Парламентські слухання "Підтоплення земель в Україні: проблема та шляхи подолання"
19 лютого 2003 року у Верховній Раді України відбулися парламентські слухання "Підтоплення земель в Україні: проблема та шляхи подолання", ініційовані народним депутатом України, головою ВЕЛ Анатолієм Толстоуховим. Далі подається виступ н.д. А.Толстоухова та ряд інших матеріалів, підготовлених до парламентських слухань.
Виступ А.Толстоухова "Підтоплення територій півдня України".
Шановний Голово, шановні учасники слухань
Внаслідок людської діяльності кількість і складність екологічних проблем в останні десятиліття катастрофічно зростають. Серед них особливе місце займає підтоплення, яке за масштабами поширення та мірі негативного впливу не має собі рівних в Україні. Розвиток цього процесу на забудованих територіях призводить до обводнення та просадок з подальшим руйнуванням жилих, громадських та промислових будинків і споруд, періодичного або постійного замочування та корозії підземних комунікацій, руйнуванням доріг та інших об’єктів інженерної інфраструктури. А це, в свою чергу, нерідко не тільки порушує виробничий режим багатьох підприємств і організацій, а й створює антисанітарні, а інколи і небезпечні умови для проживання населення. При цьому істотно ускладнюється та збільшується вартість нового будівництва. Через підтоплення Україна втрачає свої родючі ґрунти, чинники, що провокують підтоплення в значній мірі впливають на процес втрати підземних горизонтів питної води. Більше 15 млн. людей або біля 20% населення України сьогодні мешкають на підтоплених територіях, що займають понад 17% загальної площі країни. Щорічні економічні збитки від підтоплення міських територій оцінюються у 2,2млрд.грн.
Україна тривалий час була сировинно-виробничою базою колишнього Радянського Союзу. Економіка її формувалась із великими структурними диспропорціями. Економічна система з її нічийною власністю, адміністративним перерозподілом коштів, низькими цінами на енергоносії, воду, сировину зумовила нераціональне використання природних ресурсів. Енергомісткість і зокрема водовикористання при створенні валового національного продукту в Україні перевищує рівень європейських країн у 3-5, а подекуди й у 8 разів. Саме ліквідація надмірної енерго- і ресурсомісткості структурно деформованого виробництва має забезпечити раціональне природокористування і в значній мірі сприятиме розв’язанню проблеми підтоплення земель.
Слід зазначити що ця проблема складна та багатоаспектна. Вона постала не лише внаслідок циклічних змін клімату, а перш за все через антропогенні фактори. Величезне промислове навантаження на окремі регіони, йдеться перш за все про Донецько-придніпровський регіон, застарілі воднозатратні технології, а також будівництво надмірно великої кількості водогосподарських об’єктів - дніпровських та інших водосховищ, збільшення площі ріллі, широкомасштабна гідромеліорація, все це здійснювалося без врахування збереження рівноваги екосистем. За оцінками вчених лише водосховища дали в середньому підпір ґрунтових вод від 6 до 8 метрів. Через слабку дренованість території підйом рівня ґрунтових вод призвів до заболочування і підтоплення сільгоспугідь та прилеглих територій, засолювання і виведення з сільськогосподарського обороту значної кількості земель. (на моніторі ви бачите розвиток підтоплення на півдні України)
(Таблицю дати на моніторі)
Підтоплення південних областей України
№ Адміністративні області 1982 рік 1999 рік
Площапідтоплення Населені пункти Площа підтоплення Населені пункти
Тис. км2 % Кількість % Тис.км2 % Кількість %
1 Миколаївська 0,74 3 135 14 4,2 17 308 32
2 Одеська 1,4 4,2 145 12,1 10,8 32,4 438 36,5
3 Херсонська 0,61 2,1 133 17,9 7,74 27 174 23,3
4 Автономна Республіка Крим 1,12 4,1 186 17.1 3,7 14 318 29.3
З іншого боку через підтоплення та забруднення поверхневих вод і вод у підземних горизонтах Україна втрачає і без того обмежені запаси питної води. У водні об’єкти промислові та сільськогосподарські виробництва скидають значну кількість неочищених і недостатньо очищених стічних вод та відходів. І хоча протягом 1991-1999 рр. скид забруднених вод у річки і водойми зменшився майже вдвічі, як зменшився і забір води, однак якість річкових вод суттєво не поліпшилася. Цей тривожний факт свідчить про порушення екосистем і різке зменшення відновлювальної спроможності річок. Не даремно Президент у своєму Указі “Про рішення РНБОУ від 11 листопада 2002 року “Про стан безпеки водних ресурсів держави та якість питної води в містах і селах України” визнав незадовільним ефективність державного управління і стан реалізації державної політики у сфері охорони та використання водних ресурсів. Цей указ з’явився після звернення фракції НДП за підсумками круглого столу, в якому брали участь провідні українські фахівці-водники та науковці.
Їх тривога була зумовлена прогресуючими негативними процесами. На жаль, нині можна констатувати, що в значній мірі порушено унікальну українську екосистему, яка створювалося протягом сотень тисяч років. Ця система мала потужні можливості для самоочищення, формування запасів питної води, нейтралізації всіляких стоків і забруднень. При чому, і це найстрашніше, цей процес набуває все більшого розмаху.
До таких висновків схиляються, зокрема і науковці Української академії аграрних наук. Наприклад, про негативний вплив техногенних чинників йдеться у записці на ім’я Президента України під назвою: “Про необхідність вжиття радикальних заходів з метою запобігання шкідливої дії вод”, – цитата, - “…в багатьох випадках, особливо для процесів підтоплення земель і населених пунктів, техногенні чинники стають основною причиною їх прояву”…
У постанові бюро президії УААН, протокол № 4 від 12 квітня 2001 року, яка прийнята при обговоренні питання “Про стан та шляхи поліпшення наукового забезпечення захисту сільськогосподарських територій від підтоплення” зазначається: “президія Академії відмічає, що в останні роки проблема підтоплення набула особливої гостроти. Прискорений розвиток підтоплення зумовлюється з одного боку глобальними коливаннями клімату. З другого – посиленням впливу на баланс підземних вод зрошення та осушення земель, погіршення експлуатації комплексу водозахисних споруд та меліоративних систем”, нижче: “За відсутністю матеріалів спеціальних наукових досліджень проблема підтоплення часто вирішується шляхом компіляції різнопланових даних і поглядів”.
За висновками Українського інституту досліджень навколишнього середовища і ресурсів сучасний стан меліоративних систем і рівень їх використання характеризується як такий, що має деструктивні, екологічно небезпечні і економічно неефективні тенденції, які загрожують руйнуванню, з одного боку, всієї системи водних меліорацій, а з другого, деградацією природного середовища. Тому вважаємо доцільними пропозиції про необхідність якісно іншого підходу до розв'язання проблеми підтоплення земель, ніж існував раніше. Він має базуватись на розробленні сучасної концепції, загальнонаціональної та реґіональних, галузевих програм та науково-обгрунтованих заходів щодо зменшення цього негативного процесу, пріоритетному фінансовому забезпеченні цих заходів.
Природне підтоплення відмічається в північній частині України, на Поліссі, де сформувалась область реґіонального високого положення ґрунтових вод. Гідрогеологічні умови в цьому реґіоні є визначальним чинником активізації процесів підтоплення та заболочування.
Зовсім інші причини на півдні України, де сотні тисяч гектарів підтоплених, еродованих, засолених земель, а також таких, де прогресують процеси осолонцювання. Тут маємо наслідки непродуманої діяльності людини. Велике зрошення, яке на початковому етапі вирішило багато проблем степу, нині може стати трагедією для цих земель. Ситуація стає все тривожнішою. Скидами води із зрошувальних систем забруднюються затоки Чорного й Азовського морів, що порушує в них екологічну рівновагу, іноді призводить до загибелі акваценозів. За розрахунками вчених, від 20 до 30% поданої в зрошувальні системи води, втрачається в результаті інфільтрації води при поливах культур та фільтрації з каналів. На Херсонщині більша половина території знаходиться в зоні впливу Північно - Кримського та Краснознаменського магістральних каналів в яких відсутня гідроізоляція. Процеси інфільтрації значною мірою зумовлюють засолення і осолонцювання ґрунтів, що зі свого боку спричиняє різке зниження врожаїв на поливних землях. Якісний склад земель постійно погіршується, зменшується вміст гумусу, більша частина площ зазнає водної ерозії, зустрічаються підтоплення, деградовані землі. Багато угідь отруєно пестицидами, солями важких металів тощо. У нашій державі вже втрачено понад 600 млн. тонн поверхневого шару грунтів, у тому числі 20 млн. тонн гумусу. За останні 40-50 років “великої іригації” 57% зрошуваних земель втратили природні властивості і родючість. З поливною водою лише Інгульця на навколишні поля впродовж сезону надходить 6-7 тонн солей на гектар.
Довідка (дати на моніторі)
За даними ООН, у світі щороку вилучається із сільськогосподарського обігу 200-300 тис. га зрошуваних земель.
Площа орних земель, які втратили родючість через нераціональну діяльність людей, оцінюється у два млрд. га.
Наприклад, за даними Скадовської райдержадміністрації в результаті нераціонального зрошення врожайність за останні 20 років знизилася у 1,5-2,5 рази, за тими ж даними значно розширюються площі, що вимагають витратного інженерного захисту. На таких землях втрачається від 25 до 75 відсотків врожаю.
Гідробудівники і меліоратори примудрились майже повністю порушити природний водний баланс півдня та південного сходу України, перетворивши цю територію, “генетично” налаштовану на стоковий режим водопроцесу, на практично не дреновану, безстокову площу, де підтопленню підпадають сотні тисяч гектарів колись родючої ріллі, тисячі населених пунктів у Херсонській, Запорізькій, Миколаївській, Одеській, Дніпропетровській, Донецькій областях та АР Крим.
На нашу думку сучасний стан водогосподарського комплексу потребує докорінних змін у веденні зрошувального землеробства. Необхідно оптимізувати водоподачу, впроваджувати новітні технології, що максимально враховують збереження екосистеми. В Україні існують математичні моделі прогнозування рівня підземних вод, є розробки водоощадливого, безпечного для довкілля поливу. Нинішня наука навчилася передбачати гідрометеорологічні умови. На жаль на практиці переважна більшість розробок наших вчених так і залишаються лише на папері.
Очевидно, шлях поліпшення гідрогеолого-меліоративного та еколого-санітарного стану зрошуваних ландшафтів полягає не в припиненні зрошення, а в проведенні цілеспрямованої системи агротехнолого-меліоративних заходів, всебічного оздоровлення і оптимізації сільськогосподарської та водогосподарської діяльності.
Починаючи з 60-х років в містах розташованих в зоні впливу водосховищ було зафіксовано утворення значних площ підтоплених територій. Підйом рівня ґрунтових вод призвів до часткового руйнування жилих будинків, вимокання та загибелі садів та городів на присадибних ділянках, засолення та заболочування ґрунтів, підвищення вологості і погіршення санітарного стану територій. Через це в окремих містах навіть відселялися мешканці багатоповерхових будинків. Найяскравішим прикладом тут може бути зсув у м. Дніпропетровську, який зруйнував 9-ти поверхневий житловий будинок, школу, два дитячих садки; призвів до відселення 3650 мешканців. Варто згадати, також, рукотворне підтоплення у Павлоградському районі Дніпропетровської області, де через розробку вугільних пластів у поймі Самари та просідання грунту виселено мешканців кількох сіл, саме місто Павлоград у якому лише третина води з водоводу Дніпро – Західний Донбас доходить до споживача, згадаю і Харківську Журавлівку і багатостраждальний Херсон, у якому ще в 70-х роках через підтоплення виселили мешканців з півтора десятка багатоповерхівок.
З початку лютого виникла загроза підтоплення та затоплення прибрежних територій у південній частині басейну Дніпра. Станом на 10 лютого, внаслідок відлиги, площі підтоплення збільшилися в м. Камўянці-Дніпровській та Нікополі. В Херсонській області на початку лютого було затоплено 30 населених пунктів. Найбільш складна ситуація виникла у Горностаївському, Каховському, Нижньосірогозькому районах області. В Запорізькій області виникла загроза підтоплення 16 населених пунктів 4 районів.
Окремо необхідно виділити вуглевидобувні райони. На їх територіях при вугледобуванні чиниться осідання денної поверхні і пов'язаний з ним підйом рівня ґрунтових вод, навіть з їх виходом на поверхню і подальшим заболочуванням території. Мокра консервація шахт додатково ускладнює ситуацію, внаслідок відновлення рівнів підземних вод в порушеному гірничими роботами породному масиві. Інколи, в таких умовах, порушений гірський масив обводнюється шахтними водами підвищеної мінералізації. Одним із шляхів, що сприяли б розв’язанню проблеми є пропозиція В. Пустовойтенка про будівництво на шахтах, які виводяться з експлуатації, підземних гідроакумулюючих електростанцій. Таким чином вдалося б уникнути мокрої консервації шахт, а з іншого боку такі підземні ГАЕС використовувалися б як додаткові джерела подачі електроенергії в мережу в періоди пікових навантажень - (для Донбасу це особливо актуально) і вирішили б проблему додаткового енергетичного ресурсу на відкачування води з шахт.
Ще одна серйозна проблема, про яку рідко згадують водогосподарські структури - це посилення забруднення глибоких горизонтів підземних вод, які є стратегічним запасом, а в деяких реґіонах єдиним ресурсом якісної питної води, особливо в сільській місцевості. Це пов’язано з існуванням на території України близько 3000 фільтруючих нагромаджувачів стічних вод, а також широким використанням мінеральних добрив і пестицидів. Найбільш незадовільний якісний стан підземних вод у Донбасі та Кривбасі, в останні десятиліття сюди додається і південь України. В експлуатаційних свердловинах Західної України виявлено наявність фенолів. У підземних водах Криму встановлено підвищення мінералізації та зростання вмісту важких металів.
Слід враховувати, також, що більшість території України покрита лесовими та лесово-суглинними ґрунтами, які при перезволоженні втрачають міцність, просідають, утворюють зсуви на схилових ділянках. Крім того їх водонасичення та зниження міцності призводить до зростання впливу землетрусів, навіть малопотужних - 1-3 бали, в першу чергу для умов міської забудови, нафтогазопроводів та інших небезпечних об’єктів. До довгострокових і майже некерованих незворотніх негативних ефектів підтоплення слід віднести активне розчинення забруднень ґрунтів, їх прискорене надходження до підземних і поверхневих вод, в сільськогосподарські продукти. Одним із нових факторів сталого підтоплення можна вважати зростання агресивності ґрунтів і групових вод, що призводить до скорочення термінів безпечної експлуатації різних, зокрема, промислових споруд, зростання аварійності на трубопроводах та ін.
Дехто вважає, що всі основні водогосподарські проблеми будуть розв’язані за допомогою “Комплексної програми захисту від шкідливої дії вод сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь в Україні у 2001-2005 роках та прогноз до 2010 року” та “Комплексної програми розвитку меліорації земель і поліпшення екологічного стану зрошуваних та осушених угідь у 2001- 2005 роках і прогноз до 2010 року”. Дійсно ці програми, затверджені Кабінетом міністрів у 2000 році, спрямовані на покращання ситуації, однак, багато фахівців не беруться стверджувати, що навіть після повного виконання програм проблема зникне, чи хоча б в значній мірі буде розв’язана.
Крім того, як показує аналіз виконання зазначених програм фінансовий стан їх забезпечення залишається вкрай незадовільним. Виконання передбачених цими програмами заходів стримується, або зовсім не здійснюється. А це означає, що ліквідація наслідків минулих водоекологічних катастроф не ліквідована, а попереджувальні роботи не виконуються в обсягах, які передбачені Програмами. Тобто ситуація з виконанням запобіжних заходів вкрай загострена і не вирішена.
Ще раз наголошую - водорегулюючу діяльність слід кардинально перебудувати на новій концептуальній основі, узгодити її з Національною програмою екологічно збалансованого розвитку держави. Необхідно навести елементарний порядок: не забруднювати водні джерела, різко зменшити водоспоживання, ліквідувати непродуктивні витрати води, перебудувати виробництво – промислове і сільськогосподарське – на базі екологічно безпечних технологій; зменшити площі під ріллею; збільшити площі лісів, заповідників і основне, змінити екологічну свідомість кожного громадянина нашої держави. Це займе при постійних і досить значних інвестиціях 15-25 років. Але розпочинати цей процес потрібно нині з недопущення подальшого погіршення ситуації.
Серед першочергових заходів вбачаємо, також:
- розробку та затвердження концепції державної програми запобігання та боротьби з підтопленням земель в Україні, а також розроблення і прийняття на її основі відповідної програми, де передбачити координаційний орган, який би визначав пріоритети, координував діяльність та ніс відповідальність за виконання рішень ;
- створення єдиної державної системи моніторингу екологічно-вразливих територій;
- спрямування коштів від збору за використання природних, у першу чергу, водних ресурсів, на виконання невідкладних водоохоронних заходів та відтворення і впорядкування ландшафтів. Це дасть можливість вже у короткі терміни досягти відчутних позитивних результатів не тільки у боротьбі з наслідками підтоплення земель та попередження цього явища, а і забезпечити перехід до сталого розвитку як реґіонів, так і держави у цілому;
- сприяти участі громадськості при розгляді питань охорони довкілля та прийнятті рішень державними та відомчими комісіями, відповідно до Оргуської конвенції забезпечити розгляд найважливіших проектів на громадських слуханнях.
Шановні учасники слухань. Комітет запропонував вашій увазі проект постанови, спрямований на подолання проблеми підтоплення земель в Україні, який вам роздано. Сподіваємося, що нинішнє обговорення сприятиме його якісному наповненню і подальшій спільній роботі щодо реалізації запропонованих заходів.
Дивись також:
