ЗАЯВА
членів Правління Всеукраїнської екологічної ліги
з приводу указів Президента щодо положення про Мінприроди та
Держкомітет з природних ресурсів
.
Десятого лютого цього року Указами Президента було затверджено Положення про Державний комітет природних ресурсів та Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (текст положень підписано главою Адміністрації Президента України В.Медведчуком).
І нині екологічна громадськість має можливість висловити своє “захоплення” щодо законотворчої майстерності юридичної служби президентської адміністрації.
Отже, нині серед основних завдань Держкомприродресурсів України є, зокрема:
- забезпечення реалізації державної політики у сфері… заповідної справи, формування національної екологічної мережі;
- забезпечення розвитку… заповідної справи та формування національної екологічної мережі;
- …додержанням режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Викликає, як мінімум подив, що Міністерство, яке уповноважене діяти саме в галузі охорони і збереження навколишнього природного середовища, заповідних територій та здійснювати їх захист від промислового втручання, позбавлене такої можливості. Однак, ще більший подив викликає ідея про підпорядкування заповідників, заказників та інших природоохоронних територій структурі, сфера діяльності якої - промислове використання природних ресурсів.
Те ж саме необхідно відзначити і щодо функції формування екомережі - системи що на державному рівні забезпечує збереження біологічного та ландшафтного різноманіття. Згідно Указу Президента “Про положення про Державний комітет природних ресурсів” органи управління, завданням яких є підтримання життєзабезпечуючих функцій довкілля, створення необхідних умов для зниження впливу на навколишнє середовище “людського фактору” – вилучено з системи Мінприроди і передано Держкомітету з питань природних ресурсів. Очевидно, прив’язка екомережі та заповідної справи до ресурсів відбулась тому, що в деяких псевдоекологічних колах їх вважають промисловими угіддями.
Всеукраїнська екологічна ліга стверджує, що біологічне та ландшафтне розмаїття природоохоронних територій не може розглядатися як природний ресурс, котрий підлягає експлуатації. Світовий досвід однозначно вказує на хибність і злочинність такого підходу, що може призвести до непоправних втрат біологічного та ландшафтного різноманіття. Подібні “нововведення” порушують не лише наукові принципи, а й вітчизняне законодавство. Так частиною першою статті 11 Закону України “Про природно-заповідний фонд” передбачено, що “спеціально уповноваженим органом державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду є центральний орган виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища”, тобто Мінприроди, а не Держкомітет з питань природного середовища. Закон про “Державний бюджет на 2004 рік” передбачає, що фінансування екомережі здійснюється через Мінекоресурсів. І, найголовніше, - відповідно до частини третьої ст. 16 Закону “Про охорону навколишнього природного середовища” “спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів у республіці є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях та інші державні органи”. Законом передбачено існування одного центрального органу і не більше. Таким чином, вже сама ідея про розподіл Мінекоресурсів на Мінприроди і Держкомомітет природних ресурсів є протизаконною.
Ірраціональність наукового та правового підходів до розподілу повноважень між Міністерством охорони навколишнього середовища та Держкомітетом з природних ресурсів лише загострює іншу складову питання – політичну. Так звана “справа надрокористування” позбавила Міністерство повноважень в сфері природних надр. Не дочекавши рішень Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України, яка встановлює наявність порушень в надрокористуванні, був зроблений наступний крок до обмеження повноважень Міністерства охорони навколишнього природного середовища – його позбавили можливості забезпечувати розвиток заповідної справи та проводити державну політику в галузі формування екомережі.
Члени Правління ВЕЛ заявляють що, зазнаючи постійного тиску і урізання повноважень Міністерство охорони навколишнього природного середовища останні півроку систематично обмежується в оптимальному виконанні ним природоохоронних функцій.
Члени Правління ВЕЛ заявляють, що по-перше укази суперечать чинному законодавству, по-друге відповідальність за ситуацію в сфері заповідної справи та формування національної екологічної мережі тепер особисто мають взяти автори і розробники указів.
Дивись також:
