 Книги Заповідна справа
1. Моніторинг і охорона диких тварин та місць їх перебування в Україні
Aвтор: Ігор Акімов
Анотація:...
 завантажити Сталий розвиток 1. Цілі Розвитку Тисячоліття: Україна
Авторський колектив: Андрійченко Юрій, Дорошкевич Руслан, Мусіна Людмила, Новіков Валерій, Остролуцький Микола, ПіщейкоВадим, Сітнікова Наталія, Фомін Сергій, Шумило Ігор
Анотація: Надзвичайно актуальним на сучасному етапі є адаптація Цілей Розвитку Тисячоліття (ЦРТ) для України з огляду на особливості національного розвитку, узгодження стратегічних приорітетів розвитку країни з ЦРТ, забезпечення системного та комплексного підходу до формування довгострокової стратегії економічного та соціального розвитку України, національної стратегії сталого розвитку та інших документів стратегічного планування уряду.
Ця аналітична доповідь призначена для дискусій з метою формування реальних цілей шляхом широкого їх обговорення та удосконалення з урахуванням отриманих зауважень.
2. Планування місцевого сталого розвитку. Посібник з формулювання стратегії місцевого сталого розвитку
Автор: ПРООН, Муніципальна програма сталого розвитку
Анотація: Посібник розрахований на широку аудиторію користувачів: представників місцевих органів влади, НГО, навчальних та наукових закладів, організацій громад, бізнесових асоціацій та громадян, які займаються впровадженням принципів сталого розвитку та розробкою його стратегії. Перевірена методологія та інструменти локалізації стратегії сталого розвитку дозволять муніципалітетам розробити його цілі та плани, щоб забезпечити якісний рівень життя своїх громадян.
Цей посібник пропонує також поради та рекомендації як спланувати, реалізувати та оцінювати місцеві стратегії сталого розвитку (МССР) для сприяння місцевому розвитку в країнах з перехідною економікою. Формулювання та виконання МССР базується на аналізі сучасного практичного досвіду ПРООН та Європейських країн, які застосовують всеохоплюючий підхід до впровадження принципів сталого розвитку.
3. Загальна концепція формування екологічно сталих і високопродуктивних агроландшафтів / С. Ю. Булигін. – Стан земельних ресурсів в Україні. Проблеми та шляхи вирішення. Зб. допов. Всеукр. наук.-практ. конф. – К.: Центр екологічної освіти та інформації, - 2001. – с.69-74. Аналізуються причини та наслідки прискореного падіння радючості ґрунтів. Відмічаються зменшення вмісту і погіршення якості гумусу, підсилення процесів ерозії, вторинне засолення і осолонцювання, розростання ареалів техногенно забруднених і порушених ґрунтів. Деструктивні процеси руйнують не тільки ґрунтовий покрив, а й всю ландшафтну сферу України. Одним із основних дестабілізуючих факторів визнається рілля, тому питання оптимізації співвідношення земельних ресурсів повинні вирішуватися в першу чергу. За розрахунками інститутів УААН, в Україні необхідно зменшити площу ріллі на 10 млн. га, щоб довести розораність території до 40%, підвищити площу лісів, полезахисних смуг, природних кормових угідь, рекреаційних площ тощо. Ефективність екологічно сталих агроландшафтів пропонується визначати через кількісну оцінку якості землі. Інститутом ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського УААН обґрунтовується необхідність розробки загальної схеми або концептуальної моделі агроландшафтів. Розглядається методика та організація виконання цієї роботи, висловлюються пропозиції щодо створення і реалізації науково обґрунтованої грунтоохоронної політики в державі.
4. Підготовка кадрового екологічного менеджменту для реалізації стратегії сталого розвитку України /Ліпський П.Ю. //
Ідея сталого (стійкого екологічно безпечного) розвитку запропонована Комісією ООН з довкілля і розвитку. Звіт Комісії “Наше спільне майбутнє” ухвалений Генеральною Асамблеєю ООН (1987 р.). Проаналізовано глобальні проблеми людства і доведено необхідність переходу до нової стратегії цивілізації, яка передбачає соціально-економічний розвиток, забезпечує добробут людей і не руйнує довкілля. Йдеться про створення умов для сталого розвитку України – гармонізації продуктивних сил, задоволення необхідних потреб усіх членів суспільства за умови збереження і поетапного відтворення цілісності навколишнього середовища, забезпечення рівноваги між потенціалом природи та вимогами людей усіх поколінь. Стверджується, що альтернативи сталому розвитку немає, Україні потрібно як найшвидше розгорнути підготовчу роботу та розпочати перехід до сталого розвитку. Для реалізації стратегії сталого розвитку потрібні істотні зміни в державній системі освіти.
5. Методичні вказівки з розробки регіональних стратегій сталого розвитку / Шапар А. Г., Ємець М. А., Копач П. І., Поліщук С. З., Тяпкін О. К., Хазан В. Б. – Дніпропетровськ: Вид-во “Моноліт” – 2003. – 131 с.
Доведено, що першочергові завдання регіональної політики сталого розвитку передбачають забезпечення збалансованого розвитку регіонів і мегаполісів на основі збереження їхніх структурних регіональних особливостей, природно-ресурсного потенціалу, господарсько-екологічної ємності. Звертається увага на збалансований розвток території в межах екологічного простору регіону й узгодження цих процесів розвитком інших регіонів країни. В межах регіональної політики кожний регіон розробляє і реалізовує власну концепцію (стратегію) переходу до сталого розвитку, яка відповідала б основним цілям сталого розвитку країни, враховувала особливості, властиві кожного регіону, своєрідність географічних, прородно-ресурсних, історичних, економічних, соціальних та інших умов.
6. Генетична компонента стійких агросистем /Глазко В.І., Тараріко Ю.О., Тарасюк С.І., Копилов К.В., Маріуца А.Е. // Вісн. аграр. науки. – 2003. - №6. – С. 63-68. – Бібліогр.: 3 назви. Вивчаються можливі перспективи розвитку сільського господарства з врахуванням концепції розвитку стійких агросистем, у яких беруться до уваги швидкість екологічних змін і наростання техногенного забруднення. Відмічається, що активно діючим чинником, що впливає на агросистеми, є тваринницька компонента. Виконано аналіз генетичної структури за 7-ма поліморфними генетико-біохімічними системами 4-х порід і 21-єї внутрішньопородної групи великої рогатої худоби, що відтворюються в різних еколого-географічних умовах. Викладена методика досліджень. На основі одержаних результатів можна припустити, що автохтонні породи є генетично більш консолідованими, ніж комерційні, і потребують менших перетворень популяційно-генетичної структури під час адаптації до нових умов розведення.
Військова екологія 1. “Інтелектуали моря” на військовій службі / Руслак І. С., Хижняк В. В. // Екологічний вісник. – 2003. – № 3/4. – с. 24-26.
Подається історія створення “Державного океанаріуму” в м. Севастополі. Проблема досліджень морських тварин спочатку пов’язувалася з інтересами кораблебудування, згодом – з основними оборонними завданнями океанаріума, вивченням фізіологічних, гідродинамічних особливостей дельфінів як моделей для проектування засобів боротьби на морі, підвищення економічності морських і авіаційних транспортних засобів. З 1992 р. на океанаріум покладені завдання щодо розробки організаційних і технічних аспектів пошуково-рятувального забезпечення діяльності збройних сил на морі і водних басейнах. Розглядається робота океанаріума як центру наукових досліджень у галузі гідробіоніки. В океанаріумі створені біотехнічні системи пошуково-рятувального призначення, наприклад, виявлення донної міни, затопленої хімічної зброї. В океанарії проводяться роботи з теоретичних і прикладних проблем екології, морфології, фізіології, поводження та ветеринарії морських тварин, створено підрозділ українських гідронавтів, діє програма лікувальної реабілітації людей, розробляється метод цифрового акустичного (безкабельного) підводного зв’язку на основі вивчення механізму комунікації дельфінів.
2. Екологічні проблеми територій військової діяльності та шляхи їх вирішення / О.І. Бондар. // Стан земельних ресурсів в Україні: проблеми та шляхи вирішення: Зб. допов. Всеукр. наук.-практ. конф. Харків, 29 – 30 вересня 2001 р. – К.: Центр екологічної освіти та інформації, 2001. – с.17-19.
Висвітлюються проблеми використання земель, трансформованих у результаті діяльності військових формувань та їх впливу на навколишнє природне середовище. До забруднювачів ландшафтних комплексів віднесено могильники радіоактивних і токсичних відходів, залишені шахтні пускові установки, склади паливно-мастильних матеріалів і компонентів ракетного палива, військові полігони, арсенали, бази і склади озброєння та боєприпасів, бази Військово-Повітряних та Військово-Морських сил, залишені військові містечка та ін. об’єкти. Вплив військової діяльності поділено на механічний, соціально-деструктивний, хімічний, фізичний, біологічний. Визначено комплекс заходів, необхідних для термінового запровадження в Збройних Силах України для стабілізації екологічного стану та реабілітації територій, забруднених у результаті військової діяльності.
Техноекологія
1. Базові енергоустановки і технології виробництва енергії з врахуванням екологічних аспектів. Частина І. Енергогенеруючі установки на органічному паливі. Навчальний посібник / Варламов Г. В, Любчик Л. М., Маляренко В.А., Стольберг Ф. В., Шутенко Л. М. – Харків: ХДАМГ, 2001. – 210 с. – Бібліогр.: 64 назви.
Висвітлюється перша тема посібника з енергогенеруючих установок в органічному паливі, яка містить інформацію загальної проблеми щодо традиційних та альтернативних енергоустановок і технологій виробництва електричної і теплової енергії. У зв’язку з впливом на Землю підвищеної концентрації СО2 в атмосфері („парниковий ефект”), теплових викидів (підігрітої води і газів) та хімічних (оксиди сірки та азоту), золи, сажі створюється реальна загроза загибелі людства від теплової смерті (Н. Реймарс). Тому енергетичні проблеми пов’язуються з взаємодією енергетики та оточуючого середовища, впливом на величезні території, більшість озер та річок, атмосферу і гідросферу Землі. Головні забрудники повітря – енергетична, металургія і транспорт. Розглядаються структура і тенденції розвитку енергетики, паливно-енергетичні ресурси, екологічні проблеми використання викопного органічного палива в енергетиці, базові енергогенеруючі, газотурбінні та комбіновані установки (котельні, паротурбінні, теплові електричні станції). Особлива увага звертається на вплив теплової енергетики на оточуюче середовище, комплексні методи підвищення енергетичної ефективності та екологічної безпеки теплоенергетичних установок. 2. Базові енергоустановки і технології виробництва енергії з урахуванням екологічних аспектів. Частина ІІ. Атомні енергетичні установки. Навчальний посібник. / Варламов Г. Б., Маляренко В. А., Письменний Є. М., Широхов С. В. – Харків: ХДАМТ, 2001. – 103 с. – Бібліогр.: 18 назв. Подається інформація щодо шкодочинного впливу на оточуюче середовище підприємств енергетики. Так, на території України ТЕС викидають в атмосферу 76 % оксидів сірки, 53 % оксидів азоту і 26 % твердих часток від загального обсягу викидів стаціонарних енергетичних установок. На 1 млн. кВт електричної потужності АЕС в оточуюче середовище викидається не менше 2 млн кВт теплових потужностей, що у 1,5 – 2 рази більше, ніж для ТЕС. Для будівництва кожного блоку-мільйонника АЕС необхідно 600 га земельних ресурсів, без відшкодовані втрати води при експлуатації такого блоку складають 30 млн м3/рік, а рідкі тверді відходи, що створюються – до 100 тис. м3/рік. Підраховано, що для нормальної роботи АЕС необхідне водосховище, розміри якого забезпечують 8 – 12 м3 поверхні на кожний кіловат встановленої потужності (для ТЕС 5 – 8 м2). У посібнику викладається фізичні основи ядерної енергетики, конструкція ядерного реактора та короткий огляд основних атомних енергоустановок. Показано, як радіоактивне випромінювання (його види) впливає на оточуюче середовище. Основна увага звертається на концепцію й основні аспекти безпеки АЕС, про що нагадують наслідки Чорнобильської катастрофи. Показано перспективи подальшого розвитку атомної енергетики.
3. Влияние автомобильного транспорта на окружающую среду / Скурникова А. А. // Вісн. Харк. ін-ту соціал. прогресу: Зб. наук. пр. – Х., 2003. – Вип. 3 (5). – С. 95 – 99. – (сер. Екологія, техногенна безпека і соціальний прогрес). –Бібліогр.: 4 назви.
У сучасних умовах великої актуальності набули питання раціонального використання природних ресурсів, особливо енергетичних. Вони розглядаються як частина глобальної проблеми раціонального природокористування і охорони оточуючого середовища. Зазначається, що автомобільний транспорт і автомобільна промисловість є одним з найбільш крупних споживачів різної сировини та матеріалів. За даними обстеження 190 міст країн СНД, „внесок” автотранспорту у валовому вибросі шкідливих речовин становив 50 %. Причина цього – експлуатація зношених і, у більшості випадків, несправних машин та якість палива. Наводиться перелік місць з надлишковим рівнем забруднення атмосфери автотранспортом. Пропонується перелік заходів на найближчі роки, які необхідно здійснити в автотранспорті України з метою покращення стану оточуючого середовищ.
4. Влияние автомобильного транспорта на окружающую среду / Скурникова А. А. // Вісн. Харк. ін-ту соціал. прогресу: Зб. наук. пр. – Х., 2003. – Вип. 3 (5). – С. 95 – 99. – (сер. Екологія, техногенна безпека і соціальний прогрес). –Бібліогр.: 4 назви. У сучасних умовах великої актуальності набули питання раціонального використання природних ресурсів, особливо енергетичних. Вони розглядаються як частина глобальної проблеми раціонального природокористування і охорони оточуючого середовища. Зазначається, що автомобільний транспорт і автомобільна промисловість є одним з найбільш крупних споживачів різної сировини та матеріалів. За даними обстеження 190 міст країн СНД, „внесок” автотранспорту у валовому вибросі шкідливих речовин становив 50 %. Причина цього – експлуатація зношених і, у більшості випадків, несправних машин та якість палива. Наводиться перелік місць з надлишковим рівнем забруднення атмосфери автотранспортом. Пропонується перелік заходів на найближчі роки, які необхідно здійснити в автотранспорті України з метою покращення стану оточуючого середовищ.
5. Оцінка екологічного стану навколишнього середовища при реструктуризації вугільної промисловості. Методи захисту довкілля: Матеріали міжнар. наук.-практ. Конф., 14-18 грудня 1999 р., м. Слов’яногірськ Донецької області. / Тов. “Знання”. – К., 1999. – 172 с.Подаються матеріали доповідей та повідомлень міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої проблемам екології в антропо-техногенно перевантажених регіонах України, характерних для вугільної промисловості, методам і засобам забезпечення екобезпеки і безпеки життєдіяльності. Розглядаються питання вивчення передумов виникнення техногенно-екологічних катастроф, забруднювачів природного середовища, ресурсозберігаючих і ґрунтозахисних технологій на підтоплених територіях, токсичності продуктів добутку і відходів переробки антроцитів, управління захистом оточуючого середовища тощо. Досліджуються напрямки відновлення територій військових об’єктів та поліпшення екологічного стану гірничодобувних районів України.
6. До питання розміщення вітрових електростанцій / Кіреєва І.С., Семашко П.В., Думанський Ю.Д., Могильний С.М. // Гігієна населених місць: Зб. наук. пр. / Ін-т гігієни та медичної екології ім. О.О. Марзеєва АМН. – К., 2003. – Вип.. 41. – с. 7-14. – Бібліогр.: 16 назв.
За досвідом зарубіжних країн (ФРН, Іспанія, Данія, США, Індія) в Україні почала діяти Національна комплексна програма будівництва вітрових електростанцій ВЕС. Сумарна потужність українських ВЕС буде доведена у 2010 р. до 1800 мВт, а у перспективі до 2030 р. 20-30 % загального споживання електроенергії в країні планується забезпечити за рахунок ВЕС. У 2000 р. в експлуатації в Україні знаходились Донузлавська (з річкою потужністю 3,54 мВт), Сакська (9,48), Новоазовська (5,38 мВт) і малі ВЕС (Трускавецька, Асканійська, Аджигольська, Акташська, Чорноморська загальною потужністю близько 2,5 мВт). Планується збільшити потужність існуючих та будівництво нових ВЕС. У зв’язку з цим вирішуються питання розміщення цих об’єктів без загрози для навколишнього середовища, умов життя і здоров’я населення. Подається інформація щодо вимог до їхнього розташування, несприятливих факторів впливу ВЕС на довкілля, конструктивних особливостей ВЕС (потенційних джерел шуму), а також профзахворювань і профілактичних заходів упередження їхнього шкодочинного впливу. Наводяться формула для розрахунку очікування рівнів акустичного забруднення в районі розміщення ВЕС й таблиця очікуваних рівнів звукового тиску в активних смугах частот на різних відстанях від ВЕС. Зроблено висновки та рекомендації щодо основних гігієнічних вимог до розміщення проектування та експлуатації ВЕС.
7. Оценка воздействия объектов энергетики на окружающую среду. Учебное пособие. / Белявский Г. О., Варламов Г. Б., Гетьман В. В., Ладиженський В. М., Ландау Ю. О., Любчин Г. М., Пірський О. А., Письменний Є. Н., Сиренко Л. А., Стольберг Ф. В., Широков С. В., Шутенко Л. М. – Харків: ХДАМГ, 2002. – 359 с. – Бібліогр.: 42 назви.
Аналізується комплекс впливів на навколишнє середовище в атомній та тепловій енергетиці, гідроенергетиці, а також при виробництві енергії з так званих альтернативних джерел: сонця, вітру, глибинного тепла землі тощо. Розглядаються повні енергетичні цикли від видобутку (отримання) енергоресурсів до закриття и ліквідації енергетичних об’єктів. Особлива увага приділяється захисним та компенсаційним заходам, аналізу аварійних ситуацій. Подається інформація щодо оцінки впливу на оточуюче середовище при проектуванні енергетичних об’єктів та їх експлуатації (вплив на атмосферне повітря, поверхневі і підземні води, мікроклімат, грунт, тваринний та рослинний світ, на оточуюче соціальне та техногенне середовище). В окремі розділи виділено атомну енергетику, теплоенергетику, гідроенергетику та альтернативну енергетику.
Правові аспекти екології 1. Екологічне законодавство України. Збірник законодавчих актів. Видання четверте / Укладачі Варламов С., Вихрист С., Зуєв В., Шуміло І. За заг. ред. Шуміло О. – Харків. – Еко-право. – 2002. – 445 с.
Обґрунтовується необхідність надання екологічній громадськості України систематизованої правової екологічної інформації з охорони навколишнього середовища. Звертається увага на закони розвитку і відтворення природно-ресурсного комплексу на Україні, законодавче вирішення проблем природокористування, економічний захист, впровадження ресурсоємних та енергоємних технологій, закони щодо упередження деградації довкілля, надмірного забруднення поверхневих та підземних вод, повітря, земель, нагромадження шкідливих, зокрема високочастотних відходів виробництва. Подається повний зміст Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”, Земельного кодексу України, Водного кодексу України, Кодексів України про надра, рослинний світ, лісу, атмосферного повітря, тварин, природно-заповідний фонд, про Червону книгу України.
Охорона навколишнього природного середовища 1. Україна. Екологічні проблеми атмосферного повітря / Барановський В.Г. // К.: Центр екологічної освіти та інформації. – 2000. – 8 с.
Розглядаються проблеми атмосфери як предмет екологічного картографування. Виходячи з того, що повітряна оболонка землі є однією з найголовніших умов життя, зазначається, що біологічні та екзогенні процеси відбуваються за умов екологічної рівноваги в системі “Природа-суспільство”. Діяльність людини може порушити цю рівновагу, що призводить до екологічних проблем: парниковий ефект, озонові діри в атмосфері, смог, кислотні дощі, забруднення атмосферного повітря тощо. Характеризуються ці явища, причини їх виникнення та шкодочинні наслідки. Запропонована карта забрудненості атмосферного повітря на території України, яка характеризує сумарну його забрудненість і містить кількісну та якісну оцінки можливого впливу на здоров’я населення. Наводяться перелік основні техногенні, кількісні та якісні показники впливу на атмосферу, їх систематизація та шляхи поліпшення екологічної ситуації в Україні.
2. Нагальні проблеми ліквідації підтоплення ґрунтовими водами територій міст і селищ міського типу України: Матеріали міжнародної конференції, 14-16 жовтня 1998 р. ч. І, м. Харків. / Т-во “Знання”. – К., 1998. – 106 с.
Містяться матеріали доповідей та повідомлень міжнародної науково-практичної конференції. Розглядаються питання: зміни геологічного середовища у зв’язку з підйомом рівня ґрунтових вод і проведенням моніторингу небезпечних проявів цього процесу; розробка схем захисту від підтоплення територій великих міст; проектні та конструкційні рішення захисних споруд; обстеження і паспортизація підтоплених територій; виявлення причин підтоплення; досвід проведення аварійно-відновлювальних заходів при виникненні надзвичайних ситуацій, пов’язаних з небезпечним підйомом рівня ґрунтових вод; розробка нормативно-законодавчої бази щодо захисту від підтоплення; фінансово-економічне забезпечення.
3. Проблемы экологии азово-черноморского бассейна: современное состояние и прогноз: Материалы конференции молодых ученых 18-20 сентября 2001 г. / Ин-т биологии южных морей им. А.О. Ковалевского, Морской гидрофизический ин-т НАНУ. – Севастополь, Ин-т биологии южных морей НАНУ. – 2001. – 158 с. Подаються матеріали конференції молодих вчених з проблем екології азово-чорноморського басейну. Інформація систематизована за 11 проблемами: “Организм и середа” (16 доповідей), “Особенности биологии и жизненных циклов гидробионтов” (20), “Морские экосистемы и сообщества” (17), “Биоразнообразие морских сообществ” (12), “Экологические аспекты загрязнения и самоочищения моря” (8), “Химия и физика моря” (3), “Методы океанографических исследований, биоиндикация” (16), “Фауна и флора Азово-черноморского региона” (15), “Эколого-экономические и правовые проблемы региона” (10), “Проблемы прикладной экологии городов” (9), “Экологическое образование, воспитание и экоэтика” (6 доповідей). Тези доповідей у збірнику відображують повний обсяг питань, які обговорювались і вирішувались на конференції”.
Дивись також:
|
|
