проведення досліджень з питань, пов’язаних з ОЗР, які ще належним чином не висвітлені на міжнародному рівні. Крім цього, є потреба у налагодженні міжнародного співробітництва щодо питань ОЗР у сфері дошкільної та шкільної освіти.

64. Пріоритетну увагу слід приділяти проведенню регіональних і субрегіональних форумів з участю працівників сфери освіти, зокрема державних службовців, педагогів і наукових працівників, а також інших зацікавлених учасників для обміну досвідом і передовою практикою з питань, пов'язаних із ЗР і ОЗР.

65. Багатогранний характер ОЗР потребує, щоб, крім представників педагогічної громадськості, для роботи з реалізації Стратегії на принципах партнерства були запрошені інші зацікавлені міжнародні учасники. Це насамперед стосується міжнародного співробітництва, метою якого є підвищення рівня знань і підготовки у сфері ЗР різних категорій фахівців і керівників.

66. У різних частинах регіону ЄЕК ООН є свої особливості у плані накопичення досвіду і наявних потреб. Необхідно зміцнювати  субрегіональне співробітництво. Воно дасть можливість проводити спільну роботу для розв'язання тих проблем, які мають першочергове значення для даного субрегіону, і тим самим допоможе країнам у досягненні ними найоптимальніших практичних результатів.

67. Потрібно провести додаткову оцінку потреб різних субрегіонів. Особливу увагу слід приділяти країнам Східної Європи, Кавказу й Центральної Азії (СЄКЦА)  і Південно-Східної Європи у вирішенні їхніх основних проблем у сфері екологічної освіти і освіти в інтересах збалансованого розвитку. До числа таких проблем належать брак задовільних навчально-методичних матеріалів, недовикористання можливостей вищої освіти і науково-дослідних інститутів, нестача кваліфікованих педагогів і недостатня поінформованість, а також недостатній розвиток міжвідомчого і багатостороннього співробітництва з питань ОЗР. Ще однією проблемою, яку потрібно розв’язати у країнах Південно-Східної Європи і СЄКЦА, є незадовільна якість освіти, яку надають дітям, що живуть у сільських районах, і брак фінансових і людських ресурсів для розвитку ОЗР у цих регіонах. Таким чином, нарощування потенціалу і надання фінансової допомоги й підтримки освітнім, науково-дослідним та інформаційно-пропагандистським програмам у сфері ЗР у країнах з перехідною економікою слід визнати важливою проблемою і приділяти їй належну увагу з боку урядів, відповідних організацій і донорів .

68. Ключовими напрямами могли б бути: зміцнення наявних регіональних і субрегіональних союзів і мереж, що працюють у сфері ОЗР, і заохочення програм обміну досвідом, двостороннього співробітництва і партнерських об'єднань; використання у разі потреби діючих міжнародних юридично зобов'язуючих документів, зокрема Оргуської конвенції та інших відповідних угод, спрямованих на підвищення поінформованості щодо ЗР; сприяння обміну інформацією про передову практику й досвід, нововведення й про національний досвід і проекти розвитку співробітництва щодо розв'язання проблем, що стосуються ОЗР, наприклад, шляхом використання засобів ІКТ і вебсайту ЄЕК ООН; включення ОЗР у відповідні двосторонні й багатосторонні програми; заохочення і участь НУО та інших великих об’єднань у міжнародному співробітництві у сфері ОЗР; заохочення і координація міжнародних заходів, спрямованих на підвищення поінформованості у сфері ОЗР, і заохочення обміну досвідом.

69. Для забезпечення ефективності управління і зв'язків на регіональному рівні потрібно призначити координаторів з ОЗР в усіх державах  членах ЄЕК ООН і відповідних міжнародних організаціях. Керівний комітет, що складається з представників секторів освіти і охорони навколишнього середовища (або інших відповідних секторів), міг би бути заснований для здійснення подальшої діяльності щодо здійснення Стратегії. Механізм процесу «Довкілля для Європи» можна було б використовувати як партнерську платформу для регіонального співробітництва у сфері ОЗР, а Комітет ЄЕК ООН з екологічної політики  як  орган для розгляду ходу здійснення Стратегії відповідно до програми роботи Комітету.

70. На своїх конференціях «Довкілля для Європи»   міністри, можливо, вважатимуть за доцільне обговорити хід роботи, спрямованої на здійснення Стратегії на основі національних та інших відповідних доповідей. Разом з цим в огляди результативності екологічної діяльності можна включати аналіз зусиль певних країн у сфері ОЗР.

4. Функції й сфери відповідальності

71. Урядам слід відігравати активну роль у справі заохочення і сприяння реалізації Стратегії в своїх країнах. Вони мають проводити оцінку і на регулярній основі відстежувати хід здійснення Стратегії на всіх рівнях управління.

72. Місцевим органам управління освітою і закладам формальної освіти пропонується взяти на себе відповідальність за реалізацію відповідних положень Стратегії та контроль за їх виконанням.

73. Відповідним зацікавленим сторонам, включаючи місцеві органи управління, сектори освіти і  науки, сектор охорони здоров’я, приватний сектор, промисловість, транспорт і сільське господарство, профспілки, засоби  масової інформації, неурядові організації, різні спільноти, корінні народи і міжнародні організації, слід запропонувати визначити свої пріоритети і сфери відповідальності за здійснення Стратегії й проведення подальших заходів.

5. Фінансування

74. Забезпечення належного фінансування діяльності, спрямованої на здійснення Стратегії, є важливою попередньою умовою її успішної реалізації. Для точної оцінки витрат на заходи щодо здійснення, які потрібні для досягнення цілей Стратегії, і забезпечення окупності цих вкладень, істотне значення має розуміння цінності освіти у процесі ознайомлення суспільства з політикою і практикою ЗР. Освіту слід розглядати як вкладення, яке окупиться у довгостроковій перспективі.

75. Витрати на здійснення цієї Стратегії, як правило, має нести кожна країна. У цьому зв'язку уряди мають забезпечувати наявність належних ресурсів. Багато запропонованих заходів могли б вписатися у рамки вже здійснюваної у секторі освіти роботи. Деякі заходи легше було б здійснити у вигляді субрегіональних і регіональних проектів.
76. Уряди мають розглянути питання про використання бюджетних і економічних стимулів для фінансування ОЗР у рамках усіх форм освіти, включаючи призначення стипендій по лінії ОЗР і нарощування потенціалу в закладах освіти. Необхідно докладати зусиль для включення компонентів OЗР у відповідні двосторонні і багатосторонні програми. Можливим є створення партнерських об’єднань, які слід заохочувати до отримання допомоги від міжнародних фінансових закладів і приватного сектора, в тому числі не в грошовій формі. На першому етапі здійснення Стратегії фінансова допомога, що надається деяким частинам регіону, зокрема країнам СЄКЦА і країнам Південно-Східної Європи, вкрай важлива і допоможе цим країнам розпочати цей процес.

6. Оцінка і графік здійснення

77. Для проведення оцінки здійснення стратегії слід визначити тимчасові рамки і розробити відповідні показники. Розширення можливостей людей діяти в інтересах ЗР зводиться до питання про якість освіти і результатів їх обліку. Впровадження аспектів ЗР в освіту всіх форм і на всіх рівнях є тривалим процесом і, таким чином, оцінка результатів може проводитися лише у довготривалій перспективі.

78. Здійснення Стратегії слід розглядати як безперервний процес. Разом з тим для полегшення оцінки ходу її реалізації пропонується передбачити три етапи її здійснення:

а) Етап I (до 2007 року): створення міцної основи для початку здійснення; рекомендується, щоб кожна країна визначила, яку роботу, що впишеться у рамки Стратегії, вона вже проводить. Сюди відносять розгляд поточної політики, наявних правових і організаційних основ, механізмів фінансування і заходів у сфері освіти, а також виявлення будь-яких  перешкод або недоробок. Слід передбачити заходи щодо виправлення положення з метою усунення недоліків і підготувати проект відповідного національного плану дій. Необхідно розробити методи оцінки і показники здійснення ОЗР, зокрема якісні параметри. На своїй Конференції «Довкілля для Європи» міністри могли б продемонструвати свою прихильність Стратегії, відзначати її успіхи, ділитися проблемами і турботами, а також представляти доповіді про хід реалізації своїх національних/державних стратегій.

б) Етап II (до 2010 року): у відповідних випадках реалізація на практиці положень Стратегії має йти повним ходом. У цьому зв’язку країни мають  здійснювати нагляд за ходом реалізації своїх відповідних національних/ державних стратегій і у разі потреби їх переглядати.

в) Етап III (до 2015 року і далі): країни мають добитися істотного прогресу в здійсненні ОЗР.

79. З метою сприяння проведенню оцінки, орієнтованої на процес здійснення Стратегії, і встановленню контрольних показників її реалізації слід розглянути ряд питань. До них, зокрема, належать такі блоки: визначення лідерів і координаторів, що стимулюють здійснення Стратегії; політичні механізми, нормативно-правова база і організаційні основи як опора Стратегії; рамки міжурядового і багатостороннього співробітництва і партнерств; актуальність навчальних планів і програм формальної освіти; початкова і безперервна підготовка кадрів з питань ЗР, зокрема для педагогів; навчальні засоби і навчально-методичні посібники для ОЗР; дослідження і розробки стосовно ОЗР; розвиток неформальної освіти і навчання, а також залучення засобів масової інформації та вплив на учнів.

* * *

Примітка

Для інформації запропоновано два довідкові документи: у першому з них висвітлено минулі й сучасні міжнародні процеси у сфері освіти в інтересах ЗР (CEP/AC.13/2004/8/Add.1), а в другому уточнено деякі терміни, що їх вжито у Стратегії (CEP/AC.13/2004/8/Add.2).
 
ОРГАНІЗАЦІЯ ОБ’ЄДНАНИХ НАЦІЙ
ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА РАДА

ЄВРОПЕЙСЬКА ЕКОНОМІЧНА КОМІСІЯ
КОМІТЕТ З ПИТАНЬ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

Друга регіональна нарада з освіти
в інтересах збалансованого розвитку
Рим, 1516 липня 2004 року

Пункт 3 попереднього порядку денного

ПРОЕКТ СТРАТЕГІЇ ЄЕК ООН У ГАЛУЗІ ОСВІТИ
В ІНТЕРЕСАХ ЗБАЛАНСОВАНОГО РОЗВИТКУ

Додаток

ІСТОРІЯ ПИТАННЯ

1. Конференція Організації Об’єднаних Націй з проблем навколишнього середовища, що відбулася в 1972 році, рекомендувала, щоб Генеральний секретар, а також організації системи  ООН та інші відповідні міжнародні організації після проведення консультацій і досягнення домовленості вжили необхідних заходів для розроблення і здійснення міжнародної багатогалузевої програми освіти у сфері навколишнього середовища як в навчальних закладах, так і поза ними, яка охоплює всі рівні освіти і призначена для всього населення, зокрема для громадян – як підлітків, так і дорослих – що проживають у сільських і міських районах для ознайомлення їх з простими способами, які є в їхньому розпорядженні, щодо управління навколишнім середовищем і його регулюванням.  

2. У 1975 році учасники семінару в Бєлграді з екологічної освіти Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури прийняли глобальну основу для екологічної освіти під назвою «Бєлградська хартія». В ній зазначено, що мета екологічної освіти полягає в підготовці населення земного шару до того, щоб воно знало навколишнє середовище і усвідомлювало проблеми, що є в цій сфері, а також щоб воно мало знання, навички, погляди, стимули і було готове працювати індивідуально і колективно над розв’язанням поточних проблем і над тим, щоб не допустити виникнення нових проблем.
 
3. Через два роки після семінару в Бєлграді ЮНЕСКО провела у Тбілісі Конференцію з питань освіти у галузі навколишнього середовища. У Тбіліській декларації, складеній на основі Бєлградської хартії, виголошено такі цілі освіти у галузі навколишнього середовища: а) розвиток чіткого розуміння і почуття відповідальності стосовно економічної, соціальної, політичної та екологічної взаємозалежності міських і сільських районів; б) надання кожній людині можливості набувати навичок, потрібних для охорони і поліпшення стану навколишнього середовища, і в) створення нових типів поведінки окремих осіб, груп і суспільства в цілому стосовно навколишнього середовища. У Декларації також визначено п’ять категорій завдань для окремих осіб і груп населення, які мають бути засвоєні за допомогою освіти у галузі навколишнього середовища: а) прищеплення свідомого і чуйного ставлення до навколишнього середовища і уваги до пов’язаних з ним проблем; б) одержання знань і розуміння навколишнього середовища і пов’язаних з ним проблем; в) прищеплення почуття відповідальності до охорони навколишнього середовища; г) набуття навичок визначати і розв’язувати проблеми навколишнього середовища,  і д) активна участь у розв’язанні проблем навколишнього середовища.

4. У 1990 році на Всесвітній конференції з освіти для всіх (Джамтьєн, Таїланд) було визначено базові освітні потреби, що охоплюють необхідний обсяг знань (вміння читати, писати, володіння усним мовленням, вміння рахувати і розв’язувати проблеми), і зміст базового навчання (знання, професійні навички, система цінностей і поглядів), що необхідно людям для виживання, розвитку всіх своїх здібностей, життєдіяльності та роботи в умовах, гідних людини, всебічної участі у розвитку, підвищення якості свого життя, прийняття обґрунтованих рішень і продовження навчання (Всесвітня декларація про освіту для всіх, стаття 1, пункт 1). Дакарські рамки дій (Всесвітній форум з питань освіти, Дакар, квітень 2000 року) також підтверджують, що освіта є одним з основних прав людини. Вона має ключове значення для збалансованого розвитку й миру та стабільності у країнах і у відносинах між ними, і, таким чином, є необхідним засобом ефективної участі в житті суспільства і економічних процесах ХХІ століття в умовах швидкого розвитку і впливу процесів глобалізації.  

5. У 1992 році на Конференції Організації Об’єднаних Націй з навколишнього середовища і розвитку в Ріо-де-Жанейро, Бразилія, були прийняті Декларація щодо навколишнього середовища і розвитку та Порядок денний на ХХІ століття: Програма дій для збалансованого розвитку. У розділі 36 Порядку денного на ХХІ  століття підкреслюється, що освіту, включаючи формальну освіту, підвищення поінформованості населення і професійну підготовку, слід визнати як процес, за допомогою якого людина і суспільство можуть повною мірою розкрити свій потенціал. Освіта має вирішальне значення для сприяння збалансованому розвитку і розширення можливостей людей у вирішенні питань навколишнього середовища і розвитку. Згодом на всіх конференціях Організації Об’єднаних Націй, незалежно від теми, що розглядалася (навколишнє середовище, народонаселення, соціальний розвиток, права людини і демократія, становище жінок і збереження природного середовища), проблеми збалансованого розвитку постійно включають у порядок денний, і, крім того, є одностайна думка про те, що освіта є рушійною силою для здійснення необхідних змін. Відзначається, що мир, розвиток, здоров’я і демократія є взаємопідкріплюючими передумовами збалансованого розвитку.

6. Освіта в інтересах збалансованого розвитку є результатом проведення в 1992 році Конференції Організації Об’єднаних Націй у Ріо-де-Жанейро. До 1992 року одна з проблем у сфері екологічної освіти полягала в тому, що навколишнє середовище стало дуже широкою темою, що охоплює багато самостійних наук, включаючи економічні, природничі і суспільні. Внаслідок цього виникли труднощі під час розгляду теми навколишнього середовища, і працівники освіти опинилися у скрутному становищі, стикаючись з таким складним предметом. Тоді на Конференції в Ріо-де-Жанейро  було винесено рекомендацію щодо того, що поняття навколишнього середовища слід розширити, включивши до нього концепцію збалансованого розвитку. Означення «освіта в інтересах збалансованого розвитку» відображає вихідний термін – збалансований розвиток.

7. У 1992 році в Торонто, Канада, відбувся Всесвітній конгрес з освіти та інформації в галузі навколишнього середовища і розвитку. Це була перша велика міжнародна зустріч після Конференції в Ріо-де-Жанейро, присвячена питанням, порушеним у розділі 36 Порядку денного на ХХІ століття: «Сприяння освіті, поінформованості населення і підготовці кадрів». Там розвиток розглянуто з погляду перспективи зростання, де природа представлена як капітал, який необхідно використовувати раціонально, скорочуючи, зокрема, дію надмірної експлуатації навколишнього середовища. У даному контексті збалансований розвиток розглядається як компроміс, при якому  можна уникнути дуже різкої зміни стану справ, що склався. Освіта має задовольняти потреби у сфері збалансованого розвитку  шляхом підготовки кадрів для одержання оптимальних результатів з погляду ресурсопродуктивності, підтримки технічного прогресу і створення культурних умов, що сприяють соціальним і економічним перетворенням. Завдання полягає в тому, щоб використати всі форми капіталу (включаючи людський капітал) для досягнення швидкого, більш рівноправного економічного зростання при зменшенні впливу на навколишнє середовище.

8. Відповідно до рекомендації, що міститься у Порядку денному на ХХІ століття, для забезпечення ефективного здійснення цього Порядку Організація Об’єднаних Націй створила в 1993 році Комісію з питань  збалансованого розвитку. Ця комісія є функціональною комісією Економічної й Соціальної Ради Організації Об’єднаних Націй. Вона регулярно розглядає окремі питання Порядку денного на ХХІ століття на щорічних конференціях. На своїй шостій сесії в 1998 році вона прийняла широкі резолюції щодо освіти та інформації. Крім того, вона затвердила масштабну програму роботи, в якій урядам пропонується включити цілі збалансованого розвитку в освітні програми всіх рівнів і підтримується їхня рішучість діяти у цьому напрямі.

9. У доповіді «Знання – це категорія власних цінностей», поданій на адресу ЮНЕСКО у 1996 році Міжнародною комісією у справах освіти для ХХІ століття, підкреслюється, що освіта потрібна для забезпечення демократичного і стабільного майбутнього. Як основу освіти визначено чотири фактори: навчатися жити разом, навчатися для одержання знань, навчатися діяти і навчатися виживати.

10. На Міжнародній конференції з питань навколишнього середовища і суспільства: просвіта та інформування населення в ім’я забезпечення збалансованого розвитку (Салоніки, Греція, 1997 рік) зазначалося, що в орієнтованій на збалансованість навчальній програмі однією з першочергових цілей стане поняття громадянськості. Традиційні пріоритети у вивченні природи мають урівноважуватися вивченням суспільних і гуманітарних наук. Потім вивчення взаємозв’язку екологічних процесів буде ув’язуватися з ринковими силами, культурними цінностями, справедливим прийняттям рішень, діями уряду і впливом антропогенної діяльності на навколишнє середовище у всеосяжному взаємозалежному ключі. Учні повинні навчатися тому, як критично осмислювати своє місце у світі і розглядати питання про те, що означає збалансованість для них та їхніх громад. Їм потрібно на практиці оцінювати альтернативні шляхи розвитку і життєвого процесу, оцінювати альтернативні концепції, вчитися вести переговори і обґрунтовувати вибір концепції, а також складати плани досягнення цих цілей і брати участь у житті громади для практичного втілення цих концепцій на практиці. Такі навички і здатність, що лежать в основі високої громадянськості, роблять освіту в інтересах збалансованого розвитку частиною процесу виховання поінформованого, зацікавленого і активного населення. Конференція дійшла висновку, що таким чином освіта в інтересах збалансованого розвитку сприяє освіті з питань демократії й миру.

11. З 1992 року намітився міжнародний консенсус стосовно того, що досягнення збалансованого розвитку являє собою головним чином процес навчання. На великих конференціях Організації Об’єднаних Націй у 90-х роках, включаючи Всесвітню конференцію з прав людини у Відні (1993 рік), Міжнародну конференцію з питань народонаселення і розвитку в Каїрі (1994 рік), Глобальну конференцію зі збалансованого розвитку малих острівних держав, що розвиваються, в Барбадосі (1994 рік), Всесвітню зустріч на вищому рівні в інтересах соціального розвитку в Копенгагені (1995 рік), Всесвітню конференцію, присвячену питанням становища жінок, у Пекіні (1995 рік), Всесвітню зустріч на вищому рівні з проблем продовольства (1996 рік) і Зустріч на вищому рівні з питань населених пунктів у Стамбулі, Туреччина (1994 рік), підкреслювалась життєво важлива роль освіти.

12. Згідно з доповіддю (Просвіта в інтересах збалансованості  від Ріо-де-Жанейро до Йоганнесбурга: уроки десятиріччя активних дій (ЮНЕСКО, 2002 рік), деякими з основних уроків, винесених за останнє десятиріччя в процесі освіти в інтересах збалансованого розвитку (ПЗР), є такі: а) ПЗР являє собою концепцію, що зароджується, але динамічно розвивається, яка включає в себе нове бачення освіти, мета якої  дати людям різного віку можливість брати  на себе відповідальність за побудову стабільного майбутнього; б) базова освіта закладає основу для всієї майбутньої освіти і являє собою самостійний внесок у збалансований розвиток; в) є необхідність переорієнтувати багато наявних політичних установок, програм і практичних дій у сфері освіти з тим, щоб вони забезпечували концепції, навички, зацікавленість і прихильність, необхідні для збалансованого розвитку; г) освіта є ключем до перетворення сільських районів і потрібна для забезпечення економічної, культурної та екологічної життєздатності сільських районів і громад; д) безперервне навчання протягом усього життя, включаючи освіту для дорослих і громад, відповідна технічна і професійна освіта, вища освіта і підготовка викладачів є життєво важливими складовими створення потенціалу в інтересах стабільного майбутнього.

13. У рамках системи Організації Об’єднаних Націй як ведуча установа виступає ЮНЕСКО, але при цьому й інші організації забезпечують внесок у цю діяльність. До них належать Відділ зі збалансованого розвитку Організації Об’єднаних Націй, Програма розвитку Організації Об’єднаних Націй і Програма Організації Об’єднаних Націй з навколишнього середовища (ЮНЕП). ЮНЕСКО також розвиває партнерські відносини з багатьма установами Організації Об’єднаних Націй, включаючи Фонд Організації Об’єднаних Націй у сфері народонаселення (ЮНФПА), Всесвітню організацію охорони здоров’я (ВООЗ) і Міжнародну організацію праці (МОП), для сприяння освіті населення; разом з ВООЗ розробляє нові підходи до освіти у сфері охорони здоров’я, з Продовольчою і сільськогосподарською організацією Об’єднаних Націй (ФАО)  розвитком освіти в сільських районах і сприянням забезпеченню продовольчої безпеки, з ВООЗ і Об’єднаною програмою Організації Об’єднаних Націй щодо ВІЛ/СНІДу (ЮНЕЙДС)  боротьбою з пандемією, з Дитячим фондом Організації Об’єднаних Націй (ЮНІСЕФ), Управлінням Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй у справах біженців (УВКБ) і великими НУО  сприянням у перебудові освіти у кризових і постконфліктних ситуаціях, а також співробітничає з багатьма іншими організаціями. Крім того, Європейський союз, Рада Європи, Центр досліджень і нововведень у сфері освіти Організації економічного співробітництва і розвитку також роблять свій внесок у розуміння і здійснення освіти у галузі навколишнього середовища і освіти в інтересах збалансованого розвитку.

14. Відбувається ряд субрегіональних міжурядових процесів, включаючи діяльність у рамках Порядку денного на ХХI століття у сфері освіти в інтересах збалансованого розвитку в регіоні Балтійського моря; діяльність Робочої групи з екологічної освіти Міждержавної екологічної ради нових незалежних держав; Центральноазіатської міждержавної робочої групи з екологічної освіти і Північноамериканської асоціації з питань екологічної освіти.

15. Ряд мереж, навчальних центрів і асоціацій університетів і НУО почали  розробку багатодисциплінарних форм освіти для вироблення рішень щодо проблем, пов’язаних зі збалансованим розвитком. Серед цих ініціатив можна назвати ініціативу «Магна чарта університатум європеум» 1988 року, Болонську декларацію 1999 року, Хартію університету ім. Коперніка у сфері збалансованого розвитку 1993 року і Хартію Землі 2000 року.

16. Оргуська конвенція про доступ до інформації, участь громадськості у процесі прийняття рішень і доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища, відкриває нові перспективи для екологічної освіти. Громадяни мають навчитися краще розуміти зв’язки між екологічними, соціальними і економічними проблемами. Вони повинні навчитися застосовувати на практиці свої права на доступ до інформації та правосуддя і на участь у прийнятті рішень. Активне залучення великих груп населення, у тому числі екологічних організацій громадянського суспільства, груп споживачів і молоді, широко розглядається як необхідний фактор вироблення ефективнішої й правомірної екологічної політики.

17. Регіональна нарада міністрів для Всесвітньої зустрічі на вищому рівні з питань збалансованого розвитку (Женева, 2425 вересня 2001 року) розглянула це питання і виступила за висунення ініціатив у сфері освіти. Якщо говорити конкретніше, то міністри вирішили удосконалювати системи освіти і процес розробки навчальних програм зі збалансованого розвитку для  поглиблення загального розуміння того, як здійснювати і заохочувати збалансований розвиток на практиці.

18. У Декларації й Плані виконання рішень Всесвітньої зустрічі на вищому рівні зі збалансованого розвитку в Йоганнесбурзі, Південна Африка, у 2002 році підкреслювалася необхідність включення концепції збалансованого розвитку в системи освіти всіх рівнів з тим, щоб розвивати освіту як один з ключових факторів перетворень. Всесвітня зустріч також рекомендувала Генеральній Асамблеї Організації Об’єднаних Націй розглянути питання про проголошення десятиріччя, що починається в 2005 році, Десятиріччям освіти в інтересах збалансованого розвитку.

19. У ході підготовки до п’ятої Конференції міністрів «Довкілля для Європи» (Київ, 2003 рік) уряд і неурядові організації виявили значну зацікавленість до підвищення рівня екологічної освіти (ЕО) і освіти в інтересах збалансованого розвитку. Міністри навколишнього середовища ЄЕК ООН визнали, що освіта є одним з головних інструментів, які забезпечують охорону навколишнього середовища і збалансований розвиток, і що у рамках екологічної освіти все більше уваги стали приділяти широкому колу питань, включених до Порядку денного на ХХI століття; міністри ухвалили Заяву про освіту в інтересах збалансованого розвитку.

20. Вони запропонували усім країнам включити концепцію збалансованого розвитку в свої системи освіти всіх рівнів, від дошкільної до вищої й неформальної освіти і освіти поза навчальними закладами з тим, щоб сприяти освіті як ключовому фактору перетворень. Вони вітали проголошення на п’ятдесят сьомій сесії Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй (грудень 2002 року) Десятиріччя освіти Організації Об’єднаних Націй в інтересах збалансованого розвитку, починаючи з 2005 року, за рекомендацією Всесвітньої зустрічі на вищому рівні зі збалансованого розвитку і домовилися взяти на себе провідну роль у поширенні цієї ініціативи на регіональному рівні.

21. З цією метою вони запропонували ЄЕК ООН працювати згідно з її мандатом з ЮНЕСКО і Радою Європи над регіональною стратегією у сфері освіти в інтересах збалансованого розвитку, розвиваючи діалог з усіма відповідними міжнародними організаціями, включаючи НУО і основні об’єднання, що сприяють проведенню Десятиріччя освіти утворення в інтересах збалансованого розвитку Організації Об’єднаних Націй на чолі з ЮНЕСКО.

22. Таким чином, Стратегія раціонально скористається досвідом, накопиченим у регіонах і в усьому світі, і стане продовженням Заяви про освіту в інтересах збалансованого розвитку з використанням основних елементів стратегії освіти ЄЕК ООН в інтересах збалансованого розвитку, представленої на п’ятій Конференції міністрів «Довкілля  для Європи». Вона також стане внеском у розробку основ проекту плану здійснення десятиріччя освіти в інтересах збалансованого розвитку, розробленого ЮНЕСКО, і відповідно до її положень сформує основу для проведення Десятиріччя на регіональному рівні.

* * *
 
ОРГАНІЗАЦІЯ ОБ’ЄДНАНИХ НАЦІЙ
ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА РАДА

ЄВРОПЕЙСЬКА ЕКОНОМІЧНА КОМІСІЯ
КОМІТЕТ З ПИТАНЬ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

Друга регіональна нарада з питань освіти
в інтересах збалансованого розвитку
Рим, 1516 липня 2004 року

Пункт 3 попереднього порядку денного

ПРОЕКТ СТРАТЕГІЇ ЄЕК ООН У СФЕРІ ОСВІТИ
В ІНТЕРЕСАХ ЗБАЛАНСОВАНОГО РОЗВИТКУ

Додаток

ПОЯСНЮВАЛЬНІ ПРИМІТКИ

1. Освіта походить від латинського educare, що означає «вирощувати або виховувати», і від латинського educere, що означає «збільшувати, розвивати».  Хоча це значення, пов’язане з розвитком і перетворенням, є й досі поширеним, воно значною мірою витіснене такими поширеними поняттями, як навчання і викладання. Освіта (як дієслово) звичайно використовується для опису процесу, а також (як іменник) як скорочення поняття «система освіти», яке охоплює політику, установи, навчальні плани, учасників тощо.

2. Навчання   це процес, за допомогою якого розвивається система знань, цінностей і навичок. Засвоєння інформації призводить до відносно стійких  змін у поведінці індивідуума або групи осіб. Навчання являє собою поглинання інформації та її облік у формуванні мислення таким чином, щоб це створювало можливості різного вибору і поведінки. Інформація (що складається з окремих елементів базової інформації) пов’язана з нашими знаннями, досвідом, нормами і цінностями, а також з нашим способом життя (що надає сенс життю).

3. Освіта в інтересах збалансованого розвитку відображає сенс вихідного поняття «збалансований розвиток», яке означують як розвиток, «що задовольняє потреби сьогодення, не ставлячи під загрозу можливості майбутніх поколінь задовольняти їхні власні потреби» (доповідь  Міжнародної комісії з навколишнього середовища і розвитку, 1987 рік). Збалансований розвиток являє собою комплексну проблему, яка охоплює економічні, екологічні й соціальні аспекти. Іншими словами, розвиток потрібен для задоволення потреб людей і поліпшення якості їхнього життя. У той же час розвиток має базуватися на ефективному і відповідальному використанні всіх наявних у суспільства обмежених ресурсів  природних, людських і економічних.

4. Професійна підготовка в цьому контексті означає те саме, що й освіта, але включає практичні питання прикладного характеру.

5. Безперервна освіта/професійна підготовка охоплює заходи щодо оновлення, удосконалення або розширення знань і навичок, набутих у процесі базової освіти/професійної підготовки.

6. Педагоги   це викладачі, лектори, інструктори і вихователі на добровільних засадах.

7. Учні   це школярі, студенти і слухачі учбових курсів.

8. Стабільне суспільство  це суспільство, збережене протягом життя багатьох поколінь, яке має  достатню далекоглядність, гнучкість і мудрість, щоб не підривати свої фізичні або соціальні системи життєзабезпечення.

9. Процеси навчання  часто описують на рівні індивідуума. Однак це поняття може включати навчання громадян на трьох рівнях:

a) на рівні однієї особи, що навчається: сюди належать індивідуальні навички, саморозвиток, становище індивідуума у суспільстві, які призводять або не призводять до усталеної поведінки;

б) у рамках організації, що навчається: організація намагається поліпшити якість своєї власної структури і функціонування. Означення «організація, що навчається»   вживають тільки у тому випадку, якщо є достатня кількість індивідуумів, які вносять зміни у свою поведінку, що призводять до змін у структурі й функціонуванні організації;

в) у рамках суспільства, що навчається: мається на увазі сумування процесів навчання різних організацій та індивідуумів з їхніми власними перспективами, але з сукупним ефектом.

Категорії навчання або освіти

10. Формальне навчання здійснюють у загальноосвітніх і професійних навчальних закладах з подальшою видачею визнаних дипломів і присвоєнням кваліфікації.

11. Неформальне навчання здійснюють поза рамками формальних систем освіти і професійної підготовки й іноді паралельно з ними і, як правило, не завершується видачею офіційних дипломів. Неформальне навчання може здійснюватися у процесі роботи та шляхом діяльності громадянського  суспільства, організацій і груп (наприклад, молодіжних організацій, професійних спілок і політичних партій). Крім того, воно може здійснюватися через організації або служби, створені на  додаток до формальних систем (художні, музичні й спортивні класи або приватні заняття для підготовки до іспитів).

12. Опосередковане навчання  це природне доповнення д