Парламентські слухання “Про дотримання вимог природоохоронного законодавства України”
Інформаційно-аналітичні матеріали
Виступ першого заступника голови ВЕЛ Т.Тимочко на парламентських слуханнях.
Шановні учасники слухань.
Сьогодні вже наводилося і буде наведено багато свідчень, які стверджують важливість виконання природоохоронного законодавства. Дійсно, ігнорування законів нині стало однією із найболючіших проблем. По суті, в Україні відсутня цілісна система контролю за виконанням законодавства, зокрема, природоохоронного.
Ще кілька років тому, Україна вважалась одним із європейських лідерів за темпами створення та якості екологічного законодавства. У нас досить ефективно формувалась система природоохоронних органів та механізми природокористування. На жаль, нині ця система перебуває в кризовому стані. В чому ж ці причини? Українська громадськість неодноразово обговорювала ці питання і вбачає їх в наступному.
- Органи державної влади, які мають стежити за дотриманням природоохоронного законодавства в останні два роки охопив правовий нігілізм... Відповідальність за здійснення контролю лежить на структурах Мінекоресурсів, екологічній інспекції, оскільки, згідно з законодавством вони б мали, виявивши незаконну діяльність у екосфері, вжити заходи для припинення такої діяльності. Але, навіть, у тих випадках, коли встановлено порушення і коли виявлені особи, які порушують законодавство, часто покарання чи стягнення не відповідає заподіяній шкоді.
- Органи прокуратури, на жаль, недостатньо ефективно виконують свої основні функції нагляду за дотриманням природоохоронного законодавства. І тому цей правовий нігілізм виконавчих структур проявляється повсюди, від незаконного будівництва бензозаправок до нецільового використанні коштів, заповідних територій та спорудження особливо небезпечних промислових об'єктів без належних експертних висновків.
Наголошую, що за останні роки жодного разу не було здійснено державної екологічної експертизи на таких резонансних об'єктах, про які вже сьогодні говорили: як Ташлицька ГАЕС, нові блоки Рівненської, Хмельницької АЕС, канал Дунай-Чорне море.
Хочу знову привернути увагу до ситуації, що склалася в Нікітському та Київському ботанічних садах, де розпочате приватне будівництво. Якби, згідно законодавства, там було проведено державну екологічну експертизу, то відразу стала б очевидна незаконність будівництва на території цих об'єктів.
Другою причиною, на нашу думку, є діяльність Верховної Ради, яка недостатньо ефективно працює в питанні послідовної екологізації законодавства. Існуючі закони є надто ліберальними до підприємств, які забруднюють довкілля. Як свідчення наводжу закон про експеримент у металургійній галузі, коли держава, забуваючи про довкілля, показує свою прихильність до найбільш забруднюючої галузі? І нині до Верховної Ради знову внесено законопроект, яким пропонується продовжити цей експеримент. Фактично у нас не запрацював ще в повній мірі європейський принцип - забруднювач, природокористувач платить. І саме Верховна Рада має закладати в наше законодавство цей принцип.
Верховна Рада не ефективно здійснює другу важливу функцію - це контроль за діяльністю органів виконавчої влади, в тому числі в сфері охорони довкілля. Наголошую, на жаль не створено ефективного механізму парламентського контролю. На сьогоднішній день відсутній закон про Національний екологічний фонд. Про Екологічний кодекс ми тільки починаємо говорити. В нашому законодавстві відсутнє поняття "екологічні ризики".
Вже три роки у Верховній Раді лежить закон про екологічний аудит, існує кілька таких проектів. Але здається, нашим депутатам не вигідно ухвалювати цей закон, тому що він змусить уважніше ставитися до природоохоронного законодавства. Бо вступлять в дію економічні механізми природокористування і тоді дійсно: хто забруднює, і хто користується природними ресурсами, буде платити.
На нашу думку, в бюджеті 2004 року необхідно передбачити, щоб всі кошти, які надходять в бюджет від природокористування, були направлені на природовідновлення.
Ще одна проблема. Сама система органів державної влади має серйозні внутрішні проблеми. Міністерство екології та природних ресурсів, діючи в умовах безперервних кадрових переміщень та структурних реорганізацій, які здійснювались попереднім міністром, було не спроможне виробити стратегію політики надійного захисту довкілля. Деякі органи державної влади поєднують функцію контролю з господарсько-виробничою діяльністю. Як наслідок, кричущі факти незаконних і неконтрольованих вирубок лісонасаджень, стара ідеологія в діяльності водогосподарських структур.
Влада ніяк не хоче усвідомити необхідність залучення у співпраці громадськості. Саме партнерські стосунки владних структур та громадських організацій матимуть наслідком ефективне застосування природоохоронного механізму.
Українська громадськість неодноразово загострювала це питання на 1-ій, 2-ій, 3-ій конференції громадськості, але, на жаль, наші звернення до Президента України, Верховної Ради не мають належної реакції.
І останнє. Нас не задовольняє що на парламентських слуханнях депутати безвольно констатують невиконання законодавства. На нашу думку, парламентські слухання мають пропонувати шляхи подолання проблеми, а їх наслідком повинні стати якісні зміни у природоохоронній сфері.
Дивись також:
